Ультразвукова візуалізація наднирників у дітей

АВТОР: Rob Goodman

Відділ діагностичної радіології, Медичної школи Єльського університету, (Нью-Хейвен, США)

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ультразвук, наднирники, діти, педіатрія

ОСНОВНІ ПУНКТИ

• Розуміння ембріології наднирників
• Визначення нормальної картини наднирників в залежності від віку
• Опис ультразвукових особливостей утворень наднирників, що найбільш часто зустрічаються

ЕМБРІОЛОГІЯ

Наднирники складаються з двох окремих тканин – мозкової речовини і кори. Кора наднирників у плода виникає на 5 тижні вагітності в результаті проліферації мезотеліальних клітин з обох сторін задньої черевної стінки між коренем брижі плода і урогенітальним гребенем. Ця перша хвиля клітинної проліферації призводить до появи фетального шару кори, після чого на 6-му тижні друга хвиля клітинної проліферації призводить до утворення зовнішнього зрілого кортикального шару. На 8-му тижні це двошарове утворення клітин відділяється від мезотеліальних клітин, з яких вони утворилися в межах заочеревинного простору, і в цей момент воно набагато більше, ніж нирки плода.

Мозкова речовина надниркових залоз виникає з клітин нервового гребеня симпатичних гангліїв, які лежать на рівні черевного сплетення. Ці хромафінні клітини починають мігрувати на 7 тижні життя плоду у напрямку до скупчення мезотеліальних клітин надниркових залоз і, досягнувши його, проникають в його центр. В кінці третього триместру мозкова речовина надниркових залоз досягає повністю центрального положення. Хоча у мозковій речовині надниркових залоз в кінцевому рахунку розрізняють 3 різних гістологічних зони (гломерулярна, пучкова і сітчаста), у мозковій речовині новонародженого всього 2 зони, тому що сітчаста зона розвивається постнатально через 3 роки.

СТРУКТУРА

Наднирники складаються з центральної ехогенної мозкової речовини і навколишньої гіпоехогенної коркової речовини, які легко ідентифікуються в неонатальному періоді (рис.1) через виражену кортикальну зону плода, яка на цьому етапі становить 80% об’єму залози.

Рис. 1. Ультразвукове зображення нормального наднирника в неонатальному періоді. Зверніть увагу на великий розмір і чітку кору (коротка стрілка) і мозкову речовину (довга стрілка).

Ця сонографічна відмінність між шарами стає менш очевидною у дітей старшого віку, коли залози приймають більш рівномірний гіпоехогенний вид (рис.2), через інволюцію цієї потовщеної кортикальної зони плода протягом перших 3 тижнів життя.

Рис. 2. Ультразвукове зображення наднирника у віці 5 років. Зверніть увагу на менший розмір і менш виражену кортико-мозкову диференціацію (стрілка) в порівнянні з рис. 1.

Постійний зрілий кортикальний шар може ідентифікуватися перед цією інволюцією у вигляді тонкого ехогенного периферичного шару тканини, що оточує гіпоехогенну кортикальну зону плода (рис.3).

Рис. 3. Зрілий кортикальний шар (стрілки) надниркової залози в неонатальному періоді.

Ця фізіологічна інволюція коркового шару плоду призводить до зменшення розміру залози до 50% в перші 3 тижні життя. Наднирники лежать в заочеревинному просторі над нирками. Правий наднирник лежить назад і догори верхнього полюса правої нирки і нижче нижньої порожнистої вени (IVC – inferior vena cava) на рівні T11/12. Лівий наднирник зазвичай знаходиться в медіальному положенні на верхньому полюсі лівої нирки (часто доходить до ниркових воріт) і, таким чином, його часто складніше ідентифікувати сонографічно. Лівий наднирник також впирається в сальникову сумку спереду, і, таким чином, це єдина область наднирників, яка покрита очеревиною. Наднирники (на відміну від нирок) фіксовані до периренальної фасції так, що при ультразвуковому дослідженні в реальному часі, глибоке дихання можна використовувати для диференціації цих двох органів. Нирки зміщуються нижче при вдиху, в порівнянні з залозами.

Наднирники мають відмінну перевернуту Y- або Т-подібну форму завдяки своїм 3 сегментам (рис.4).

Рис. 4. Типова Y-подібна картина нормальних наднирників.

Ці сегменти зазвичай прямі у дітей старшого віку, але у новонароджених вони можуть бути перекрученими або опуклими.

Наднирник має 3 основних артеріальних джерела: нижня наднирникова артерія, що виникає з ниркової артерії, середня наднирникова артерія, що виникає з аорти і верхня наднирникова артерія, що виникає з нижньої діафрагмальної артерії. Венозний відтік є важливою областю для вивчення і розуміння, тому що він може пояснити деякі патологічні процеси, які виникають в залозі. Венозний дренаж різний для кожного наднирника. Права наднирникова вена впадає безпосередньо в IVC, тоді як ліва наднирникова вена входить в венозну систему через ліву ниркову вену.

ВРОДЖЕНІ ОСОБЛИВОСТІ

Через складну міграцію в пренатальному періоді складових компонентів наднирників (описаних раніше), існує кілька вроджених особливостей наднирників.

АГЕНЕЗІЯ НАДНИРНИКІВ

При агенезії нирок, в переважній більшості випадків наднирники не уражені. У 10% агенезії нирок, однак, спостерігається супутня агенезія наднирників з відсутністю іпсілатеральної надниркової залози (рис.5).

Рис. 5. Відсутність наднирників та нирок у пацієнта з нирковою і наднирковою агенезією (L – печінка; Р – поперековий м’яз).

Хоча двобічна агенезія наднирників найчастіше діагностується при аутопсії, цей стан сумісний з життям, якщо проведена відповідна замісна терапія. З огляду на те, що якщо такий стан не описано пренатально, швидкий постнатальний діагноз має життєво важливе значення для запобігання несприятливого результату.

ДИСКОПОДІБНИЙ НАДНИРНИК

Найбільш часто зустрічається вроджена аномалія наднирників – це дископодібний або бліноподібний наднирник, який пов’язаний з іпсілатеральною нирковою агенезією або нирковою ектопією. З огляду на те, що наднирники і нирки мають різне походження (нирка утворюється і піднімається з тазу та зустрічається з наднирником під час постнатального періоду), ця дископодібна форма розвивається через відсутність тиску на наднирник прилеглим верхнім полюсом нирки, що призводить до появи дископодібного наднирника( рис.6).

Рис.6. Дископодібний або бліноподобний наднирник у пацієнта з іпсилатеральною нирковою агенезією.

ПІДКОВОПОДІБНИЙ НАДНИРНИК

При рідкісній вродженій формі наднирників, яка розвивається в результаті злиття обох медіальних країв наднирників спереду IVC, залоза приймає форму підкови. Ця знахідка зазвичай пов’язана з аспленією і правостороннім ізомеризмом. аномалія також спостерігається у пацієнтів з дефектами нервової трубки і нирковими аномаліями.

НАВКОЛОНИРКОВЕ РОЗТАШУВАННЯ НАДНИРНИКІВ

Аномалії зрощення наднирників можуть призводити до навколониркового розташування наднирників, коли сегменти наднирників утворюють «ласо» навколо верхнього полюса нирки. При цьому типі розташування візуальні особливості не описані.

ЕКТОПІЧНИЙ/ГЕТЕРОТОПІЧНИЙ НАДНИРНИК

Ектопічний або гетеротопічний наднирник зазвичай виявляється при аутопсії у новонароджених і дітей, але не описується в літературі по візуальним методам дослідження. Ці ектопічні вогнища зазвичай виявляються уздовж осі сліпої кишки (у зв’язку з тим, що це ембріональна зона походження наднирників), хоча також вони можуть бути помічені в грудній клітці, калитці, матці та широкій зв’язці. Оскільки ця тканина зазвичай швидко піддається інволюції, вона рідко ідентифікується при візуалізації, хоча в окремих випадках ектопічна тканина надниркових залоз може стати гормонально активною або мати неопластичний потенціал.

ПУХЛИНИ

НЕЙРОБЛАСТОМА

Нейробластоми виникають з мозкової речовини надниркових залоз і є найбільш поширеною злоякісною пухлиною новонароджених і другою найбільш поширеною екстракраніальною злоякісною пухлиною дитячого віку. Точна ідентифікація цієї пухлини важлива, зважаючи на те, що нейробластоми складають приблизно 15% випадків смерті від раку у дітей. Пухлини найчастіше діагностуються у віці 2 років, хоча можуть спостерігатися у більш молодих пацієнтів з вродженою чи перинатальною нейробластомою.

Пренатально виявлені супраренальні новоутворення, швидше за все, є вродженою нейробластомою, хоча пренатальний крововилив у наднирники та екстралобарна легенева секвестрація повинні розглядатися в площині диференціального діагнозу. На відміну від постнатальних проявів нейробластоми, вроджена пухлина часто має кістозний компонент (рис.7), хоча тверді або частково кальциновані ураження також описуються. Більшість вроджених нейробластом обмежені клінічною картиною першої стадії і, отже, мають відмінний прогноз.

Рис. 7. Вроджена нейробластома у межах міток в сагітальній (лівий) і осьової (правий) площинах, має типові кістозні прояви.

Нейробластоми можуть бути пов’язані з нейрофіброматозом, вродженою гіповентиляцією, хворобою Гіршпрунга і синдромом Беквіт-Відеманн.

Дитяча нейробластома часто представлена новоутворенням черевної порожнини, яке визначається при пальпації, після якої ультразвукове дослідження часто виконується в якості першого методу візуалізації. Найбільш поширеним органом походження нейробластоми в черевній порожнині є наднирники, при цьому за результатами ультразвукового дослідження ми отримуємо картину гетерогенного утворення наднирника, яке часто містить зони кальцифікації (рис.8). Області кальцифікації можуть бути невеликими і точковими, що, як правило, не сприяє сонографічному ефекту акустичного затінення (рис.9). Ураження може також містити центральні або мультифокальні області з низьким ослабленням, що представляють кістозний некроз або крововилив (рис.10). Новоутворення може мати ознаки інвазії в локальні структури, такі як нирка або печінка, і має схильність до розповсюдження навколо великих судин (таких як черевний стовбур і брижова, печінкова і/або селезінкова артерії), тим самим перекриваючи їх (рис. 11). Через цей поширений ріст, як правило, визначаються нейробластоми, які піднімають IVC і аорту від їх початкового передхребтового положення, в разі, коли пухлина розташована за ними (рис.12).

Рис. 8. Нейробластома наднирників з гетерогенною ехотекстурою і зонами кальцифікації.

Рис. 9. Нейробластома наднирників з точковими, що не дають тінь, ехогенними вогнищами, які були областями кальцифікації при гістологічному аналізі.

Рис. 10. Нейробластома наднирників з ознаками центральної гіпоехогенної зони (стрілка), що відповідає некрозу.

Рис. 11. Нейробластома, яка оточує прилеглі судини нирок (стрілки).

Рис. 12. Нейробластома (хрестик) піднімає прилеглу аорту (А), в результаті поширення від надниркової залози в передвертебральний простір.

Незважаючи на те, що пряме кавальне поширення пухлини є пухлиною Вільмса, також було описано участь цієї судини при нейробластомі, тому використання кольорової доплерівської візуалізації необхідно для виявлення цього рідкісного ускладнення. Ультразвукове сканування в реальному часі для демонстрації руху між утворенням і суміжними структурами (найчастіше з печінкою) також може допомогти визначити ймовірність локальної інвазії. Якщо незалежний рух не може бути переконливо показаний між двома структурами, ймовірно, має місце локальна інвазія.

ГАНГЛІОНЕВРОМА/ГАНГЛІОНЕЙРОБЛАСТОМА

Гангліоневрома і гангліонейробластома також є захворюваннями нейробластичної групи, що виникає з клітин нервового гребеня, але, на відміну від нейробластоми, вони містять більш диференційовані маленькі круглі клітини і, отже, з меншою ймовірністю, матимуть ознаки злоякісності. Гангліоневроми повністю розташовані в доброякісній частини нейробластичного спектра, тоді як гангліонейробластоми все-таки мають якийсь злоякісний потенціал.

Приблизно одна третина гангліонейробластом виникає з надниркових залоз, інші розвиваються в іншому місці заочеревинного простору, задньому середостінні або голові і шиї. Сонографічні ознаки схожі з такими при нейробластомі (рис.13).

Рис. 13. Гангліонейробластома надниркової залози (хрестик).

Гангліоневроми в надниркових залозах зустрічаються рідко, але можуть трансформуватися з злоякісної нейробластоми. З огляду на доброякісність цих уражень, вони зазвичай ідентифікуються при ультразвуковому дослідженні випадково у безсимптомних пацієнтів – дітей старшого віку, однак поширення в заочеревинному просторі до суміжного отвору спинномозкового нерва, може привести до неврологічної симптоматики компресії спинного мозку.

Сонографічні прояви включають овоїдне, тверде ураження, яке має підвищену ехогенність і може містити осередки кальцифікації. Локальний край або язичок тканини можна ідентифікувати при ультразвуковому дослідженні (рис. 14), оскільки пухлина поширюється на підлеглі отвори спинномозкових нервів, і ця особливість, як правило, допомагає в діагностиці та лікуванні.

Рис. 14. Ретроперитонеальна гангліоневрома поширюється в сусідні отвори спинномозкових нервів (стрілки).

КОРТИКАЛЬНА ПУХЛИНА НАДНИРНИКІВ

Спектр первинних пухлин кори надниркових залоз відрізняється у дітей і у дорослих, тому що аденоми і карциноми в педіатричній популяції важко відрізнити гістологічно і радіологічно  одну від одної. Крім того, ці пухлини більш схильні до ендокринологічної активності в порівнянні з дорослими, і зазвичай діагностуються в другу чергу на тлі ознак і симптомів секреції глюкокортикоїдів, мінералокортикоїдів, андрогенів або естрогенів. Як такий, термін «кортикальна пухлина наднирників» краще підходить до цієї популяції пацієнтів. Ці наднирникові утворення зустрічаються рідко у дітей, з частотою розвитку в рік 0,3 на мільйон у віці до 15 років. Хоча описані вроджені пухлини кори надниркових залоз, пацієнти з цією патологією зазвичай діагностуються приблизно у віці 5 років, зазвичай це жінки, які зазвичай мають ознаки або симптоми секреції гормонів, а саме ознаки вірилізації/фемінізації або синдрому Кушинга. Сприятливі фактори до розвитку новоутворень надниркових залоз включають в себе синдром Беквіт-Відеманна і синдром Лі-Фраумені.

Ультразвук – ідеальний інструмент, за допомогою якого можна досліджувати дітей з відповідними клінічними проявами, для виключення пухлини кори надниркових залоз. Ці овальні ураження надниркових залоз мають зазвичай великі розміри (діаметром до 22 см) і часточкову границю (рис. 15), з часточками, що містять тонку ехогенну капсулу. Невеликі ураження частіше є гомогенними і мають подібну ехогенність з нирковою корою. Тоді як більші пухлини (> 6 см) зазвичай мають центральні некротичні зміни і більш гетерогенну картину (рис.16).

Рис.15. Новоутворення кори надниркових залоз (хрестик) з часточковою границею.

Рис.16. Велике новоутворення кори надниркових залоз з центральним некрозом і гетерогенною картиною.

Кальцифікація спостерігається тільки в однієї п’ятої частини всіх пухлин. Диференціальна діагностика доброякісної аденоми від злоякісної карциноми достовірно може бути проведена на основі ультразвукового дослідження у дітей, в разі ознак судинної інвазії (з поширенням пухлини в IVC) або метастазами (зазвичай в печінку). Злоякісні пухлини адренокортикального типу також метастазують в легені і кістки, хоча вони не визначаються за допомогою ультразвуку, і вимагають додаткової поперечної проекції.

ФЕОХРОМОЦИТОМА

Феохромоцитоми виникають з хромафінових клітин мозкової речовини наднирників і зазвичай виділяють катехоламіни. Маніфестація у дітей зазвичай відбувається в підлітковому віці з ознаками гіпертонії, хоча описані і інші типові симптоми секреції катехоламіну, такі як головний біль, серцебиття і потовиділення. Асоційовані з даною патологією синдроми включають в себе: нейрофіброматоз 1, туберальний склероз, синдроми Штурге-Вебера і Фон Хиппель-Ліндау, а також множинні види ендокринної неоплазії 2а і 2b, хоча більшість випадків в педіатрії є спорадичними.

Більшість феохромоцитом (70%) у дітей виникають всередині наднирників, хоча білатеральне, множинне і позанаднирникове розташування зустрічається частіше у дітей, ніж у дорослих. Наприклад, у чверті дітей (зокрема, у пацієнтів з синдромами, які описані раніше) спостерігається двобічне ураження залози.

При ультразвуковому дослідженні феохромоцитома наднирників визначається зазвичай від 2 см до 5 см в діаметрі при візуалізації. Зазвичай це гіпоехогенне, округле утворення, чітко виражене і, як правило, однорідне (рис.17), хоча іноді спостерігається центральний некроз і кальцифікація, особливо коли гіперваскуляризована пухлина піддається геморагічному некрозу.

Рис.17. Феохромоцитома наднирників.

МЕТАСТАЗИ

Дискретні метастази в наднирники у дітей надзвичайно рідкісні. Найчастіше відбувається безпосереднє проростання суміжних пухлин нирок, печінки і заочеревинного простору.

КІСТИ

Прості кісти надниркових залоз є безсимптомними, рідкісними у дітей і виявляються випадково. Гістологічно це зазвичай ендотеліальні кісти і виявляються при аутопсії у 2% в педіатричній популяції. Типові прояви при ультразвуковому дослідженні включають анехогенні, тонкостінні округлі структури без твердих компонентів і відсутністю васкуляризації при кольоровій доплерографії (рис.18).

Рис.18. Кіста наднирників.

ТЕРАТОМА

Хоча зрілі тератоми є поширеною пухлиною у дітей, ті, які виникають з надниркових залоз, зустрічаються рідко. Ці пухлини містять тканину, яка виникає з ектодерми, мезодерми і ентодерми і, як така, майже завжди містить жир. Відомі випадки розвитку пренатальної тератоми наднирників.

ЗЛОЯКІСНА РАБДОЇДНА ПУХЛИНА

Хоча злоякісна рабдоїдна пухлина зазвичай виникає з нирок, пухлини, що виникають з надниркових залоз, були описані з ультразвуковими особливостями, аналогічними тим, які спостерігаються при нейробластомі.

СУДИННА ПАТОЛОГІЯ

НЕОНАТАЛЬНИЙ КРОВОВИЛИВ

Ідіопатичний неонатальний крововилив є характерним і зустрічається в 4 рази частіше, ніж нейробластома. Його розвиток пов’язаний з недоношеністю, тривалими родами, сепсисом і аномаліями коагуляції. Джерелом крововиливу у новонароджених вважається швидка інволюція фетальної кори. Хоча неонатальний крововилив часто ідентифікується випадково, такі діти можуть мати симптоми жовтяниці, анемію, низький кров’яний тиск і/або відчутне утворення при особливо великому крововиливі, хоча, навіть при великих кровотечах, недостатність надниркових залоз зустрічається рідко. Неонатальні наднирникові крововиливи частіше зустрічаються в правій залозі через пряму компресію на неї сусідньою великою частиною печінки, а також через схильність до будь-якого передавального підвищеного венозного тиску, який може бути передано безпосередньо органу через праву наднирникову вену. Венозний відтік з лівого наднирника забезпечує деякий захист від підвищеного венозного тиску, оскільки він здійснюється більш опосередковано через ліву ниркову вену.

При ультразвуковому дослідженні гострий крововилив у наднирники у новонароджених набуває вигляду неправильного ехогенного утворення, яке порушує нормальну архітектуру надниркової залози (рис. 19).

Рис. 19. Неонатальний крововилив у наднирники.

Кровотік при кольоровій доплерографії не визначається. По міру прогресування захворювання і розрідження згустку, ехогенне утворення стає менше і більш гіпоехогенним, при цьому можуть розвиватися кістозні зміни (рис.20), з можливою ревізуалізацією нормальної картини наднирників.

Рис.20. Розрідження неонатального крововиливу в наднирники (хрестик).

Важлива роль рентгенолога полягає в тому, щоб мати можливість представити деякі критерії візуалізації, які допомагають відрізнити ідіопатичний неонатальний крововилив від вродженої нейробластоми (яка також може кровоточити). Відсутність потоку на доплерівському зображенні характеризує кровотечу над новоутворенням (рис.21), також як і послідовні ультразвукові дослідження, які демонструють зменшення розміру новоутворення наднирника. Це зменшення розміру зазвичай триває до повної регресії від 20 до 165 дня життя.

Рис. 21. Неонатальний крововилив у наднирники. Показано відсутність кольорового доплерівського потоку.

ТРАВМАТИЧНА КРОВОТЕЧА

Наднирковий крововилив може виникати як при випадковій, так і при спровокованій травмі. При випадковій травмі це відбувається приблизно в 3% випадків і пов’язане з іншими іпсілатеральними торакальними і внутрішньочеревними ушкодженнями. Картина спровокованої тупої травми живота може мати ознаки крововиливу в наднирники. Діти, які зазнали насильства, з подібними знахідками також мають іпсилатеральні травми ребер і внутрішніх органів. Сонографічні особливості схожі з неонатальним ідіопатичним крововиливом (рис. 22).

Рис. 22. Травматичний крововилив у наднирники у 8-річного хлопчика

МЕТАБОЛІЧНА ПАТОЛОГІЯ

ВРОДЖЕНА ГІПЕРПЛАЗІЯ НАДНИРНИКІВ

Вроджені гіперплазії наднирників представляють собою групу аутосомно-рецесивних спадкових дефектів ферментів наднирників. Недоліком ферменту найчастіше є 21-гідроксилаза, яка перетворює 17-гідроксіпрогестерон в 11-дезоксікортізол. Наслідки цього дефекту ферменту в біохімічному синтезі кортизолу призводять до недорозвинення геніталій у дівчаток або кризу з втратою солі у новонароджених будь-якої статі. Діагноз підтверджується виявленням підвищених сироваткових рівнів 17-гідроксипрогестерона і дослідженням каріотипу. Однак сонографічний аналіз наднирників також показує ефективність для постановки порпереднього діагнозу, що може бути корисним, в той час готуються офіційні результати.

У найбільшому на сьогоднішній день дослідженні, аномальні прояви наднирників були виявлені у 92% немовлят з нелікованою вродженою гіперплазією наднирників. Найбільш частою сонографічної знахідкою є часточковий, зубчастий або мозочковий край наднирників. Уражені залози також часто мають посилену ехогенність, з втратою безперервної центральної ехогенної кортикальної смужки, яка замінюється пунктирною ехогенною картиною. Наднирники при цьому, як правило, збільшені (рис.23) з одним поперечним виміром більше 4 мм.

Рис.23. Потовщений наднирниковий край (хрест) в разі вродженої гіперплазії наднирників.

ЗАХВОРЮВАННЯ ВОЛЬМАНА

Захворювання Вольмана (первинний сімейний ксантоматоз) обумовлено недостатністю ферменту кисла ліпаза, яка руйнує тригліцериди і складні ефіри холестерину. Дефект цього ферменту, отже, призводить до збільшення рівнів складних ліпідів, які осідають в печінці, селезінці, лімфатичних вузлах, корі надниркових залоз і кишечнику. Це аутосомно-рецесивне захворювання, яке представляє собою порушення розвитку організму, органомегалію і м’язову кахексію. Відкладення складних ліпідів в надниркових залозах може утворювати скупчення жирних кислот, які в кінцевому рахунку кальцифікуються. Сітчаста зона і внутрішній пучковий шари кальцифікуються із збереженням гломерулярної зони. Причини кальцифікації надниркових залоз показані у вставці 1, але при хворобі Вольмана кальцифікація є двосторонньою, залози зберігають свою трикутну конфігурацію, що дозволяє відрізнити цей процес від інших причин.

ІНФЕКЦІЯ

СИНДРОМ УОТЕРХАУСА-ФРІДРІХСЕНА

Синдром Уотерхауса-Фрідріхсена був вперше описаний в 1911 році і складається з блискавичної бактеріємії (зазвичай менінгококової) в поєднанні з пурпуровою висипкою і масивними двосторонніми крововиливами в наднирники. Згодом були виявлені інші інфекційні агенти, які також призводять до аналогічних явищ: пневмокок, гемолітичний стрептокок і стафілокок. Сонографічна оцінка наднирників показує зміни, аналогічні іншим причинам, раніше описаного крововиливу в наднирники, а саме гіпоехогенні, змішані або переважно ехогенні супраренальні ураження. Кальцифікація відбувається через кілька тижнів після пошкодження. Було висловлено припущення, що, хоча наднирникова недостатність не завжди зустрічається при синдромі Уотерхауса-Фрідріхсена, раннє розпізнавання значного пошкодження наднирників при ультразвуковому дослідженні може бути корисним через перевагу раннього лікування замісною терапією кортикостероїдами.

ГРАНУЛЬОМАТОЗНА ХВОРОБА

Гранульоматозна інфекція (як правило, туберкульоз) наднирників у дітей рідкісна знахідка і, як відомо історично, призводить до розвитку наднирникової недостатності або хвороби Адісона. Однак найбільший сучасний огляд наднирникової недостатності на сьогоднішній день у дітей в Сполучених Штатах не виявив ніякої інфекційної етіології. Однак, неонатальний поширений герпес і цитомегаловірусна інфекція описані, як причини недостатності наднирників, остання з яких може проявлятися двосторонньою кальцинацією наднирників.

АБСЦЕС НАДНИРНИКІВ

Абсцеси наднирників розвиваються в неонатальному періоді або de novo з бактеріемічним відсівом в залозі, або як ускладнення ідіопатичного неонатального крововиливу в наднирники. Ультразвукові ознаки проявів аналогічні картині абсцесів в іншому місці, а саме: супраренальне, товстостінне кістозне ураження, яке містить рухливі ехогенні частки.

РЕЗЮМЕ

Точне і всебічне знання сонографічних даних при патології наднирників у дітей життєво необхідно для сучасного практикуючого фахівця ультразвукової діагностики. У цій статті описуються прояви множинних патологій надниркових залоз, які можуть бути використані для оцінки порушень надниркових залоз у дітей, які зустрічаються у педіатричній радіологічній практиці. Для проведення досліджень рекомендуємо використовувати апарат від компании GE Voluson E8.