Ультрасонографія для оцінки вагітності у самок собак

Резюме

Ультрасонографія може бути використана для діагностики вагітності собак, визначення терміну вагітності, оцінки дозрівання плоду та готовності до пологів, моніторингу вагітності з високим ризиком, оцінки дистресу плоду, оцінки сук при дистоції та визначення статі плоду. З покращенням якості та роздільної здатності ультразвукових апаратів, можливості клініцистів використовувати ультразвук як невід’ємну частину репродуктивної оцінки всіх аспектів вагітності експоненціально зросли. У цій статті розглядається використання ультразвукового дослідження протягом вагітності та досягнення в інтерпретації отриманих зображень.

1 ВСТУП

Ультразвук почали рутинно використовувати для діагностики вагітності собак у 1980-х роках (England та співавт., 1990; Shille & Gontarek, 1985; Toal та співавт., 1986). Згодом, коли роздільна здатність апаратів покращилася, їх почали використовувати для визначення терміну вагітності, оцінки здоров’я та розвитку плода, визначення статі плода, оцінки та моніторингу вагітності з високим ризиком, допомоги у визначенні готовності до пологів, оцінки суки при дистоції та планування кесаревого розтину.

Оскільки ультразвукова технологія продовжує розвиватися і вдосконалюватися, час першої візуалізації структур плода стає все більш раннім під час вагітності (Kim & Son, 2007), і виявляється все більше деталей про розвиток і структуру. Існує три основні обмеження ультразвукової діагностики: (1) якість апарату; (2) досвід оператора і (3) фактори пацієнта (кількість волосся, використання якісного ультразвукового гелю, розслаблення пацієнта, частота дихання, кооперативна поведінка і розмір пацієнта).

2 ДІАГНОСТИКА ВАГІТНОСТІ

Вагітність можна діагностувати вже через 19 днів після сплеску лютеїнізуючого гормону (ЛГ) у вигляді невеликих сферичних структур діаметром 1 мм; у деяких тварин серцебиття помітне вже на 21-22 день, але завжди на 24 день після ЛГ (Зображення 1а,b). (Cartee & Rowles, 1984; England та співавт., 1990; Yeager & Concannon, 1990) Чим раніше проводиться ультразвукове дослідження, тим точніше можна оцінити кількість ембріонів (Davidson & Baker, 2009; Lenard та співавт., 2007; Michel та співавт., 2011). Це пов’язано з тим, що матка зазвичай рухається по прямій траєкторії, і легше простежити за рогом від тіла матки до яєчника. Зі збільшенням гестаційних міхурів важче бути впевненим, що оператор не рахує один і той самий ембріон/плід під різними кутами, що робить отриманий підрахунок менш точним. Важливо пам’ятати, що роги можуть бути зміщені іншими органами черевної порожнини (сечовим міхуром, товстою кишкою, наповненою фекаліями, кишечником, селезінкою), і це може змінити очікувану пряму траєкторію, що ускладнює підрахунок і робить його менш точним (Davidson & Baker, 2009). Крім того, чим більший послід (>10 ембріонів), тим легше підрахувати один і той самий ембріон двічі, особливо поблизу місця з’єднання тулуба з біфуркацією, коли ембріон рухається з одного боку живота на інший (Davidson & Baker, 2009). З цих причин підрахунок ембріонів або плодів слід позначати як оцінку кількості, залишаючи фактичний підрахунок для рентгенограми вагітності.

Зображення 1

Ультразвукове зображення (а) 21-денної вагітності. Зверніть увагу на круглу безехогенну структуру в центрі просвіту матки. Її діаметр становить 3 мм. (b) 24-денна вагітність – зверніть увагу на маленький ембріон на дорсальній поверхні плідного мішка (на зображенні вентрально); (c) 29-денна вагітність – зверніть увагу на власне ембріон (*) в центрі плідного мішка та оболонки жовткового мішка (білі стрілки) праворуч від власне ембріона; (d) 33-денна вагітність – зверніть увагу на появу плаценти (білі стрілки) та ембріон, що лежить в центрі закручених країв. Ембріон тепер біполярний, з головою (*) і тулубом (+).

3 ГЕСТАЦІЙНИЙ ВІК

3.1 Використання фетальних та позафетальних вимірювань

Можна виміряти ембріональні та позаплідні структури, а також відстежувати розвиток органів плода, використовуючи ідентифікацію органів та їх розвиток для полегшення визначення гестаційного віку (Таблиці 1 і 2).

ТАБЛИЦЯ 1. Формули для обчислення терміну вагітності у сук середніх та дрібних порід за допомогою екстраплодових структур.ВХП (малий розмір)

ДДП (мм – 68,88)/1,53 (Luvoni & Beccaglia, 2006; Luvoni & Grioni, 2000; Siena & Milani, 2021)

ДДП = 63,2 – (18,58 + 0,71 × мм) мальтійський (Son та співавт., 2001)

ДДП (йоркширський тер’єр) = 63,4 – (18,92 + 0,65 × мм) (Siena & Milani, 2021; Socha & Janowski, 2011; Son та співавт., 2001)

ДДП (мініатюрна) = (0,62887 × мм) – 44,04 (Siena & Milani, 2021; Socha & Janowski, 2018).

ВХП (середній розмір)

ГВ = 19,66 + 6,27 × (см) (Yeager та співавт., 1992)

ГВ = (6 × см) + 20 (Nyland & Mattoon, 2002)

ДДП = (мм – 82,13)/1,8 (Luvoni & Beccaglia, 2006; Luvoni & Grioni, 2000; Siena & Milani, 2021)

ВХП (велика/велетенська)

ДДП (велика) = (мм – 105,1)/2,5 (Alonge, Beccaglia та співавт., 2016; Alonge, Mauri та співавт., 2016; Siena & Milani, 2021)

ДДП (гігантська) = (мм – 88,1)/1,9 (Alonge, Beccaglia та співавт., 2016; Alonge, Mauri та співавт., 2016; Siena & Milani, 2021)

ДДП (німецька вівчарка) = 44,76 – (4,34 × см) (Groppetti та ін., 2015; Siena & Milani, 2021)

ДДП (золотистий ретривер) = (мм – 84,66)/1,86 (Siena & Milani, 2021; Socha & Janowski, 2011)

ЗДМ (малий розмір)

ДДП = (мм – 85,17)/1,83 (Luvoni & Beccaglia, 2006; Luvoni & Grioni, 2000; Siena & Milani, 2021)

ЗДМ (середній розмір)

ГВ = 17,39 + 4,98 × см (Yeager та співавт., 1992)

ДДП= (мм – 80,78)/1,57 (Luvoni & Beccaglia, 2006; Luvoni & Grioni, 2000; Siena & Milani, 2021)

Товщина плаценти

Товщина плаценти (см) (суки всіх розмірів) = 0,021× – 0,314; де × = гестаційний вік (Maldonado та співавт., 2012; Siena & Milani, 2021)

ДДП (малий розмір) = (Товщина плаценти [мм] – 5,8)/0,12 (Luvoni & Beccaglia, 2006; Luvoni & Grioni, 2000; Siena & Milani, 2021)

ДДП (середній розмір) = (Товщина плаценти [мм] – 18,99)/0,45 (Luvoni & Beccaglia, 2006; Luvoni & Grioni, 2000; Siena & Milani, 2021)

Скорочення: ДДП – дні до пологів, розраховані на основі тривалості вагітності 65 +/- 2 дні; якщо не вказано конкретно, це означає, що формула не пов’язана з конкретною породою; ГВ – гестаційний вік, розрахований на основі днів після сплеску ЛГ +/- 2 дні; ВХП – внутрішньохоріональна порожнина; ЗДМ – зовнішній діаметр матки.

ТАБЛИЦЯ 2. Формули для розрахунку терміну вагітності у сук малих, середніх та великих порід за структурами плода.

КТР (середній розмір)

ГВ = (3 × КТР) + 27 (Nyland & Mattoon, 2002)

ГВ = 24,64 + 4,54 × см – 0,24 × см2 (Luvoni & Beccaglia, 2006; Siena & Milani, 2021; Yeager та співавт., 1992)

КТР (великий розмір)

ДДП (німецька вівчарка) = -35,41 + (2,1 × см) (Cecchetto та співавт., 2017; Siena & Milani, 2021)

БПД (малий розмір)

ДДП = (мм – 25,11)/0,61 (Luvoni & Beccaglia, 2006; Luvoni & Grioni, 2000)

ДДП (мальтійська болонка) = 63,2 – (24,7 + 1,54 × мм) (Son та співавт., 2001)

МЩКТ (йоркширський тер’єр) = 63,4 – (23,89 + 1,63 × мм) (Son та співавт., 2001)

ДДП (йоркширський тер’єр) = (мм – 24,5)/0,62 (Siena & Milani, 2021; Socha & Janowski, 2011)

ДДП (чихуахуа) = -15,46 × см + 38,72 (Siena & Milani, 2021; Vieira та співавт., 2020).

ДДП (мініатюрний) = (1,6190 × мм) – 39,70 (Siena & Milani, 2021; Socha & Janowski, 2018)

БПД (середній розмір)

ГВ = (15 × HD) + 20 (Nyland & Mattoon, 2002)

ГВ = 21,08 + 14,88 × см – 0,11 × см2 (Yeager та співавт., 1992)

ДДП = (мм – 29,18)/0,7 (Luvoni & Beccaglia, 2006; Luvoni & Grioni, 2000; Siena & Milani, 2021)

БПД (великий розмір)

ДДП = (мм – 30)/0,8 (Alonge, Beccaglia та ін., 2016; Alonge, Mauri та ін., 2016; Siena & Milani, 2021)

ДДП (німецька вівчарка) = 38,65- (12,86 × см) (Groppetti та ін., 2015; Siena & Milani, 2021)

ДДП (золотистий ретривер) = (мм – 31,19)/0,8 (Siena & Milani, 2021; Socha & Janowski, 2011)

БПД (гігантський розмір)

ДДП = (мм – 29)/0,7 (Alonge, Beccaglia та ін., 2016; Alonge, Mauri та ін., 2016; Siena & Milani, 2021)

ДТ (середній розмір)

ГВ = (7 × ДТ) + 29 (Nyland & Mattoon, 2002)

ГВ = 22,89 + 12,75 × см – 1,17 × см2 (Luvoni & Beccaglia, 2006; Siena & Milani, 2021; Yeager та співавт., 1992)

ДТ (великий розмір)

ДДП (німецька вівчарка) = -34,92 + (5,41 × см) (Cecchetto та ін., 2017; Siena & Milani, 2021)

ДТ ± БПД

ГВ = (6 × БПД) + (3 × ДТ) + 30 (Nyland & Mattoon, 2002)

ДДП = 34,27-5,89 × БПД (см) – 2,77 × ДТ (см) (England & Allen, 1990; Luvoni & Beccaglia, 2006; Siena & Milani, 2021)

Довжина нирки (3-26 кг)

ДДП = 27,414-11,771 × см (Gil та співавт., 2018; Siena & Milani, 2021)

ДПТВ (малий розмір)

ДБП = (мм – 10,11)/0,24 (Beccaglia & Luvoni, 2004; Beccaglia та співавт., 2008; Siena & Milani, 2021)

ГЧДТП (середній розмір)

ДДП = (мм – 14,15)/0,4 (Beccaglia та співавт., 2008; Beccaglia & Luvoni, 2004; Siena & Milani, 2021)

ГЧДТП (великий розмір)

ДДП = (мм – 10,27)/0,24 (Beccaglia та співавт., 2008; Beccaglia & Luvoni, 2004; Siena & Milani, 2021)

ДДП (німецька вівчарка) = -33,56 + (28,38 × см) (Cecchetto та співавт., 2017; Siena & Milani, 2021)

Формула гестаційного старіння брахіцефальних сук (7-13 кг) (Maronezi та співавт., 2021)

• Скорочення: ДІА ЖИВ, діаметр живота; ДТ, діаметр тулуба; БПД, біпарієтальний діаметр; КТР, куприко-тім’яний розмір; ДДП, кількість днів до пологів, розраховується на основі тривалості вагітності 65 +/- 2 дні; якщо не вказано спеціально, формула не пов’язана з конкретною породою; ГЧДТП, глибока частина діенцефально-теленцефального пухирця; ДСК, довжина стегнової кістки; ГА, гестаційний вік розраховується на основі днів після сплеску ЛГ +/- 2 дні; ТД, термін вагітності в днях; ДПК, довжина плечової кістки; ВН, висота нирки; ДПК, довжина променевої кістки; ДВК, довжина великогомілкової кістки.

Скорочення: ДІА ЖИВ, діаметр живота; ДТ, діаметр тулуба; БПД, біпарієтальний діаметр; КТР, куприково-тім’яний розмір; ДДП, кількість днів до пологів, розраховується на основі тривалості вагітності 65 +/- 2 дні; якщо не вказано спеціально, формула не пов’язана з конкретною породою; ГЧДТП, глибока частина діенцефально-теленцефального пухирця; ДСК, довжина стегнової кістки; ГА, гестаційний вік розраховується на основі днів після сплеску ЛГ +/- 2 дні; ТД, термін вагітності в днях; Плеч, довжина плечової кістки; ВН, висота нирки; Пром, довжина променевої кістки; ДВК, довжина великогомілкової кістки.

Як зазначалося раніше, вагітність можна діагностувати вже на 19-21 день гестації, коли діаметр зародка становить приблизно 1 мм (Зображення 1а) (Конкеннон, 2000; England та співавт., 1990; Мішель та ін., 2011; Nyland & Mattoon, 2002; Shille & Gontarek, 1985; Yeager & Concannon, 1990). Ембріон вперше помічають у гестаційному мішку на 25-26 день після сплеску ЛГ (Concannon, 2000; Davidson & Baker, 2009; England та співавт., 1990; Kim & Son, 2007; Levstein-Volanski, 2008; Nyland & Mattoon, 2002; Yeager та співавт., 1992) (Зображення 1b). Він має довгасту форму і прилягає до стінки матки. Серцебиття вперше помітне на 23-26 день, коли ембріональна маса має довжину 1-4 мм і прилягає до стінки гестаційного мішка (Concannon, 2000; Davidson & Baker, 2009; England та співавт., 1990; Levstein-Volanski, 2008; Michel та співавт., 2011; Nyland & Mattoon, 2002; Yeager & Concannon, 1990; Yeager та співавт., 1992). Серцебиття зазвичай відзначається або в перший день, коли ембріон стає видимим, або на наступний день (Yeager & Concannon, 1990). На 27-28 день ембріон відходить від стінки ендометрію і здається підвішеним плодовими оболонками, причому жовтковий мішок є більшою з двох порожнин (Concannon, 2000; England та співавт., 1990; Levstein-Volanski, 2008; Nyland & Mattoon, 2002; Yeager та співавт., 1992) (Зображення 1c). Плаценту можна побачити вже на 26-27 день як окрему структуру, що вистилає матку; на 29-31 день вона стає зональною, а на 32-34 день її краї закручуються всередину (Зображення 1d) (Concannon, 2000; England та співавт., 1990; Kim & Son, 2007; Levstein-Volanski, 2008; Nyland & Mattoon, 2002; Yeager та співавт., 1992). Ембріон розташовується в порожнині хоріона залежно на 29-33 день, а жовтковий мішок в цей час набуває трубчастого вигляду, оскільки він скорочується (Concannon, 2000; England та співавт., 1990; Levstein-Volanski, 2008; Nyland & Mattoon, 2002; Yeager та співавт., 1992).

Вимірювання для визначення терміну вагітності є більш точним, коли сука має менше 37 днів вагітності (Beccaglia & Luvoni, 2006; England та співавт., 1990; Kutzler та співавт., 2003; Michel та співавт., 2011; Nyland & Mattoon, 2002; Yeager та співавт., 1992). Між 19 і 37 днями гестації можна легко виміряти діаметр плодового мішка (внутрішня порожнина хоріона, ВПХ або зовнішня порожнина хоріона, ЗПХ) або тім’яно-головну довжину (ДГК) плода (Зображення 2а,b) (Beccaglia та співавт., 2006; Cartee & Rowles, 1984; England та співавт., 1990; Luvoni & Grioni, 2000; Michel та співавт., 2011; Nyland & Mattoon, 2002; Shille & Gontarek, 1985; Son та співавт., 2001; Yeager та співавт., 1992). Існує менша похибка при використанні ТКР порівняно з ЗХП через чітку межу між безеховою рідиною в плідному міхурі та ендометрієм.

Зображення 2

(а) Вимірювання внутрішньохоріальної порожнини (ВХП) шляхом проведення двох перпендикулярних ліній через центр гестаційного мішка з власне ембріоном, розташованим по центру зображення; (b) Вимірювання куприко-тім’яного розміру – маркер розміщують у сагітальній площині без згинання ембріона, вимірюючи від найбільш ростральної частини голови до основи хвоста.

Якщо сука має понад 37 днів вагітності, для визначення гестаційного віку плода використовують вимірювання біпарієтального діаметра (БПД), діаметра тіла (ДТ), глибокої частини діенцефально-теленцефального пухирця плода (ГЧДТП), довжини стегнової кістки, довжини плечової кістки, довжини великогомілкової кістки та довжини нирки (Зображення 3а,b) (Beccaglia & Luvoni, 2004; Beccaglia & Luvoni, 2006; Beccaglia & Luvoni, 2012; Gil та співавт. , 2018; Kutzler та співавт., 2003; Maronezi та співавт., 2021; Son та співавт., 2001). Незважаючи на весь прогрес, досягнутий у використанні різних вимірювань плода, БПД і ДТ залишаються найбільш точними з усіх наявних формул для прогнозування дати пологів у всіх породах. Слід враховувати розмір суки (дрібна, середня, велика, гігантська порода) і робити поправки на розрахований гестаційний вік.

Зображення 3

(a) Біпарієтальний діаметр – вимірювання проводиться в найширшій частині черепа (тім’яна кістка), де симетрично видно обидві орбіти; (b) Діаметр тіла – вимірювання проводиться двома перпендикулярними лініями в найширшій частині живота, де печінка і шлунок видно в одному полі. Шлунок (*) є неехогенним, а печінка гіперехогенна поруч із шлунком, і кишечник видно поруч із печінкою.

При вимірюванні плідних міхурів для ТПР або ЗХП слід провести 2 вимірювання в поперечній площині під кутом 90° один до одного (Зображення 2а) і усереднити ці значення перед використанням наданих формул (Таблиця 1) (Beccaglia та співавт., 2006; Kutzler та співавт., 2003; Luvoni & Grioni, 2000; Michel та співавт., 2011; Son та співавт., 2001). Куприково-тім’яний розмір вимірюється в сагітальній площині від найбільш ростральної частини голови до основи хвоста (Зображення 2b). Для БПД зображення має бути в середній сагітальній площині, а маркери розміщені на тім’яних кістках симетрично по обидва боки черепа плода (Зображення 3а) (Beccaglia & Luvoni, 2006; Beccaglia та співавт., 2006; England та співавт., 1990; Luvoni & Grioni, 2000; Michel та співавт., 2011; Nyland & Mattoon, 2002; Yeager та співавт., 1992). Вимірювання ДТ слід проводити в найширшій частині живота плода (на рівні шлунка і печінки) (Beccaglia & Luvoni, 2006; Beccaglia та співавт., 2006; England та співавт., 1990; Michel та співавт., 2011; Luvoni & Grioni, 2000; Nyland & Mattoon, 2002; Yeager та співавт., 1992). Два виміри в поперечній площині повинні бути отримані під кутом 90° один до одного (Зображення 3b), і ці виміри усереднюються перед використанням за формулами, наведеними в табл. 2 (Beccaglia та співавт. 2006; Levstein-Volanski, 2008; Son та співавт., 2001). Вимірювання довжини та висоти нирок проводять у сагітальній площині, вимірюючи обидві нирки та усереднюючи результати вимірювань у будь-який час після 39 тижнів вагітності (Gil та співавт., 2018; Siena, Corrò та співавт., 2022; Siena, di Nardo та співавт., 2022; Siena, Romagnoli та ін., 2022). Довжина великогомілкової та стегнової кісток була виміряна у брахіцефальних плодів і вимірюється в поздовжній площині після 35-го дня гестаційного віку (Maronezi та співавт., 2021).

Глибоку частину діенцефально-теленцефального пухирця плода (ГЧДТП) можна візуалізувати з 35-го дня гестації до 58-го дня гестації як симетричну безехову ділянку, що проглядається на сагітальній серединній лінії черепа плода, і використовується для визначення гестаційного віку (Beccaglia та співавт., 2008; Beccaglia & Luvoni, 2004) (Зображення 4а,b). ГЧДТП являє собою ембріональний таламус і первинні базальні ядра (Beccaglia & Luvoni, 2004; Beccaglia та співавт., 2008). Розмір ГЧДТП залежить від розміру суки, і формули гестаційного віку були визначені для малих (<10 кг), середніх (11-25 кг) і великих (26-40 кг) сук (Таблиця 2) (Beccaglia та співавт., 2008; Beccaglia & Luvoni, 2004).

Зображення 4

(а) Вимірювання глибокої частини діенцефально-теленцефального пухирця, показане тут без маркерів і в (b) з накладеними маркерами. Для вимірювання використовується сумарна ширина обох пухирців; (c) 48-денна вагітність – зверніть увагу на плід, який лежить головою ліворуч, а хвостиком праворуч. Видно серце, грудну клітку (біла стрілка), легені, печінку та кишечник. (d) Легені плода гіперехогенні по відношенню до печінки плода. (e) Печінка плода гіперехогенна до вмісту кишечника.

При вимірюванні ембріональних або позаплодових структур слід вимірювати щонайменше 2 (або більше) різних плодів або гестаційних мішків, якщо це можливо, а результати вимірювань усереднювати перед застосуванням їх до формул (Beccaglia та співавт., 2006; Groppetti та співавт., 2015; Kutzler та співавт., 2003; Luvoni & Grioni, 2000; Michel та співавт., 2011; Son та ін., 2001). У випадку синглетонів це, звичайно, неможливо, і для підвищення точності будь-якого одного вимірювання можна проводити вимірювання декількох структур (наприклад, ВХП, ТКР, БПД або ДТ) (Beccaglia та співавт., 2006; Luvoni & Grioni, 2000; Michel та співавт., 2011; Son співавт., 2001).

Інші емпіричні правила щодо гестаційного старіння полягають у тому, що діаметр тіла перевищує діаметр голови більш ніж на 2 мм між 38 і 42 днями гестації, а довжина тім’ячка плода вперше перевищує довжину плаценти між 40 і 42 днями (Concannon, 2000; England та співавт., 1990; Nyland & Mattoon, 2002; Yeager та співавт., 1992).

Деякі фактори, які можуть вплинути на інтерпретацію та точність цих вимірювань, – це різниця в розмірах між породами (іграшки проти гігантів); розмір посліду (одинаки проти дуже великих виводків); форма голови (брахіцефали проти доліхоцефалів). Ці фактори слід брати до уваги при використанні ембріональних вимірювань для прогнозування термінів пологів. Деякі дослідження не виявили впливу розміру посліду на тривалість вагітності (Kutzler та співавт., 2003; Beccaglia та співавт., 2006), тоді як інші показують, що менший розмір посліду (менше семи цуценят або менше трьох цуценят) пов’язаний з більшою тривалістю вагітності (Beccaglia & Luvoni, 2006; Bobic Gavrilovic та співавт., 2007; Okkens та співавт., 1993; Okkens та співавт., 2001).

Тривалість вагітності також може залежати від породи: у німецьких вівчарок і гончих собак вона коротша, а у вест-хайленд-вайт-тер’єрів – довша (Eilts та співавт., 2005; Okkens та співавт., 1993; Okkens та співавт., 2001). З досвіду автора, кавалер-кінг-чарльз-спанієлі також мають меншу тривалість вагітності. В іншому дослідженні на суках породи древер було показано, що коли розмір посліду перевищує середній для породи, то кожне додаткове цуценя скорочує тривалість вагітності на 0,25 дня (Bobic Gavrilovic та співавт., 2007). І навпаки, якщо розмір приплоду менший за середній, слід додати 0,25 дня до терміну пологів на кожне цуценя, розмір якого нижчий за середній для породи (Bobic Gavrilovic та співавт., 2007).

Використання показників розвитку органів плода в середині вагітності має тенденцію до завищення гестаційного віку, тоді як використання вимірювань діаметру тіла в кінці вагітності має тенденцію до заниження гестаційного віку (Lenard та співавт., 2007). Маса тіла матері та розмір приплоду не мали суттєвого впливу на точність методу прогнозування (Lenard та співавт., 2007). Чим раніше в період вагітності суку сканують для оцінки гестаційного старіння, тим точніші результати (Lenard та співавт., 2007). Це дослідження також показало, що розмір посліду можна точно оцінити на початку і в середині вагітності, але кількість плодів може змінюватися через резорбцію плоду (до 37-го дня), муміфікацію плоду або пропуск деяких плодів через материнські кишкові або кишкові гази, поганий комплаєнс пацієнта або досвід оператора у використанні методу (Lenard та співавт., 2007). Тому кількість плодів, отримана в середині вагітності, повинна бути підтверджена рентгенографією в кінці терміну для забезпечення точності.

Комбіноване використання розвитку органів з фетальними та позафетальними вимірюваннями дає більш точну оцінку гестаційного віку, ніж використання будь-якої з цих методик окремо (Levstein-Volanski, 2008; Yeager та співавт., 1992).

3.2 Використання ембріонального розвитку органів

Використання датчика з частотою 6,5-12,5 МГц ідеально підходить для оцінки розвитку органів плода та розрахунку гестаційного віку (Concannon, 2000; England та співавт., 1990; Levstein-Volanski, 2008; Nyland & Mattoon, 2002; Yeager та співавт., 1992). Серійне обстеження може надати більш точну інформацію, ніж одноразове, а обстеження декількох плодів краще, ніж 1 або 2 (Michel та співавт., 2011; Groppetti та співавт., 2015).

Сечовий міхур вперше видно між 35 і 39 днями; шлунок – між 36 і 39 днями; нирки та очі – між 39 і 47 днями; а кишечник – між 57 і 63 днями (Зображення 4b). (Конкеннон, 2000; England та співавт., 1990; Кім і Сон, 2007; Левштейн-Воланскі, 2008; Найланд і Маттун, 2002; Єгер та співавт., 1992). Легені стають більш гіперехогенними, ніж печінка, між 38 і 42 днями, а печінка стає більш гіперехогенною, ніж інші органи черевної порожнини, між 39 і 47 днями (Зображення 4d,e) (Конкеннон, 2000; England та співавт., 1990; Кім і Сон, 2007; Левштейн-Воланскі, 2008; Найланд і Маттун, 2002; Йегер та співавт., 1992).

Нирки дозрівають ультрасонографічно в міру прогресування вагітності, спочатку гіпоехогенні порівняно з іншим вмістом черевної порожнини і мають помітні безехогенні миски (Зображення 5а) (Concannon, 2000; Gil та співавт., 2018; Nyland & Mattoon, 2002; Siena, Corrò та співавт., 2022; Siena, di Nardo та співавт., 2022; Siena, Romagnoli та співавт., 2022; Yeager та співавт., 1992). Ниркова кора диференціюється від мозкової речовини в міру того, як триває дозрівання і миски стають менш розширеними (Gil та співавт., 2018; Nyland & Mattoon, 2002; Siena, Corrò та співавт., 2022; Siena, di Nardo та співавт., 2022; Siena, Romagnoli та співавт., 2022). Ниркова кора стоншується, в той час як мозкова речовина і ниркова миска стають все більш помітними до терміну пологів (Зображення 5b) (Gil та співавт., 2018; Nyland & Mattoon, 2002). Розвиток нирок плода можна розділити на чотири окремі фази залежно від гестаційного віку, починаючи з 39 до 43 днів гестації (Gil та співавт., 2018; Siena, Corrò та ін., 2022; Siena, di Nardo та співавт., 2022; Siena, Romagnoli та співавт., 2022). 1-й період – від 20 до 24 ДДП (днів до пологів); 2-й період – 16-20 ДДП ; 3-й період – 11-15 ДДП; 4-й період – 1-5 ДДП. Нирка плода змінюється від структури, в якій не можна диференціювати ниркову кору і мозкову речовину (період 1), до такої, що нагадує орган дорослої людини (період 4).

Зображення 5

Розвиток нирок: (а) нирка плода (-2 від моменту відлуплення), позначена білими крапками, розташована в центрі та дорсально на зображенні з чіткою кортикомедулярною структурою та дещо розширеною нирковою мискою; (b) нирка плода (в день народження), позначена білими крапками, розташована в центрі та дорсально на зображенні з помітно більш вираженою кортикомедулярною структурою та без розширення ниркової миски.

Довжина нирки плода може бути використана для точного визначення гестаційного віку вагітності (Gil та співавт., 2018). Товщина кіркової речовини нирки (ТК), товщина мозкової речовини (ТМ) та співвідношення ТК/ТМ також можуть бути використані для визначення гестаційного віку плода (Siena, Corrò та співавт., 2022; Siena, di Nardo та співавт., 2022; Siena, Romagnoli та співавт., 2022). Довжину нирки слід вимірювати в поздовжньому скануванні в точці найбільшої довжини однієї нирки (Siena, Corrò та співавт., 2022; Siena, di Nardo та співавт., 2022; Siena, Romagnoli та співавт., 2022). Вимірювання кіркової та мозкової речовини слід проводити на середній лінії довжини нирки в поздовжньому скануванні в тому ж місці, де проводяться вимірювання довжини (Siena, Corrò та співавт., 2022; Siena, di Nardo та співавт., 2022; Siena, Romagnoli та співавт., 2022).

Кишечник можна візуалізувати з 39 по 43 день вагітності, але візуалізація різних шарів неможлива до 48-54 дня, і ці шари стають все більш помітними до кінця терміну (Зображення 6a-c) (Concannon, 2000; Gil, Garcia, & Froes, 2015; Nyland & Mattoon, 2002; Yeager та співавт, 1992) (Milani та ін., 2020; Siena, Corrò та співавт., 2022; Siena, di Nardo та співавт., 2022; Siena, Romagnoli та співавт., 2022). У плода поверхнева слизова оболонка гіперехогенна, слизова, підслизова і м’язи гіпоехогенні, а серозна оболонка гіперехогенна (Gil, Garcia, Giannico, & Froes, 2015; Milani та співавт., 2020; Siena, Corrò та співавт., 2022; Siena, di Nardo та співавт., 2022; Siena, Romagnoli та співавт., 2022). Перистальтика стає легко помітною і все більш послідовною між 62 і 64 днями (Siena, Corrò та співавт., 2022; Siena, di Nardo та співавт., 2022; Siena, Romagnoli та співавт., 2022). Існує чотири стадії розвитку кишечника, починаючи з 39 днів гестаційного віку (Gil, Garcia, & Froes, 2015). Період 1 – від 19 до 24 ДДП; період 2 – 14-19 ДДП; період 3 – 8-15 ДДП; період 4 – 1-6 ДДП. Кишечник плода змінюється від структури, в якій неможливо диференціювати кишкові шари (період 1), до структури, яка нагадує орган дорослої людини (період 4). (Gil та ін., 2018; Milani та ін., 2020).

Зображення 6

Розвиток кишечника (білі стрілки оточують кишечник). (а) Розвиток кишечника на -2 тижні від дня окролу – зверніть увагу на розрізнення трьох шарів кишечника; (b) розвиток кишечника на -1 тиждень від дня народження – зверніть увагу на прогресування розрізнення трьох шарів кишечника; (с) розвиток кишечника в день народження – зверніть увагу на подальше прогресування розшарування кишечника.

Можливо, перистальтику легше побачити у дрібних порід собак (Gil, Garcia, & Froes, 2015; Siena, Corrò та співавт., 2022; Siena, di Nardo та співавт., 2022; Siena, Romagnoli та співавт., 2022). Не всі плоди у виводку можуть демонструвати перистальтику одночасно (Milani та співавт., 2020). Задишка може ускладнювати візуалізацію перистальтики (Milani та співавт., 2020; Siena, Corrò та співавт., 2022; Siena, di Nardo та співавт., 2022; Siena, Romagnoli та співавт., 2022). Якщо видно всі шари кишечника і перистальтика стабільно виражена при серійних дослідженнях, виживання плода ex utero повинно бути добрим (Gil, Garcia, & Froes, 2015; Milani та співавт., 2020; Siena, Corrò та співавт., 2022; Siena, di Nardo та співавт., 2022; Siena, Romagnoli та співавт., 2022). Важливо пам’ятати, що просто наявність повного розвитку кишечника і перистальтики не гарантує готовності до пологів, оскільки у деяких сук, які народжували природним шляхом, проходило 4 дні з моменту, коли перистальтика була помітною і розвиток кишечника вважався завершеним, і ще 2 дні після цього проходило до дистресу плода, про що свідчило падіння частоти серцевих скорочень плода (ЧСС) (Gil, Garcia, & Froes, 2015).

Товщина плаценти може бути використана для визначення гестаційного віку шляхом вимірювання зовнішнього шару плаценти в поздовжньому/поперечному розрізі, перпендикулярному до площини плаценти (Maldonado та співавт., 2012). Він є точним для сук усіх розмірів, а формули наведені в таблиці 1 (Maldonado та співавт., 2012).

4 ВИЗНАЧЕННЯ СТАТІ ПЛОДУ

Визначення статі плода можливе з 55-го дня до пологів (Gil, Garcia, Giannico, & Froes, 2015). Область промежини плода сканується в поздовжній площині. Найкраще зображення отримують, коли плід знаходиться у вентральному передлежанні із зігнутими тазовими кінцівками та паралельними крилами клубових кісток (Gil, Garcia, Giannico, & Froes, 2015). Ембріони жіночої статі ідентифікуються за наявністю 2 гіперехогенних ліній, які з’єднуються спереду і мають трикутну форму, та центральної гіперехогенної лінії (губи вульви) (Зображення 7а,b). Ембріони чоловічої статі ідентифікуються за центральною гіперехогенною лінією каудально від пахвинної ділянки (представляє пеніс/препуцій) (Gil, Garcia, Giannico, & Froes, 2015). У деяких випадках можна візуалізувати кінець препуція (Зображення 7c,d). Чим більше плодів, тим нижча точність визначення статі плода для всіх плодів, оскільки в черевній порожнині залишається менше місця, і тому рух плода зменшується, що робить менш імовірним розташування плода в площині, необхідній для візуалізації зовнішніх статевих органів (Gil, Garcia, Giannico, & Froes, 2015).

Зображення 7

Статева приналежність плода: (а) плід жіночої статі – вентральна децибітальна позиція – між задніми ніжками видно вульву у вигляді трикутної структури з центральною гіперехогенною лінією; (b) те саме зображення, але зі стрілкою, що вказує на вентральну спайку вульви; (с) плід чоловічої статі – вентральна децибітальна позиція – між задніми ніжками проходить гіперехогенна лінія, що зображує пеніс/препуцій; (d) те саме зображення, але з білою стрілкою, що вказує на пеніс/препуцій.

5 ДОППЛЕРОГРАФІЙ КРОВОНОСНИХ СУДИН МАТЕРІ ТА ПЛОДУ

Чудовий огляд кольорового доплерівського ультразвукового дослідження репродуктивного тракту складається з двох частин: (1) технічні аспекти (Carvalho, Magalhães, Martins, та співавт., 2021) і (2) використання в рутині (Carvalho, Magalhães, Magalhães, та співавт., 2021). Використання УЗД доплерографії під час вагітності є трудомістким і вимагає великого досвіду, зокрема для забезпечення правильних кутів при вимірюванні кровотоку (кути понад 65 градусів слід відкинути, а в ідеалі – кути від 0 до 20) (Carvalho, Magalhães, Magalhães, та співавт., 2021; Carvalho, Magalhães, Martins, та співавт., 2021; Di Salvo та співавт., 2006). Взаємозв’язок між гестаційним віком, розміром плода, самопочуттям плода та характеристиками кровотоку в матковій артерії може допомогти в оцінці готовності плода до пологів (Miranda & Domingues, 2010). Кольорова та спектральна (триплексна) допплерографія може бути використана для оцінки кровотоку через маткову артерію (Ua), пупкову артерію (Uma) за допомогою резистивного індексу (РІ) та індексу пульсації (ІП), а також змін діастолічної виїмки та діастолічного потоку через ці судини (Зображення 8a-d) (Di Salvo та ін., 2006; Miranda & Domingues, 2010). Для цих досліджень найкраще використовувати сканери з діапазоном 5-12 МГц (Miranda & Domingues, 2010). Важко виміряти одну і ту ж судину в одному і тому ж місці у одного і того ж плода при вагітності собак під час серійних обстежень через наявність декількох плодів і зміну положення рогів матки під час вагітності, тому, якщо плід або плоди не визначені як аномальні на основі внутрішньоутробного розвитку, може бути складно простежити за одним плодом і подальшими змінами кровотоку в судинах (Nautrup, 1998). Найчастіше вимірюють три параметри:

• РІ = пікова систолічна швидкість – кінцева діастолічна швидкість/пікова систолічна швидкість (Miranda & Domingues, 2010)
• ПІ = пікова систолічна швидкість – кінцева діастолічна швидкість/середня швидкість (Miranda & Domingues, 2010)
• Співвідношення A:B = пікова систолічна швидкість/кінцева діастолічна швидкість (Nautrup, 1998)

RI, PI та співвідношення A:B зменшуються з ростом терміну вагітності, що вказує на перфузію в судинах, ймовірно, пов’язану з підвищеними потребами плода в поживних речовинах (Di Salvo та ін., 2006; Miranda & Domingues, 2010; Nautrup, 1998). Перфузія в пупковій артерії збільшується, починаючи з 5-го тижня вагітності, через зростаючі потреби матки, що збільшується, і прогресування вагітності (Di Salvo та ін., 2006; Sridevi, 2013; Umamageswari та співавт., 2018). RI та PI знижуються з 5 по 8 тиждень вагітності через збільшення перфузії (Di Salvo та ін., 2006; Ramasamy та ін., 2016; Sridevi, 2013; Umamageswari та ін., 2018). У сук дрібних порід діапазон значень RI становив 0,64-0,79 у 30-денному віці вагітності та зменшувався до 0,52-0,66 у 60-денному віці вагітності (Batista та співавт., 2018). Діастолічний потік у матці з’являється на день -21 +/- 1 день до пологів, а діастолічна виїмка в матці зникає на день – 16 +/- 5 днів і – 21 +/- 1 день (Miranda & Domingues, 2010).

Зображення 8

(а) допплерівський індекс резистентності маткової артерії (ІР) – видно діастолічний зсув (біла стрілка); (b) допплерівський індекс пульсації маткової артерії (ІП) – видно діастолічний зсув (біла стрілка); (с) допплерівський ІР та ІП без діастолічного зсуву; (d) допплерівський ІП пупкової артерії з діастолічним зсувом (біла стрілка).

Відсутність діастолічного потоку Uma разом з підвищенням ІР та ІП вказують на високий опір кровотоку і можуть свідчити про затримку внутрішньоутробного росту, що може вплинути на благополуччя плода (Зображення 8) (Miranda & Domingues, 2010). Аномальна плацентація та інвазія трофобласту можуть призвести до аномальних форм хвиль Ua та Uma (PSV збільшується, але EDV перестає збільшуватися, коли RI починає зростати) та збільшення ІР та ІП (Blanco та співавт., 2008; Blanco та співавт., 2009; Blanco та співавт., 2011; Gaikwad та ін., 2020; Miranda & Domingues, 2010). При патологічній вагітності нирковий індекс плода також збільшується, що вказує на зниження перфузії до нирок плода, в той час як внутрішній сонний кровотік плода збільшується (ефект щадіння мозку) (Blanco та співавт., 2011). Одночасне вимірювання розмірів тіла плода (БПД і ДТ) разом з послідовним вимірюванням кровотоку Ua і Uma може допомогти оцінити благополуччя плода і може бути використано для визначення наявності стресу у плода, що може вплинути на прийняття рішення про день проведення кесаревого розтину (Miranda & Domingues, 2010). ІР знижується з -4-го дня до -1-го перед родами у здорових сук, але потім зростає в останні 24 години вагітності (Giannico та співавт., 2015).

В аорті плода спостерігається підвищений опір, що відображає компенсаторну вазоконстрикцію протягом 5-8 тижнів вагітності. Це відображається у збільшенні PSV та EDV і зменшенні ІР та ІП. Спочатку на 5 тижні в черевній аорті плода відсутній діастолічний потік, але починаючи з 6 тижня відзначається повільний діастолічний потік (Umamageswari та співавт., 2018). У ниркових артеріях плода спостерігається збільшення ПСШ та КДШ і постійні ПІ та ІР з 5 по 8 тиждень вагітності (Feliciano та співавт., 2014). У середній мозковій артерії плода спостерігається збільшення ПСШ та КДШ і зменшення ІП та ІР з 5-го по 8-й тиждень вагітності (Feliciano та співавт., 2013).

5.1 Ультразвукове дослідження з контрастним підсиленням

Контрастпідсилене УЗД, (КПУЗД), використовує мікробульбашки, наповнені газом, що вводяться внутрішньовенно, для відстеження перфузії судинного русла тканин у реальному часі (Orlandi та співавт., 2019). Він нещодавно був впроваджений у ветеринарну медицину і може бути використаний для оцінки плацентарного кровотоку (Orlandi та співавт., 2019). Мікробульбашки не перетинають ендотелій і, таким чином, залишаються в кровотоці дамби і не потрапляють до плодів (Orlandi та співавт., 2019). Очевидних мутагенних або тератогенних ефектів контрастної речовини не виявлено. Крайові гематоми не підсилюються контрастуванням, а лише центрально розташовані ділянки плаценти (Orlandi та співавт., 2019). Використання КПУЗД може бути корисним для визначення станів, які впливають на кровотік через плаценту, що може загрожувати здоров’ю вагітності (наприклад, загроза переривання вагітності) (Orlandi та співавт., 2019).

6 ОЦІНКА ВАГІТНОСТІ ВИСОКОГО РИЗИКУ

У випадках, коли суки мають в анамнезі нездатність до зачаття, попередні аборти (повні або часткові), виділення з піхви під час вагітності (геморагічні або гнійні) або попередні приплоди з малими для гестаційного віку плодами, ультразвукове дослідження є невід’ємною частиною моніторингу вагітності. Очевидно, що в цих випадках управління розмноженням має вирішальне значення і буде відрізнятися в залежності від конкретного випадку. Знання того, коли почалася овуляція, гарантує, що пацієнтка буде обстежена якомога раніше, щоб визначити: (1) чи вагітна сука; (2) кількість і стан здоров’я кожного ембріона; (3) наявність будь-яких абсорбційних ділянок, набряку ендометрію, люмінальної рідини або кіст. Важливо обов’язково оцінити стан стінки матки між місцями імплантації, а також плідні міхури або місця абсорбції. У деяких випадках ендометрит (рідина або набряк) буде помітний між плідними міхурами ще до того, як він зачепить будь-який з них.

Знання очікуваного терміну вагітності важливе для того, щоб мати можливість оцінити затримку внутрішньоутробного розвитку (England & Russo, 2006). Затримка або повільний розвиток ембріона або менші, ніж зазвичай, розміри плодового міхура повинні підвищити рівень занепокоєння щодо майбутньої втрати (England & Russo, 2006). У деяких випадках стінка плідного міхура може виглядати “зубчастою”, що вказує на зменшення кількості рідини в плідному міхурі, що є ще одним передвісником майбутньої втрати вагітності. (Зображення  9). Затримка у візуалізації серцебиття або брадикардія також можуть вказувати на аномалії розвитку (England & Russo, 2006). Затримка розвитку зачатків кінцівок порівняно з очікуваним терміном вагітності або з нормальними ембріонами під час тієї ж вагітності може вказувати на аномалії розвитку плода до його внутрішньоутробної загибелі (England & Russo, 2006).

Зображення 9

Плідний міхур з зубчастим краєм, що вказує на зменшення кількості рідини в плідному міхурі, що призводить до зменшення тургору навколо зовнішнього боку міхура.

При втраті ембріона/плода можуть спостерігатися й інші зміни, які включають втрату щільності ембріона/плода (більш гіпоехогенні) та/або розмитість країв самого ембріона, підвищення щільності рідини жовткового мішка, втрату серцебиття, підвищення щільності алантоїсної рідини та резорбцію рідини з одночасним потовщенням стінки, що оточує плідний міхур (England and Russo, 2006, Lopate С, особисте повідомлення) (Зображення 10a-d).

Зображення 10

Ділянки поглинання: (а) порожній гестаційний мішок з видимими рідиною та оболонками, але без ембріона; (б) ділянка поглинання, що прилягає до нормального гестаційного мішка з видимим ембріоном. Зверніть увагу на легкий набряк у центрі ділянки поглинання та помітно потовщену стінку; (в) ділянка поглинання з вираженим набряком (біла стрілка) і без рідини; (г) виражений набряк, пов’язаний з поглинанням плідного міхура через піометру, розташовану дистальніше від цієї ділянки.

У випадках плацентиту використання високоякісної мікросудинної візуалізації (ВМВ допплерографії) дозволяє спостерігати низьку швидкість мікросудинного потоку. Якщо він збільшується, це може призвести до діагностування плацентиту до розвитку набряку плаценти, який можна виміряти, або змін в ехотекстурі плацентарних інтерфейсів. Використання КПУЗД може продемонструвати дефекти плацентарного наповнення, що вказують на дисфункцію тканин у брахіцефальних плодів з анасаркою та гідроцефалією (Silva та співавт., 2021).

7 ДІАГНОСТИКА АНОМАЛІЇ РОЗВИТКУ ПЛОДА

За допомогою ультразвуку можна діагностувати безліч аномалій розвитку плода. Anasarca fetalis є однією з найпоширеніших аномалій і може розвиватися повільно з часом або дуже швидко (Siena, Corrò та співавт., 2022; Siena, di Nardo та співавт., 2022; Siena, Romagnoli та ін., 2022; Sridevi, 2013). Anasarca fetalis може проявлятися накопиченням рідини в ШК окремо або на додаток до накопичення рідини в черевній та грудній порожнинах (Зображення 11а,b). Інші часто діагностовані аномалії розвитку плода включають грижу черевної стінки, діафрагмальну грижу, дефекти хребта, такі як сколіоз та інверсія хребта, гідроцефалію, ниркові кісти та дисплазію, розтягнення ШКТ, двійні, муміфіковані плоди та ембріональні монстри (Зображення 11c-e).

Зображення 11

Anasarca fetalis (а) вигляд черевної порожнини плода з рідиною навколо часток печінки; (b) вигляд грудної клітки з рідиною навколо легень та серця; (с) виражене розтягнення ШКТ через обструкцію ШКТ плода або дефект м’язової чи неврологічної функції стінки кишківника (напр. агангліоз); г) вроджена кіста нирки; д) ембріони-близнюки в одному гестаційному мішку (ембріон 1/ембріон 2) – один або обидва зазвичай поглинаються; е) однакові ембріони-близнюки з кольоровим допплером, що дозволяє виявити 2 життєздатних серцебиття; ж) гестаційний мішок, що перетинає тіло – місце біфуркації призначене для поглинання.

8 ОЦІНКА СТРЕСУ ПЛОДА

Ультрасонографія також регулярно використовується для оцінки стану плода на наявність ознак стресу. Частота серцевих скорочень плода (ЧСС) є чудовим індикатором стресу плода. У нормі ЧСС плода в 2-3 рази перевищує ЧСС матері або становить 220-240 уд/хв (Davidson, 1998; Nyland & Mattoon, 2002; Verstegen та співавт., 1993; Zone & Wanke, 2001). Загальноприйнято вважати, що ЧСС > 190 є нормальною, а уповільнення, особливо тривале (> декількох хвилин) або стійке, вказує на стрес плода (Gil та співавт., 2014). ЧСС збільшується з ранніх термінів вагітності до 20 днів до пологів, коли вона повільно знижується до пологів (Alonge, Beccaglia, та співавт., 2016; Alonge, Mauri, та співавт., 2016; Verstegen та співавт., 1993). Спочатку ЧСС знаходиться під симпатичним контролем, що призводить до збільшення частоти серцевих скорочень, а потім, коли наприкінці вагітності починає розвиватися парасимпатичний тонус, ЧСС починає знижуватися (Alonge, Beccaglia, та співавт., 2016; Alonge, Mauri, та співавт., 2016). Як у великих, так і у малих порід ЧСС, як правило, вища, ніж у середніх (Alonge, Beccaglia, та співавт., 2016; Alonge, Mauri, та співавт., 2016). Частота серцевих скорочень у матері збільшується протягом всієї вагітності, що, ймовірно, пов’язано з необхідністю постачати матку, яка збільшується, більшою кількістю крові (Alonge, Beccaglia, та співавт., 2016; Alonge, Mauri, та співавт., 2016). Прискорення серцебиття плода може бути пов’язане з його рухами (Alonge, Beccaglia, та співавт., 2016; Alonge, Mauri, та співавт., 2016).

В одному дослідженні частота серцевих скорочень від 180 до 220 уд/хв вважалася ознакою легкого стресу плода, тоді як частота серцевих скорочень <180 уд/хв вважалася ознакою тяжкого дистресу плода через гіпоксію (Zone & Wanke, 2001). В інших дослідженнях частота серцевих скорочень плода <140-180 уд/хв вважається ознакою тривалого стресу плода через гіпоксію (Davidson, 1998; Gil та співавт., 2014 Nyland & Mattoon, 2002; Verstegen та співавт., 1993).

Переривчасті скорочення матки над плодом можуть тимчасово значно знизити частоту серцевих скорочень плода, але вона повинна повернутися до нормальної частоти протягом 1-2 хвилин і залишатися в межах норми, якщо немає стресу плода (Gil та співавт., 2014). Ці сповільнення можуть бути спричинені тиском на плід під час перебування у вагінальному каналі або скороченнями матки, що стискають кровотік через плаценту (Gil та співавт., 2014). Ознаки уповільнення ЧСС можуть з’явитися за 48-72 год до пологів (Gil та співавт., 2014). Загалом, ЧСС знижується з наближенням пологів (Gil та співавт., 2014). У суки з плодами, у яких ЧСС сповільнюється, а потім прискорюється, з ознаками пологів (задишка, гніздування і перейми), а потім сповільнення ЧСС припиняється і ознаки пологів зменшуються, може спостерігатися інертність матки, і слід розглянути питання про кесарів розтин (Gil та співавт., 2014) (Зображення 12а,b).

Зображення 12

Моніторинг ЧССП за допомогою ультрасонографії в М-режимі (а) нормальна ЧСС 243; (б) брадикардія ЧСС 105-113.

Оцінка ЧСС та співвідношення ЧСС/ЧСС може бути корисною для оцінки стресу плода більше, ніж тільки ЧСС (Alonge, Beccaglia, та співавт., 2016; Alonge, Mauri, та співавт., 2016). Використання рівняння:

Z=1.8284–0.0137⁢X+0.00014⁢X+0.05071⁢Y–0.00099⁢y⁢2

Де z – співвідношення ЧССП:ЧЧСМ; x – прегестаційна маса маток у кг; y – кількість днів до пологів. Як ЧССП, так і ЧССП:ЧЧСМ збільшуються від 35 до 20 днів до пологів, а потім починають знижуватися (Alonge, Beccaglia, та співавт., 2016; Alonge, Mauri, та співавт., 2016).

Стрес плода також можна оцінити за допомогою доплерометрії пуповинної артерії або середніх мозкових артерій плодів (da Silva Leitão та співавт., 2022). При нормальній вагітності PSV збільшується з 4-го тижня і до пологів. Будь-яке зниження PSV вказує на внутрішньоутробний стрес плода (da Silva Leitão та співавт., 2022). ІП середніх мозкових артерій знижується протягом останньої третини вагітності у нормальних плодів, тому будь-яке його збільшення вказує на фетальний стрес (da Silva Leitão та співавт., 2022).

Фетальний стрес також можна оцінити, досліджуючи фетальні рідини та фето-плацентарні блоки. Підвищення ехогенності фетальних рідин може вказувати на потрапляння меконію або крововилив у фетальні рідини через передчасне відшарування плаценти (Zone & Wanke, 2001). Внутрішньоутробна затримка росту може бути задокументована, якщо співвідношення діаметру живота до біпарієтального діаметру становить <2, починаючи з 48-го дня вагітності і до народження (Zone & Wanke, 2001). Цуценята з низьким співвідношенням діаметру живота до біпарієтального діаметру, як правило, важать <20% від середньої ваги при народженні для породи і схильні до ризику ранньої неонатальної загибелі (Zone & Wanke, 2001).

Збільшення або зменшення об’єму рідини, що оточує плід, може вказувати на розрив однієї або обох плодових оболонок, порушення функції плаценти або порушення ковтання плода та відходження відпрацьованої рідини. Важливо пам’ятати, що з розвитком вагітності кількість рідини, що оточує плід, зменшується, а сам плід збільшується.

Відшарування плаценти може бути частковим або повним, і плід, як правило, не виживає протягом тривалого часу після того, як плацента починає відшаровуватися (Зображення 13а-b). Набряк або потовщення плаценти може свідчити про порушення або зміну кровотоку, зниження здатності плаценти належним чином відводити відпрацьовані рідини плода або плацентит (Lopate, особисте повідомлення). З досвіду автора відомо, що нормальна плацента у собак не перевищує 1,2 см у своїй центральній точці, коли середній відділ плода також знаходиться в межах середини зональної плаценти, на будь-якій стадії вагітності, незалежно від породи.

Зображення 13

Відшарування плаценти: (а) нормальна плацентарна межа – зверніть увагу на дуже тонку, чітку білу лінію (біла стрілка) між материнською (^) та плодовою частинами плаценти (*); ( b) дещо розширена плацентарна межа (біла стрілка); (c1) раннє відділення плаценти – зверніть увагу, що материнська та плодова частини розділені безеховою ділянкою кровонаповнення (*); (c2) повне відділення плаценти – плодова частина плаценти безпосередньо прилягає до плода, в той час як материнська частина залишається прикріпленою до стінки матки. Між двома частинами плаценти можна побачити алантоїсну рідину; (d) товста плацента в середині вагітності – зверніть увагу, що плацента значно ширша за ембріон; (e) плацентит за 1 тиждень до пологів – зверніть увагу на набряклу потовщену плодову частину плаценти (біла стрілка) та потовщену, нерівну материнсько-плацентарну межу (*); ( f) відеозапис дистрофічної мінералізації (перетинчастого вигляду) амніону (випадкова знахідка у деяких вагітностях).

Смерть плода документується відсутністю серцебиття, коли воно повинно бути присутнім або коли однолітки явно життєздатні (Davidson & Eilts, 2006). Морфологія органів плода стає менш чіткою протягом 12 годин після смерті плода і стає невиразною протягом 24 годин (Davidson & Eilts, 2006). Маса плоду зменшується і з часом конденсується в кулеподібну структуру рівномірної щільності (Sridevi, 2013) (Зображення 14). Хребет, ребра і череп плода можна ідентифікувати довше у муміфікованих плодів, ніж у нежиттєздатних плодів, які розкладаються (Sridevi, 2013).

Зображення 14

Муміфікований плід, який згорнутий у клубок – не видно жодних внутрішніх органів і не можна візуалізувати ЧССП. Череп плода все ще видно, і можна розрізнити грудну клітку.

9 ОЦІНКА ЖИТТЄЗДАТНОСТІ ПЛОДА ДЛЯ РОЗРОДЖЕННЯ ШЛЯХОМ КЕСАРЕВОГО РОЗТИНУ

Серійні ультразвукові дослідження суки в останні дні вагітності дозволять визначити зміни ЧССП, розвиток і перистальтику кишечника, характеристики фетальної рідини та плаценти (Maldonado та ін., 2012; Gil та ін., 2014; Gil, Garcia, Giannico, & Froes, 2015). У поєднанні з моніторингом прогестерону ці параметри плода дозволяють клініцисту зробити найкраще можливе судження щодо готовності до пологів або її відсутності. Розвиток і перистальтика кишечника плода зазвичай посилюються до дня пологів. Частота серцевих скорочень плодів зазвичай починає знижуватися за 12-36 годин до початку пологів, оскільки плоди починають задовольняти або перевищувати повну потребу плацентарної функції. Початок моніторингу сук за 2-6 днів до очікуваної дати пологів зазвичай дозволяє найбільш точно оцінити остаточне дозрівання плода і його готовність до пологів, а також дозволить ввести стероїд за 24 години до пологів для полегшення легеневої функції плода і, таким чином, неонатальної реанімації (Gil, Garcia, & Froes, 2015).

10 ОЦІНКА СУКИ ПРИ ДИСТОЦІЇ

При дистоції у сук часто виникає необхідність вибору між медикаментозним лікуванням та кесаревим розтином. Медикаментозне лікування можна спробувати, якщо ЧСС стабільна, плацента добре прикріплена, немає ознак нерозв’язної фетальної обструкції і якщо причину дистоції можна усунути (тобто, якщо гіпокальціємія, можна призначити кальцій з позитивним ефектом, або якщо присутня фетальна обструкція, плід можна репозиціонувати і витягти для продовження пологів). Ультразвукове дослідження є важливою частиною оцінки стану дистокованої суки, оскільки воно дозволяє виявити відшарування плаценти та ознаки підвищеної щільності фетальних рідин, що вказує на відходження меконію при амніотичній або плацентарній кровотечі. Перекрут матки іноді можна діагностувати за допомогою УЗД на основі вираженого набряку стінки матки безпосередньо біля місця перекруту або крововиливу в просвіт матки чи алантоїсний простір.

11 ПІДСУМОК

Досягнення в галузі ультразвукових технологій призвели до бурхливого розвитку досліджень у сфері собачої вагітності. Ультразвук зараз є незамінною частиною оцінки та моніторингу вагітної суки. Оскільки ми продовжуємо спостерігати за розвитком нових технологій, ми, безсумнівно, розробимо нові способи оцінки нормальної і, що більш важливо, аномальної вагітності собак. Можливість надавати таку детальну оцінку розвитку плода, функції плаценти, здоров’я та стресу плода дозволяє клініцистам краще керувати вагітністю з високим ризиком для її успішного завершення.

12 Посилання на джерела

1. Alonge, S., Beccaglia, M., Melandri, M., & Luvoni, G. C. (2016). Prediction of whelping date in large and giant canine breeds by ultrasonography foetal biometry. Journal of Small Animal Practice, 57(9), 479–483. https://doi.org/10.1111/jsap.12534
2. Alonge, S., Mauri, M., Faustini, M., & Luvoni, G. (2016). Feto-maternal heart rate ratio in pregnant bitches: Effect of gestational age and maternal size. Reproduction in Domestic Animals, 51(5), 688–692. https://doi.org/10.1111/rda.12731
3. Batista, P. R., Gobello, C., Rube, A., Barrena, J. P., Re, N. E., & Blanco, P. G. (2018). Reference range of gestational uterine artery resistance index in small canine breeds. Theriogenology, 114, 81–84. https://doi.org/10.1016/j.theriogenology.2018.03.015
4. Beccaglia, M., Faustini, M., & Luvoni, G. (2008). Ultrasonographic study of deep portion of diencephalo-telencephalic vesicle for the determination of gestational age of the canine foetus. Reproduction in Domestic Animals, 43(3), 367–370. https://doi.org/10.1111/j.1439-0531.2007.00916.x
5. Beccaglia, M., & Luvoni, G. (2004). Ultrasonographic study during pregnancy of the growth of an encephalic portion in the canine foetus. Veterinary Research Communications, 28, 161–164.
6. Beccaglia, M., & Luvoni, G. (2006). Comparison of the accuracy of two ultrasonographic measurements in predicting the parturition date in the bitch. Journal of Small Animal Practice, 47(11), 670–673. https://doi.org/10.1111/j.1748-5827.2006.00108.x
7. Beccaglia, M., & Luvoni, G. (2012). Prediction of parturition in dogs and cats: Accuracy at different gestational ages. Reproduction in Domestic Animals, 47, 194–196. https://doi.org/10.1111/rda.12006
8. Blanco, P., Arias, D., Rube, A., Barrena, J., Corrada, Y., & Gobello, C. (2009). An experimental model to study resistance index and systolic/diastolic ratio of uterine arteries in adverse canine pregnancy outcome. Reproduction in Domestic Animals, 44, 164–166. https://doi.org/10.1111/j.1439-0531.2009.01369.x
9. Blanco, P., Rodríguez, R., Rube, A., Arias, D., Tórtora, M., Díaz, J., & Gobello, C. (2011). Doppler ultrasonographic assessment of maternal and fetal blood flow in abnormal canine pregnancy. Animal Reproduction Science, 126(1–2), 130–135. https://doi.org/10.1016/j.anireprosci.2011.04.016
10. Blanco, P. G., Arias, D. O., & Gobello, C. (2008). Doppler ultrasound in canine pregnancy. Journal of Ultrasound Medicine, 27(12), 1745–1750. https://doi.org/10.7863/jum.2008.27.12.1745
11. Bobic Gavrilovic, B., Andersson, K., & Linde-Forsberg, C. (2007). Reproductive patterns in the domestic dog – a retrospective study of the Drever breed. University of Uppsala.
12. Cartee, R., & Rowles, T. (1984). Preliminary study of the ultrasonographic diagnosis of pregnancy and fetal development in the dog. American Journal of Veterinary Research, 45(7), 1259–1265.
13. Carvalho, C. F. D., Magalhães, J. R., Magalhães, A. M., Guimarães, K. C. D. D. S., Moraes, R. S. D., Sousa, D. B. D., & Amaral, A. V. C. D. (2021). Pulsed-wave Doppler ultrasound in canine reproductive system – Part 2: Use in the routine. Research, Society and Development, 10(5), e52610515352. https://doi.org/10.33448/rsd-v10i5.15352
14. Carvalho, C. F. D., Magalhães, J. R., Martins, A. M., Guimarães, K. C. D. D. S., Moraes, R. S. D., Sousa, D. B. D., & Amaral, A. V. C. D. (2021). Pulsed-wave doppler ultrasound in canine reproductive system – Part 1: Technical aspects. Research, Society and Development, 10(5), e52510515348. https://doi.org/10.33448/rsd-v10i5.15348
15. Cecchetto, M., Milani, C., Vencato, J., Sontas, H., Mollo, A., Contiero, B., & Romagnoli, S. (2017). Clinical use of fetal measurements to determine the whelping day in German shepherd breed bitches. Animal Reproduction Science, 184, 110–119. https://doi.org/10.1016/j.anireprosci.2017.07.005
16. Concannon, P. (2000). Canine pregnancy: Predicting parturition and timing events of gestation. Research Gate, 1–8. Retrieved May from chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj. https://www.researchgate.net/profile/Patrick-Concannon-2/publication/237260118_Canine_Pregnancy_Predicting_Parturition_and_Timing_Events_of_Gestation/links/00b4952f6456c8be7e000000/Canine-Pregnancy-Predicting-Parturition-and-Timing-Events-of-Gestation.pdf
17. da Silva Leitão, K. R., de Carvalho, P. V. S., da Silva Barbosa, M. A. P., Sousa, F. d. C. A., Marques, D. C., Alves, J. d. J. R. P., & Alves, F. R. (2022). Fetal distress during the last third of pregnancy in bitches-evaluation by Doppler ultrasound imaging. Acta Scientiae Veterinariae, 50, 1871. https://doi.org/10.22456/1679-9216.123523
18. Davidson, A. P. (1998, Dec 4-6, 1998). Uterine monitoring during pregnancy. In Annual meeting of the society for theriogenology (pp. 123–125). Society for Theriogenology.
19. Davidson, A. P., & Baker, T. W. (2009). Reproductive ultrasound of the bitch and queen. Topics in Companion Animal Medicine, 24(2), 55–63. https://doi.org/10.1053/j.tcam.2008.11.002
20. Davidson, A., & Eilts, B. (2006). Advanced small animal reproductive techniques. Journal of the American Animal Hospital Association, 42(1), 10–17. https://doi.org/10.5326/0420010
21. Di Salvo, P., Bocci, F., Zelli, R., & Polisca, A. (2006). Doppler evaluation of maternal and fetal vessels during normal gestation in the bitch. Research in Veterinary Science, 81(3), 382–388. https://doi.org/10.1016/j.rvsc.2006.03.004
22. Eilts, B. E., Davidson, A. P., Hosgood, G., Paccamonti, D. L., & Baker, D. G. (2005). Factors affecting gestation duration in the bitch. Theriogenology, 64(2), 242–251. https://doi.org/10.1016/j.theriogenology.2004.11.007
23. England, G. C. W., & Allen, W. E. (1990). Studies on canine pregnancy using B-mode ultrasound: Diagnosis of early pregnancy and the number of conceptuses. Journal of Small Animal Practice, 31(7), 321–323. https://doi.org/10.1111/j.1748-5827.1990.tb00819.x
24. England, G. C. W., Allen, W. E., & Porter, D. J. (1990). Studies on canine pregnancy using B-mode ultrasound: Development of the conceptus and determination of gestational age. Journal of Small Animal Practice, 31(7), 324–329. https://doi.org/10.1111/j.1748-5827.1990.tb00821.x
25. England, G. C. W., & Russo, M. (2006). Ultrasonographic characteristics of early pregnancy failure in bitches. Theriogenology, 66(6), 1694–1698. https://doi.org/10.1016/j.theriogenology.2006.01.028
26. Feliciano, M., Cardilli, D., Nepomuceno, A., Crivalero, R., Silva, M., Coutinho, L., Oliveira, M., & Vicente, W. (2014). Echobiometrics kidney and renal artery triplex doppler of canine fetuses. Arquivo Brasileiro de Medicina Veterinária e Zootecnia, 66(2), 445–449. https://doi.org/10.1590/1678-41626120
27. Feliciano, M. A. R., Nepomuceno, A. C., Crivalero, R. M., Oliveira, M. E. F., Coutinho, L. N., & Vicente, W. R. R. (2013). Foetal echoencephalography and Doppler ultrasonography of the middle cerebral artery in canine foetuses. Journal of Small Animal Practice, 54(3), 149–152. https://doi.org/10.1111/jsap.12038
28. Gaikwad, S. M., Gulavane, S. U., Kumbhar, U. B., Shelar, R. R., Chaudhari, R. J., & Ribeiro, R. A. (2020). Doppler evaluation of maternal vessels in normal gestation and threatened abortion in canines. Irish Veterinary Journal, 73(15), 1–9. https://doi.org/10.1186/s13620-020-00169-9
29. Giannico, A. T., Gil, E. M. U., Garcia, D. A. A., & Froes, T. R. (2015). The use of Doppler evaluation of the canine umbilical artery in prediction of delivery time and fetal distress. Animal Reproduction Science, 154, 105–112. https://doi.org/10.1016/j.anireprosci.2014.12.018
30. Gil, E. M. U., Garcia, D. A. A., & Froes, T. R. (2015). In utero development of the fetal intestine: Sonographic evaluation and correlation with gestational age and fetal maturity in dogs. Theriogenology, 84(5), 681–686. https://doi.org/10.1016/j.theriogenology.2015.04.030
31. Gil, E. M. U., Garcia, D. A. A., Giannico, A. T., & Froes, T. R. (2014). Canine fetal heart rate: Do accelerations or decelerations predict the parturition day in bitches? Theriogenology, 82(7), 933–941. https://doi.org/10.1016/j.theriogenology.2014.04.025
32. Gil, E. M. U., Garcia, D. A. A., Giannico, A. T., & Froes, T. R. (2015). Use of B-mode ultrasonography for fetal sex determination in dogs. Theriogenology, 84(6), 875–879. https://doi.org/10.1016/j.theriogenology.2015.05.020
33. Gil, E. M. U., Garcia, D. A. A., Giannico, A. T., & Froes, T. R. (2018). Early results on canine fetal kidney development: Ultrasonographic evaluation and value in prediction of delivery time. Theriogenology, 107, 180–187. https://doi.org/10.1016/j.theriogenology.2017.11.015
34. Groppetti, D., Vegetti, F., Bronzo, V., & Pecile, A. (2015). Breed-specific fetal biometry and factors affecting the prediction of whelping date in the German shepherd dog. Animal Reproduction Science, 152, 117–122. https://doi.org/10.1016/j.anireprosci.2014.11.018
35. Kim, B. S., & Son, C. H. (2007). Time of initial detection of fetal and extra-fetal structures by ultrasonographic examination in miniature schnauzer bitches. Journal of Veterinary Science, 8(3), 289–293. https://doi.org/10.4142/jvs.2007.8.3.289
36. Kutzler, M. A., Yeager, A. E., Mohammed, H. O., & Meyers-Wallen, V. N. (2003). Accuracy of canine parturition date prediction using fetal measurements obtained by ultrasonography. Theriogenology, 60(7), 1309–1317. https://doi.org/10.1016/S0093-691X(03)00146-8
37. Lenard, Z., Hopper, B., Lester, N., Richardson, J., & Robertson, I. (2007). Accuracy of prediction of canine litter size and gestational age with ultrasound. Australian Veterinary Journal, 85(6), 222–225. https://doi.org/10.1111/j.1751-0813.2007.00162.x
38. Levstein-Volanski, R. (2008). Evaluation of tests commonly used to predict parturition date in the bitch. University of Guelph.
39. Luvoni, G., & Beccaglia, M. (2006). The prediction of parturition date in canine pregnancy. Reproduction in Domestic Animals, 41(1), 27–32. https://doi.org/10.1111/j.1439-0531.2006.00641.x
40. Luvoni, G. C., & Grioni, A. (2000). Determination of gestational age in medium and small size bitches using ultrasonographic fetal measurements. Journal of Small Animal Practice, 41(7), 292–294. https://doi.org/10.1111/j.1748-5827.2000.tb03204.x
41. Maldonado, A. L. L., Araujo Júnior, E., Mendonça, D. S., Nardozza, L. M. M., Moron, A. F., & Ajzen, S. A. (2012). Ultrasound determination of gestational age using placental thickness in female dogs: An experimental study. Veterinary Medicine International, 2012, 850867. https://doi.org/10.1155/2012/850867
42. Maronezi, M. C., Simões, A. P. R., Uscategui, R. A., Pavan, L., Rodrigues, M. G., Mariano, R. S., Santos, V. J., & Feliciano, M. A. (2021). Gestational echobiometry in brachycephalic bitches using high-definition ultrasonography. Pesquisa Veterinária Brasileira, 41, 1–8. https://doi.org/10.1590/1678-5150-PVB-6650
43. Michel, E., Spörri, M., Ohlerth, S., & Reichler, I. (2011). Prediction of parturition date in the bitch and queen. Reproduction in Domestic Animals, 46(5), 926–932. https://doi.org/10.1111/j.1439-0531.2011.01763.x
44. Milani, C., Artusi, E., Drigo, M., Mateus, L., Siena, G., Gelli, D., Falomo, M. E., & Romagnoli, S. (2020). Ultrasonographic analysis of fetal gastrointestinal motility during the peripartum period in the dog. Animal Reproduction Science, 219, 106514. https://doi.org/10.1016/j.anireprosci.2020.106514
45. Miranda, S. A., & Domingues, S. F. S. (2010). Conceptus ecobiometry and triplex Doppler ultrasonography of uterine and umbilical arteries for assessment of fetal viability in dogs. Theriogenology, 74(4), 608–617. https://doi.org/10.1016/j.theriogenology.2010.03.008
46. Nautrup, C. P. (1998). Doppler ultrasonography of canine maternal and fetal arteries during normal gestation. Reproduction, 112(2), 301–314. https://doi.org/10.1530/jrf.0.1120301
47. Nyland, T. G., & Mattoon, J. (2002). Ovaries and uterus. In Small Animal Diagnostic Ultrasound (pp. 231–249). WB Saunders.
48. Okkens, A., Hekerman, T., De Vogel, J., & Van Haaften, B. (1993). Influence of litter size and breed on variation in length of gestation in the dog. Veterinary Quarterly, 15(4), 160–161.
49. Okkens, A., Teunissen, J., Van Osch, W., Van Den Brom, W., Dieleman, S., & Kooistra, H. (2001). Influence of litter size and breed on the duration of gestation in dogs. Journal of Reproduction and Fertility-Supplement, 57, 193–197.
50. Orlandi, R., Vallesi, E., Boiti, C., Polisca, A., Troisi, A., Righi, C., & Bargellini, P. (2019). Contrast-enhanced ultrasonography of maternal and fetal blood flows in pregnant bitches. Theriogenology, 125, 129–134. https://doi.org/10.1016/j.theriogenology.2018.10.027
51. Ramasamy, A., Sridevi, P., Jeyaraja, K., & Chandrasekar, M. (2016). Doppler ultrasonography of uterine artery in pregnant canines-a preliminary study. Indian Journal of Animal Reproduction, 37(2), 46–47.
52. Shille, V., & Gontarek, J. (1985). The use of ultrasonography for pregnancy diagnosis in the bitch. Journal of the American Veterinary Medical Association, 187(10), 1021–1025.
53. Siena, G., Corrò, M., Zanardello, C., Foiani, G., Romagnoli, S., Ferré-Dolcet, L., & Milani, C. (2022). A case report of a rapid development of fetal anasarca in a canine pregnancy at term. Veterinary Research Communications, 46(2), 597–602. https://doi.org/10.1007/s11259-021-09860-w
54. Siena, G., di Nardo, F., Romagnoli, S., Mollo, A., Contiero, B., & Milani, C. (2022). Relationship between days before parturition and fetal kidney length, cortical thickness, medullary thickness and their ratio in dogs. Theriogenology, 194, 58–63. https://doi.org/10.1016/j.theriogenology.2022.09.021
55. Siena, G., & Milani, C. (2021). Usefulness of maternal and fetal parameters for the prediction of parturition date in dogs. Animals, 11(3), 878. https://doi.org/10.3390/ani11030878
56. Siena, G., Romagnoli, S., Drigo, M., Contiero, B., di Nardo, F., & Milani, C. (2022). Ultrasonographic changes in fetal gastrointestinal motility during the last ten days before parturition in dogs. Frontiers in Veterinary Science, 9, 1000975. https://doi.org/10.3389/fvets.2022.1000975
57. Silva, P., Maronezi, M. C., Padilha-Nakaghi, L. C., Gasser, B., Pavan, L., Nogueira Aires, L. P., Russo, M., Spada, S., Ramirez Uscategui, R. A., Moraes, P. C., & Rossi Feliciano, M. A. (2021). Contrast-enhanced ultrasound evaluation of placental perfusion in brachicephalic bitches. Theriogenology, 173, 230–240. https://doi.org/10.1016/j.theriogenology.2021.08.010
58. Socha, P., & Janowski, T. (2011). Predicting the parturition date in Yorkshire terrier and Golden retriever bitches using ultrasonographic fetometry. Bulletin of the Veterinary Institute in Pulawy, 55(1), 71–75.
59. Socha, P., & Janowski, T. (2018). Specific fetometric formulas of ICC and BP for calculating the parturition date in the miniature breeds of canine. Reproduction in Domestic Animals, 53(2), 545–549. https://doi.org/10.1111/rda.13143
60. Son, C.-H., Jeong, K.-A., Kim, J.-H., Park, I.-C., Kim, S.-H., & Lee, C.-S. (2001). Establishment of the prediction Table of parturition day with ultrasonography in small pet dogs. Journal of Veterinary Medical Science, 63(7), 715–721. https://doi.org/10.1292/jvms.63.715
61. Sridevi, P. (2013). Ultrasonographic diagnosis and monitoring of pregnancy in the bitch – a review. Journal of Veterinary Animal Science, 44, 1–7.
62. Toal, R. L., Walker, M. A. & Henry, G. A. (1986). A comparison of real-time ultrasound, palpation and radiography in pregnancy detection and litter size determination in the bitch. Veterinary radiology, 27(4), 102–108.
63. Umamageswari, J., Sridevi, P., & Joseph, C. (2018). Doppler indices of umbilical artery, utero-placental artery and fetal aorta during normal gestation in bitches. The Indian Journal of Animal Reproduction, 39(1), 41–43.
64. Verstegen, J. P., Silva, L. D., Onclin, K., & Donnay, I. (1993). Echocardiographic study of heart rate in dog and cat fetuses in utero. Journal of Reproduction and Fertility. Supplement, 47, 175–180.
65. Vieira, C. D. A., Bittencourt, R. F., Biscarde, C. E. A., Fernandes, M. P., Nascimento, A. B., Romão, E. A., Carneiro, I. D. M. B., Silva, M. A. D. A., Barreto, R. O., & Loiola, M. V. G. (2020). Estimated date of delivery in Chihuahua breed bitches, based on embryo-fetal biometry, assessed by ultrasonography. Animal Reproduction, 17(3), e20200037. https://doi.org/10.1590/1984-3143-ar2020-0037
66. Yeager, A., Mohammed, H., Meyers-Wallen, V., Vannerson, L., & Concannon, P. (1992). Ultrasonographic appearance of the uterus, placenta, fetus, and fetal membranes throughout accurately timed pregnancy in beagles. American Journal of Veterinary Research, 53(3), 342–351.
67. Yeager, A. E., & Concannon, P. W. (1990). Association between the preovulatory luteinizing hormone surge and the early ultrasonographic detection of pregnancy and fetal heartbeats in beagle dogs. Theriogenology, 34(4), 655–665. https://doi.org/10.1016/0093-691X(90)90021-K
68. Zone, M., & Wanke, M. (2001). Diagnosis of canine fetal health by ultrasonography. Journal of Reproduction and Fertility. Supplement, 57, 215–219.