Тривимірне ультразвукове дослідження тазового дна: чи ефективне воно як інструмент прогнозування типу розвитку пологової діяльності та виникнення подальших захворювань тазового дна?

Автори: Juan A. Barca,1,2,3 Coral Bravo,1,2,3 Santiago García Tizón,1,2,3 Rocío Aracil-Rodriguez,3 Juan Manuel Pina-Moreno,3 Ignacio Cueto-Hernández,1,2,3 Maria P. Pintado-Recarte,1,2,3 Melchor Alvarez-Mon,4,5,6 Miguel A. Ortega,4,5,* and Juan A. De León-Luis1,2,3

Paul B. Tchounwou, Academic Editor

Резюме

Мета нашого дослідження – визначити товщину пубовісцерального пучка м’яза-підіймача відхідника та площу генітального гіатусу за допомогою тривимірного ультразвукового дослідження промежини у вагітних жінок у 2-му триместрі та проаналізувати пов’язані з цим материнські, перинатальні та післяпологові клінічні показники.

Більше того, порівняти результати нашого дослідження з двома аналогічними серіями, опублікованими раніше. Було проведено обсерваційне, проспективне дослідження ультразвукового дослідження тазового дна, виконане на 20-му тижні вагітності, пологи проводились в акушерській службі Мадридської лікарні загального університету ім. Грегоріо Мараньона (ЛЗУГМ) в період з серпня 2021 року по червень 2022 року.

У кожної учасниці були зібрані материнські, ультразвукові, перинатальні та післяпологові клінічні показники. За період дослідження в нього було включено загалом 54 пацієнтки. Середній термін вагітності, на якому проводилося ультразвукове дослідження, становив 19,81 ± 0,91 тижнів. Стосовно ультразвукових показників, середня товщина лобково-вісцерального м’яза становила 0,87 ± 0,13 см (95% ДІ, 0,64-1,38 см), тоді як у площині мінімального розміру генітального гіатусу площа гіатальної ділянки у стані спокою становила 13,41 ± 3,22 (95% ДІ, 4,60-18,78) см2.

Існує достовірна кореляція між віком вагітних (старше 35 років) і збільшенням площі генітальний гіатус (r = 0,295, p = 0,031). Тривимірне ультразвукове дослідження тазового дна, виконане на 20-му тижні гестації, може бути ефективним, неінвазивним, відтворюваним і дешевим інструментом у прогнозуванні розвитку пологів і можливих подальших дисфункцій промежини.

Ключові слова: тривимірне ультразвукове дослідження, захворювання тазового дна, розрив промежини, акушерський розрив піхви, акушерські травми, М’яз-підіймач відхідника

1. Представлення

Взаємозв’язок між м’язом підіймачем відхідника (МПВ) і захворюваністю тазового дна вивчався в різних дослідженнях. Так, De Lancey зі співавторами пов’язали травму МПВ або збільшення сечостатевого розриву з втратою підтримки тазового дна  [1,2]. УЗД тазового дна все частіше може запропонувати нам прогностичне вікно для оцінки стану тазових структур, щоб пов’язати їх з різними патологіями тазового дна. Зі свого боку, Dietz і Hoyte продемонстрували, використовуючи тривимірне УЗД тазового дна і МРТ, що існує зв’язок між дефектами МПВ і випадінням тазових органів (ВТО), що призводить до збільшення генітального гіатусу, навіть при односторонньому або двосторонньому відриві м’язів [3,4,5,6]. Насправді існує кілька методів обстеження, включаючи ручне обстеження, ультразвукове обстеження, ультразвукову еластографію, а також комбіноване ультразвукове та біохімічне обстеження (колаген та еластин) для оцінки м’яких тканин тазового дна.

Під час пологів МПВ відіграє фундаментальну роль, оскільки саме м’які тканини визначають біомеханічні властивості пологових шляхів [7]. Насправді, в інших дослідженнях біомеханічні властивості МПВ під час пологів є дуже важливими, маючи прямий зв’язок між розтяжною здатністю та типом пологів і навіть коротшим другим періодом пологів [8,9].

Відрив МПВ і, як наслідок, збільшення генітального гіатусу пов’язані з різними дисфункціями тазового дна (ДТД), такими як випадіння тазових органів (ВТО) [10,11,12,13], нетримання сечі [14,15,16,17], нетримання калу [18,19,20] та сексуальні дисфункції [7,21,22].

УЗД тазового дна знаходить все більш широке клінічне застосування для вимірювання та візуалізації різних структур, таких як МПВ, генітальний гіатус, відриви МПВ та ін., а його виконання показує дешеві, прості та дуже точні результати, порівняно з МРТ, у візуалізації різних структур промежини  [23,24,25,26,27,28,29,30,31,32].

Трансперінеальне УЗД вважається золотим стандартом для дослідження за допомогою візуалізації тазового дна, будучи інструментом для виявлення різних дисфункцій переднього, центрального або заднього відділу жіночої статевої системи [33].

МПВ може подовжуватися дуже по-різному у пацієнток внаслідок біомеханічного стресу або травми промежини під час пологів, а також мати різні морфологічні характеристики у різних пацієнток, які полегшують або уповільнюють другі перейми під час пологів [17], будучи здатними, в свою чергу, спричиняти пошкодження різних структур промежини, пошкодження різних структур промежини, що після пологів і навіть через роки може призвести до різних дисфункцій тазового дна, таких як: нетримання сечі (НС), опущення тазових органів (ОТО), анальне нетримання (АН) або сексуальні дисфункції, через ймовірність травмування м’яких тканин.

Мета нашого дослідження – визначити товщину пубовісцерального пучка МПВ та площу генітального гіатусу за допомогою тривимірного УЗД промежини у вагітних у 2-му триместрі та проаналізувати пов’язані з цим материнські, перинатальні та післяпологові клінічні змінні. Крім того, порівняти результати нашого дослідження з двома аналогічними серіями, опублікованими раніше.

2. Матеріали та методи  

Було проведено описове, обсерваційне та перехресне дослідження на вибірці вагітних жінок, які відвідали консультацію для проведення рутинного ультразвукового дослідження на 20-му тижні вагітності в Університетській лікарні Грегоріо Мараньон у період з серпня по жовтень 2021 року.

Критеріями допуску до дослідження були вік вагітної жінки понад 18 років, одноплідна вагітність без серйозних патологій гестації, візит для проведення морфологічного УЗД на 20-му тижні та отримання інформованої згоди. Критеріями недопущення були пологи в іншому центрі та загибель плода під час вагітності. Пацієнтки, які не відповіли на післяпологовий опитувальник, були виключені з порівняльного аналізу.

Протягом ультразвукового обстеження, додатково до акушерського УЗД, було проведено вимірювання товщини пубовісцерального пучка МПВ та площі генітального гіатусу за допомогою тривимірного трансперінеального УЗД.

Зображення були отримані за допомогою тривимірного транслабіального ультразвуку в положенні лежачи на спині за допомогою ультразвукового апарату Samsung Medison UGEO WS80A, з об’ємним датчиком 3D-4D (4-7 МГц). Для отримання анатомічних розмірів товщини лобково-вісцерального м’яза та генітального гіатусу використовували методику, описану в дослідженні, опублікованому Dietz та ін. [34] після того, як вона була визнана відтворюваною в інших дослідженнях  [35,36,37]. З метою дотримання методології вищезгаданих досліджень і відповідно до анатомічних структур, що використовувалися в цих дослідженнях, для області генітального гіатусу і товщини лобково-вісцерального м’яза були використані ті ж самі точки відсікання, щоб їх можна було відтворити і порівняти в тривимірному дослідженні будови тазового дна. Ультразвуковий датчик був орієнтований у серединно-сагітальній площині. Кут захоплення встановлювали на максимумі датчика 70°. Об’ємні зображення були отримані в стані спокою і з порожнім сечовим міхуром, після перевірки в серединно-сагітальній площині в 2D. На зображенні 1 показано розташування площини, знятої у 2D, для визначення діаметру гіатусу та товщини лобково-вісцерального пучка. Площина мінімальних розмірів гіатусу була визначена в серединно-сагітальній площині, як мінімальна відстань між гіперехогенною задньою частиною лобкового симфізу та гіперехогенною передньою межею м’яза підіймача відхідника, одразу після аноректального зображення. Коли було отримано правильне 2D ультразвукове зображення, 3D об’єм автоматично отримувався за допомогою функції 3D системи, яка максимізує якість захоплення і зберігається в пам’яті системи. На цьому зображенні було проведено 4 вимірювання товщини лобково-вісцерального пучка від внутрішнього краю м’яза до зовнішнього методом In to In з обох боків у позиціях 3 і 5 годин, з обчисленням середнього значення між вимірюваннями для отримання середньої товщини лобково-вісцерального пучка кожного пацієнта. Додатково на цьому ж знімку вимірювали площу гіатусу промежини шляхом розмежування його контурів (Зображення 2).

Зображення 1

Середньосагітальне транслабіальне двовимірне УЗД тазового дна, що показує розташування площин, які використовуються для визначення діаметрів та площі хіатального каналу (одинарна лінія), а також товщини та площі лобково-вісцерального м’яза (подвійна лінія). ac — анальний канал; b — сечовий міхур; prm — лобково-прямокишковий м’яз; sp — лобковий симфіз; u — уретра; v — піхва.

 

Зображення 2

Тривимірні зображення, отримані за допомогою УЗД промежини. (А) Товщина пубовісцерального м’яза. (Б) Зона гіатусу промежини.

 

На зображенні 3 показано анатомічний ескіз вінцевої площини тазового дна для того, щоб проілюструвати точну площину та структури, отримані за допомогою тривимірного ультразвукового дослідження.

Зображення 3

Анатомічна будова тазового дна у вінцевій площині. (U) — уретра, (V) — піхва, (PRM) — лобково-прямокишковий м’яз, (EAS) — зовнішній анальний сфінктер.

Додатково до ультразвукового обстеження пацієнткам пропонували взяти участь в анкетуванні щодо післяпологового здоров’я, яка оцінювала симптоми дисфункції промежини. Ті, хто погодився, отримали копію опитувальника для заповнення, щоб вони знали питання заздалегідь. Було визначено нестандартизовану анкету (Додаток 1), яка включала питання, пов’язані з можливістю страждання на певні дисфункції промежини. Ультразвукове дослідження тазового дна проводилося одним лікарем під час дослідження.

Опитування проводили за допомогою телефонного дзвінка через три місяці після пологів, у період з квітня по червень 2022 року.

Для кожної учасниці були зібрані материнські, ультразвукові, перинатальні та післяпологові клінічні змінні, які були включені до бази даних, створеної для цієї мети.

Статистичний аналіз

Дані, отримані в результаті дослідження, були включені в базу даних Microsoft Office Excel, версія 2019 (Microsoft, Redmond, WA, США), а статистичний аналіз проводився за допомогою програм SPSS версії 25 (IBM Corp. Випущена у 2017 році. IBM SPSS Statistics for Windows, версія 25.0. Armonk, NY, USA) та програми для аналізу епідеміологічних даних Epidat 3.1. Версія 3.1, Conselleria de Sanidade, Xunta de Galicia, Сантьяго, Іспанія; Панамериканська організація охорони здоров’я (PAHO-WHO); Університет CES, Колумбія. Для кожної групи були розраховані середнє значення описових параметрів, стандартне відхилення і 95% довірчий інтервал для всіх кількісних змінних, а для якісних змінних були розраховані відсоткові відносні частоти. Порівняльний аналіз клінічних показників пацієнток проводився на основі двох груп пацієнток, сформованих відповідно до представлених значень товщини пубовісцеральної та гіатальної товщини, які дорівнювали або були меншими за середні та вищими за середні показники. Для розрахунку кореляції ефекту кожної змінної було проведено одновимірний логістичний регресійний аналіз з визначенням величини ВШ.

Згодом з найбільш репрезентативних змінних в результатах порівняння груп був проведений розрахунок кореляції між цими ультразвуковими вимірюваннями і найбільш репрезентативними змінними в результатах порівняння двох груп.

Для порівняння відмінностей в анатомічних вимірах були розраховані статистичні відмінності за зведеними даними (середнє значення, СВ і розмір вибірки) з використанням t-критерію Стьюдента. Для статистичної значущості було визначено р < 0,05.

Протокол дослідження отримав схвалення Комітету з питань етики медичних досліджень нашого центру (код: MSP-1, 13 липня 2021 р.).

3. Результати

Протягом періоду дослідження було набрано 54 пацієнтки нашого центру, які відповідали критеріям включення. У всіх пацієнток можна було зібрати дані про стан матері та ультразвукові показники.

При проведенні ультразвукових досліджень не було виявлено жодного випадку пошкодження МПВ, навіть у пацієнток з досвідом попередніх пологів.

Дев’ять (16,67%) пацієнток були виключені через пологи в іншому центрі та 1 (1,85%) пацієнтка через смерть плода, тому для дослідження перинатальних та післяпологових змінних було включено 44 пацієнтки.

У таблиці 1 описані клінічні та ультразвукові показники матерів. Середній вік пацієнток становив 33,80 ± 4,59 років, і вони звернулися до нас в середньому в 19,81 ± 0,91 тижнів гестації. Звертає на себе увагу той факт, що 44,4% пацієнток були старше 35 років, а також відсоток багатоплідності – 44,4%.

Щодо ультразвукових показників, середня товщина лобково-вісцерального м’яза становила 0,87 ± 0,13 см (95% ДІ, 0,64-1,38 см), тоді як у площині мінімального розміру генітального гіатусу, площа гіатусу в стані спокою становила 13,41 ± 3,22 (95% ДІ, 4,60-18,78) см2.

55,8% пологів були індуковані, з частотою 4,5% інструментальних пологів і 9,1% кесаревого розтину. 43,2% розривів промежини були описані при вагінальних пологах.

Для того, щоб проаналізувати результати за різними змінними, пацієнти були розподілені на дві групи на основі вимірювання лобково-вісцерального м’яза, класифікуючи їх на тих, чий розмір дорівнював або був меншим за середній (0,87 см) та перевищував середній показник. Крім того, вони були розподілені на дві групи залежно від розміру генітального гіатсусу, також беручи за точку відсікання середнє значення її площі (дорівнює або менше середнього значення (13,41 см2) і більше середнього значення (13,41 см2).

У таблиці 1 наведено результати клінічних, пологових та післяпологових показників у двох групах з найвищим ризиком можливого зв’язку з патологією – групі з товщиною лобково-вісцерального м’яза, що дорівнює або менша за середню, та групі з площею лобково-вісцерального м’яза, що перевищує середній розмір розриву.

У таблиці 2 представлено аналіз зв’язку різних найбільш значущих клінічних змінних з групами ризику. Не виявлено достовірного зв’язку між віком понад 35 років і товщиною лобково-вісцерального пучка (r = 0,008, p = 0,952), однак цей зв’язок був встановлений зі збільшенням генітального гіатусу (r = 0,295, p = 0,031). Жодний з інших досліджуваних параметрів не показав статистичної значущості, включаючи паритет, індукцію пологів або наявність НС або ПТО у післяпологовому періоді. Лише частота індукції пологів близька до статистичної значущості, хоча її клініко-етіологічний зв’язок незрозумілий.

Також таблиця описує ступінь зв’язку через співвідношення шансів. Змінними з найбільшою різницею у випадках при порівнянні між групами в таблиці 1, які можуть мати більше клінічне значення з товщиною лобково-вісцерального м’яза, є вік матері (СШ= 1,03; p = 0,51), індукція пологів (СШ= 3,34; p = 0,060) і нетримання сечі (СШ= 1,97; p = 0,336). У той час як основними змінними, що мають більше відношення до площі генітального гіатусу, є вік матері (СШ = 3,38; p = 0,033), багатоплідність (СШ = 2,10; p = 0,183), нетримання сечі (СШ = 1,33; p = 0,666) і випадіння тазових органів (СШ = 2,25; p = 0,261).

Як зазначалося раніше, в аналіз було включено порівняння вимірювань, отриманих у нашому дослідженні, з даними, опублікованими в роботах Dietz та ін. і Yang та ін. у невагітних жінок. Результати цього порівняння наведені в таблиці 3.

Можна відзначити, що в нашому дослідженні вагітних жінок, пубовісцеральний м’яз товщий, ніж у вищезгаданих дослідженнях (p < 0,001). Однак ці відмінності існують у ділянці генітального гіатусу, яка в нашому дослідженні вища (p = 0,002). Вік пацієнтів також відрізняється між цими дослідженнями, будучи вищим у нашій вибірці, що може виправдати цей другий пункт.

4. Обговорення

У цьому дослідженні ми провели тривимірну ультразвукову оцінку вагітних жінок у другому триместрі вагітності з метою визначення розмірів товщини пубовісцерального пучка МПВ та площі генітального гіатусу.

Середня площа генітального гіатусу пов’язана з віком, будучи більшою в групі жінок старше 35 років (ВШ = 3,38; р = 0,033). В інших дослідженнях широко описано, що вік впливає на збільшення різних ЗТД [37,38,39,40], тому ми вважаємо, що важливо враховувати цю змінну у вагітних жінок, коли йдеться про прогнозування можливості появи будь-якої дисфункції промежини в післяпологовому періоді. Численні дослідження пов’язують збільшення площі генітального гіатусу з ВТО [1,3,4,41,42]. Виявлений у цьому дослідженні зв’язок між віком і збільшенням площі генітальних гіатусів підтверджує ці результати і дозволяє відібрати тих пацієнток, які мають високий ризик виникнення НС або ВТО у післяпологовому періоді.

ВТО виникає, коли є дефект у механізмі підтримки різних рівнів підвішування, який вже описали Delancey зі співавторами, для того, щоб навіть підтримувати нормальний внутрішньочеревний тиск [43,44]. Насправді, дослідження Delancey та ін. показують, що при пошкодженні або ослабленні м’яза підіймача відхідника, як це може статися під час акушерської процедури, площа генітального гіатусу має тенденцію до збільшення [1,3,11,12,42]. У нашому дослідженні ми не виявили жодної пацієнтки з одностороннім або двостороннім ураженням підіймача, тому можемо припустити, що таке збільшення генітального гіатусу може бути спричинене самим внутрішньочеревним тиском по відношенню до плода, а також можливою слабкістю м’язів підіймачів. У невагітних жінок ВТО виникає, коли структури тазового дна мають порушену функцію та/або цілісність і повинні витримувати тривалий внутрішньочеревний тиск [3,7,17,44], тому, як ми спостерігали в результатах дослідження, тиск самої матки під час вагітності, особливо після 20-го тижня, на всю підвісну структуру тазового дна може спричинити це збільшення в ділянці генітального гіатусу, а згодом призвести до того чи іншого типу ВТО. Хоча це і не є статистично значущим, в нашому дослідженні ризик післяпологового ВТО подвоюється у вагітних зі збільшенням площі генітальної гіатусу на 20-му тижні (ВР = 2,25; р = 0,261). 

Крім того, ми змогли визначити, що в нашому дослідженні вимірювання товщини лобково-вісцерального м’яза і генітального розриву не пов’язане з віком або іншими клінічними параметрами, такими як паритет. Єдиним аспектом, пов’язаним з товщиною, виявилася ймовірність індукції пологів, однак ми не знаємо, який патофізіологічний зв’язок лежить в основі цього, якщо він існує.  Ми також не змогли виявити значущого зв’язку між показниками, пов’язаними з пологами, та товщиною м’язів або площею гіатальної ділянки, незважаючи на те, що вони здаються біологічно пов’язаними, наприклад, загальна тривалість пологів, частота Ектопічних або інструментальних вагінальних пологів або розривів м’яких родових шляхів. Це може бути пов’язано з низькою потужністю через закінчення дослідження або з тим, що обстеження під час вагітності приблизно на 20-му тижні не дозволяє встановити зв’язок з різними подіями, які можуть відбуватися під час пологів.

При оцінці факторів ризику НС і ВТО наявність товщини лобково-вісцерального м’яза, нижчої за середню, демонструє ВШ 1,97 для післяпологових НС, хоча і не досягає статистичної значущості. У випадку збільшення генітального гіатусу, ВШ для ВТО становить 2,25, хоча і з p 0,26. Для оцінки цих результатів, які є відомими факторами ризику патології тазового дна, ймовірно, буде потрібно вищий n.  Ми також повинні враховувати, що розвиток цих патологій може мати багаторічну латентність, так що одноразова оцінка через 3 місяці після пологів може неадекватно відображати еволюцію в більш віддаленому майбутньому.

Якщо проаналізувати наші результати, порівнюючи їх з дослідженнями Dietz et al. та Yang et al., то пацієнтки в нашому дослідженні мають більшу площу генітального гіатусу. Це можна пояснити або її гестаційним станом, при якому вага гравітаційної матки на цю м’язову діафрагму збільшує її діаметр, що, в свою чергу, пов’язано зі старшим середнім віком нашої популяції.

Іншим важливим аспектом результатів дослідження є взаємозв’язок, який може існувати між зменшенням товщини лобково-вісцерального м’яза та проведенням індукції пологів. Власне, індукція пологів вивчалася як один з важливих факторів ризику розривів тазового дна [45,46,47,48].  У нашому дослідженні пацієнтки, у яких товщина пубовісцерального пучка була меншою за середню, мали вищу ймовірність індукції пологів (СШ = 3,34; ДІ 95% 0,94-11,85; р = 0,06). Таким чином, раннє виявлення більш тонкого пубовісцерального м’яза (ми можемо асоціювати його з меншим м’язовим тонусом і силою) може вказувати на більш високий ризик розриву промежини під час пологів, особливо якщо це індуковані, тривалі або інструментальні пологи, і подальшої появи післяпологового анального нетримання, через існуючий взаємозв’язок, вже описаний в інших дослідженнях [49,50,51,52,53,54].

УЗД в даний час є основним інструментом у дослідженні м’язів тазового дна, враховуючи його доступність і низьку вартість у порівнянні з іншими радіологічними методами [55,56].

Можливість отримання цих зображень була дуже високою, оскільки можна було зафіксувати об’єми у всіх набраних пацієнтів, тому на практиці це метод, який легко отримати, мінімально інвазивний і має помірну вартість у порівнянні з МРТ. Крім того, його виконання під час вагітності може бути включене в акушерське ультразвукове дослідження і сприяти виявленню та інформуванню пацієнток з факторами ризику патології тазового дна в майбутньому, а також розробці стратегій як первинної профілактики (вправи для тазового дна, модифікація догляду під час пологів), так і вторинної, якщо з’являться післяпологові симптоми.

Необхідно проводити більше досліджень у вагітних пацієнток, з більшою кількістю вибірок, що покращить статистичну потужність і, таким чином, дозволить визначити, які є основні фактори ризику, пов’язані з дисфункцією тазового дна, особливо ті допологові, на які можна вплинути в рамках первинної профілактики. Також доцільно проводити дослідження між спостерігачами, щоб порівняти узгодженість між різними сонографами.  Незважаючи на те, що були описані інші методи оцінки біомеханічних параметрів м’язів тазового дна, такі біохімічні маркери, як еластин і колаген, ультразвукова оцінка, здається, є першою лінією дослідження, враховуючи її доступність, нешкідливість (не потрібно проводити гістологію) і відтворюваність [57,58].

Майбутній напрямок досліджень може включати проведення комбінації візуалізаційних та біохімічних досліджень у другому або третьому триместрі з метою отримання більш повної інформації про стан м’язів тазового дна та їх можливу поведінку в умовах стресу під час пологів.

Час проведення 20-тижневого обстеження вважався оптимальним для профілактичних заходів, у випадку високого ризику та як частина повного обстеження, що включає морфологічне УЗД плода, вимірювання шийки матки та аналіз другого триместру, хоча ми можемо вважати обмеженням дослідження те, що ми не змогли провести вимірювання на 32-му тижні для перевірки більш значущих асоціацій.  Насправді, було б цікаво мати можливість вимірювати біохімічні параметри у досліджуваної популяції і поєднувати їх з ультразвуковим дослідженням, щоб завершити обстеження тазового дна.

5. Висновки                                                                               

3D УЗД тазового дна, виконане на 20 тижні вагітності, може бути ефективним, неінвазивним, відтворюваним і дешевим інструментом у прогнозуванні розвитку пологової діяльності та можливої подальшої дисфункції промежини.

Абревіатури                                                                                  

Заява про фінансування

Дослідження (FIS-PI21/01244) було підтримано Інститутом здоров’я Карлоса III (грант № Estatal de I + D + I 2020-2027) та співфінансовано Європейським регіональним фондом розвитку “Шлях до Європи” та B2017/BMD-3804 MITIC-CM (Мадридська громада), а також Halekulani S.L. та MJR.

Внесок авторів

Формальний аналіз, J.M.P.-M.; дослідження, J.A.B., C.B., S.G.T., R.A.-R., I.C.-H., M.P.P.-R., M.A.-M., M.A.O. і J.A.D.L.-L. Всі автори прочитали і погодилися з опублікованою версією рукопису.

Заява Інституційної наглядової ради

Протокол дослідження отримав схвалення Комітету з питань етики медичних досліджень нашого центру (код: MSP-1, 13 липня 2021 року).

Заява про інформовану згоду

Не застосовується.

Заява про доступність даних

Дані цього дослідження доступні в акушерській службі Університетського госпіталю Грегоріо Мараньон у Мадриді і будуть надані за запитом.

Конфлікти інтересів

Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Виноски

Примітка видавця: МІЦВ дотримується нейтралітету щодо юрисдикційних претензій в опублікованих картах та інституційної приналежності.

Література

DeLancey J.O.L., Hurd W.W. Size of urogenital hiatus in the levator ani muscles in normal women and women with pelvic organ prolapse. Obstet. Gynecol. 1998;91:364–368. doi: 10.1016/S0029-7844(97)00682-0. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

DeLancey J.O.L., Morgan D.M., Fenner D.E., Kearney R., Guire K., Miller J.M., Hussain H., Umek W., Hsu Y., Ashton-Miller J.A. Comparison of Levator Ani Muscle Defects and Function in Women With and Without Pelvic Organ Prolapse. Obstet. Gynecol. 2007;109:295–302. doi: 10.1097/01.AOG.0000250901.57095.ba. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Dietz H., Simpson J. Levator trauma is associated with pelvic organ prolapse. Br. J. Obstet. Gynaecol. 2008;115:979–984. doi: 10.1111/j.1471-0528.2008.01751.x. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Hoyte L., Schierlitz L., Zou K., Flesh G., Fielding J.R. Two- and 3-dimensional MRI comparison of levator ani structure, volume, and integrity in women with stress incontinence and prolapse. Am. J. Obstet. Gynecol. 2001;185:11–19. doi: 10.1067/mob.2001.116365. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Ptaszkowski K., Małkiewicz B., Zdrojowy R., Paprocka-Borowicz M., Ptaszkowska L. Assessment of the Elastographic and Electromyographic of Pelvic Floor Muscles in Postmenopausal Women with Stress Urinary Incontinence Symptoms. Diagnostics. 2021;11:2051. doi: 10.3390/diagnostics11112051. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Gong R., Xia Z. Collagen changes in pelvic support tissues in women with pelvic organ prolapse. Eur. J. Obstet. Gynecol. Reprod. Biol. 2019;234:185–189. doi: 10.1016/j.ejogrb.2019.01.012. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Jung S.-A., Pretorius D.H., Padda B.S., Weinstein M.M., Nager C.W., Boer D.J.D., Mittal R.K. Vaginal high-pressure zone assessed by dynamic 3-dimensional ultrasound images of the pelvic floor. Am. J. Obstet. Gynecol. 2007;197:52.e1–52.e7. doi: 10.1016/j.ajog.2007.04.026. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Lanzarone V., Dietz H.P. Three-dimensional ultrasound imaging of the levator hiatus in late pregnancy and associations with delivery outcomes. Aust. N. Z. J. Obstet. Gynaecol. 2007;47:176–180. doi: 10.1111/j.1479-828X.2007.00714.x. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Balmforth J., Toosz-Hobson P., Cardozo L. Ask not what childbirth can do to your pelvic floor but what your pelvic floor can do in childbirth. Neurourol. Urodyn. 2003;22:540–542. [Google Scholar]

Dietz H.P. Quantification of major morphological abnormalities of the levator ani. Ultrasound Obstet. Gynecol. 2007;29:329–334. doi: 10.1002/uog.3951. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Dietz H., De Leon J., Shek K. Ballooning of the levator hiatus. Ultrasound Obstet. Gynecol. 2008;31:676–680. doi: 10.1002/uog.5355. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Dietz H.P., Franco A.V., Shek K.L., Kirby A. Avulsion injury and levator hiatal ballooning: Two independent risk factors for prolapse? An observational study. Acta Obstet. Gynecol. Scand. 2012;91:211–214. doi: 10.1111/j.1600-0412.2011.01315.x. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Rodrigo N., Shek K.L., Dietz H.P. Rectal intussusception is associated with abnormal levator ani muscle structure and morphometry. Tech. Coloproctol. 2011;15:39–43. doi: 10.1007/s10151-010-0657-1. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Allen R., Hosker G.L., Smith A.R.B., Warrell D.W. Pelvic floor damage and childbirth: A neurophysiological study. Br. J. Obstet. Gynaecol. 1990;97:770–779. doi: 10.1111/j.1471-0528.1990.tb02570.x. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Wilson P.D., Berghmans B., Hagen S., Hay-Smith J., Moore K., Nygaard I., Sinclair L., Yamanishi T., Wyman J. Adult conservative management. In: Abrams P., Cardozo L., Khoury S., Wein A., editors. Incontinence: Third International Consultation on Incontinence.Volume 2 Health Publications Ltd.; Paris, France: 2005. [Google Scholar]

Dietz H., Kirby A., Shek K., Bedwell P. Does avulsion of the puborectalis muscle affect bladder function? Int. Urogynecol. J. 2009;20:967–972. doi: 10.1007/s00192-009-0882-1. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Morgan D.M., Cardoza P., Guire K., Fenner D.E., DeLancey J.O.L. Levator ani defect status and lower urinary tract symptoms in women with pelvic organ prolapse. Int. Urogynecol. J. 2010;21:47–52. doi: 10.1007/s00192-009-0970-2. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Chantarasorn V., Shek K.L., Dietz H.P. Sonographic detection of puborectalis muscle avulsion is not associated with anal incontinence. Aust. N. Z. J. Obstet. Gynaecol. 2011;51:130–135. doi: 10.1111/j.1479-828X.2010.01273.x. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

van de Geest L., Steensma A.B. Three-dimensional transperineal ultrasound imaging of anal sphincter injuries after surgical primary repair. Ultrasound Obstet. Gynecol. 2010;36:270. doi: 10.1002/uog.8669. [CrossRef] [Google Scholar]

Shek K., Guzman Rojas R., Dietz H.P. Residual defects of the external anal sphincter are common after OASIS repair. Neurourol. Urodyn. 2012;31:913–914. [Google Scholar]

Dietz H., Shek K., Chantarasorn V., Langer S. Do women notice the effect of childbirth-related pelvic floor trauma? Aust. N. Z. J. Obstet. Gynaecol. 2012;52:277–281. doi: 10.1111/j.1479-828X.2012.01432.x. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Thibault-Gagnon S., Yusuf S., Langer S., Wong V., Shek K.L., Martin A., Dietz H.P. Do women notice the impact of childbirth-related tevator trauma on pelvic floor and sexual function? Int. Urogynecol. J. 2012;23:S183–S185. [PubMed] [Google Scholar]

Dietz H.P. Ultrasound in the assessment of pelvic organ prolapse. Best Pract. Res. Clin. Obstet. Gynaecol. 2019;54:12–30. doi: 10.1016/j.bpobgyn.2018.06.006. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Dietz H.P., Campbell S. Toward normal birthebut at what cost? Am. J. Obstet. Gynecol. 2016;215:439–444. doi: 10.1016/j.ajog.2016.04.021. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Rahmanou P., Caudwell-Hall J., Atan I.K., Dietz H.P. The association between maternal age at first delivery and risk of obstetric trauma. Am. J. Obstet. Gynecol. 2016;215:451.e1–451.e7. doi: 10.1016/j.ajog.2016.04.032. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Dietz H.P. Virtual issue on urogynaecology. Aust. N. Z. J. Obstet. Gynaecol. 2019;59:755–756. doi: 10.1111/ajo.13095. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Dietz H.P. Ultrasound imaging of maternal birth trauma. Int. Urogynecol. J. 2021;32:1953–1962. doi: 10.1007/s00192-020-04669-8. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Dietz H.P. Exoanal Imaging of the Anal Sphincters. J. Ultrasound Med. 2018;37:263–280. doi: 10.1002/jum.14246. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Dietz H.P. Pelvic Floor Ultrasound: A Review. Clin. Obstet. Gynecol. 2017;60:58–81. doi: 10.1097/GRF.0000000000000264. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Karjalainen P.K., Gillor M., Dietz H.P. Predictors of occult stress urinary incontinence. Aust. N. Z. J. Obstet. Gynaecol. 2021;61:263–269. doi: 10.1111/ajo.13290. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Youssef A., Brunelli E., Pilu G., Dietz H.P. The maternal pelvic floor and labor outcome. Am. J. Obstet. Gynecol. MFM. 2021;3:100452. doi: 10.1016/j.ajogmf.2021.100452. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Shek K.L., Dietz H.P. Ultrasound imaging of slings and meshes in urogynecology. Ultrasound Obstet. Gynecol. 2021;57:526–538. doi: 10.1002/uog.23545. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Dietz H.P. Female pelvic floor dysfunction—an imaging perspective. Nat. Rev. Gastroenterol. Hepatol. 2011;9:113–121. doi: 10.1038/nrgastro.2011.213. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Dietz H.P., Shek C., Clarke B. Biometry of the pubovisceral muscle and levator hiatus by three-dimensional pelvic floor ultrasound. Ultrasound Obstet. Gynecol. 2005;25:580–585. doi: 10.1002/uog.1899. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Yang J.-M., Yang S.-H., Huang W.-C. Biometry of the pubovisceral muscle and levator hiatus in nulliparous Chinese women. Ultrasound Obstet. Gynecol. 2006;28:710–716. doi: 10.1002/uog.3825. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Hoff Braekken I., Majida M., Ellstrom Engh M., Dietz H.P., Umek W., Bo K. Test–retest and intra-observer repeatability of two-, three- and four-dimensional perineal ultrasound of pelvic floor muscle anatomy and function. Int. Urogynecol. J. 2007;19:227–235. doi: 10.1007/s00192-007-0408-7. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Wu J.M., Vaughan C.P., Goode P.S., Redden D.T., Burgio K.L., Richter H.E., Markland A.D. Prevalence and Trends of Symptomatic Pelvic Floor Disorders in U.S. Women. Obstet. Gynecol. 2014;123:141–148. doi: 10.1097/AOG.0000000000000057. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

FitzGerald M.P., Weber A.M., Howden N., Cundiff G.W., Brown M.B. Risk Factors for Anal Sphincter Tear During Vaginal Delivery. Obstet. Gynecol. 2007;109:29–34. doi: 10.1097/01.AOG.0000242616.56617.ff. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Elvander C., Ahlberg M., Thies-Lagergren L., Cnattingius S., Stephansson O. Birth position and obstetric anal sphincter injury: A population-based study of 113 000 spontaneous births. BMC Pregnancy Childbirth. 2015;15:252. doi: 10.1186/s12884-015-0689-7. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Gurol-Urganci I., Cromwell D., Edozien L., Mahmood T., Adams E., Richmond D., Templeton A., van der Meulen J. Third- and fourth-degree perineal tears among primiparous women in England between 2000 and 2012: Time trends and risk factors. Br. J. Obstet. Gynaecol. 2013;120:1516–1525. doi: 10.1111/1471-0528.12363. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Huang W., Yang S., Yang J. Anatomical and functional significance of urogenital hiatus in primary urodynamic stress incontinence. Ultrasound Obstet. Gynecol. 2006;27:71–77. doi: 10.1002/uog.2649. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Athanasiou S., Boos K., Khullar V., Anders K., Cardozo L. Pathogenesis of genuine stress incontinence and urogenital prolapse. Neurourol. Urodynam. 1996;15:339–340. [Google Scholar]

DeLancey J.O. What’s new in the functional anatomy of pelvic organ prolapse? Curr. Opin. Obstet. Gynecol. 2016;28:420–429. doi: 10.1097/GCO.0000000000000312. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Nichols D.H., Randall C.L. Type of prolapse. In: Nichols D.H., Randall C.L., editors. Vaginal Surgery.4th ed. Williams & Wilkins; Baltimore, MD, USA: 1996. pp. 101–118. [Google Scholar]

Abedzadeh-Kalahroudi M., Talebian A., Sadat Z., Mesdaghinia E. Perineal trauma: Incidence and its risk factors. J. Obstet. Gynaecol. 2019;39:206–211. doi: 10.1080/01443615.2018.1476473. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

National Guideline Alliance (UK) Induction of Labour for Suspected Fetal Macrosomia: Inducing Labour: Evidence Review A.National Institute for Health and Care Excellence (NICE); London, UK: 2021. [PubMed] [Google Scholar]

Risk Factors for Severe Perineal Lacerations during Childbirth: A Systematic Review and Meta-Analysis of Cohort Studies. [(accessed on 19 July 2022)]. Available online: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/jocn.16438[PubMed] [CrossRef]

Karaca S.Y., Adıyeke M., Ileri A., Vural T., Şenkaya A.R., Ileri H., Özeren M. Obstetric Perineal Tears in Pregnant Adolescents and the Influencing Factors. J. Pediatr. Adolesc. Gynecol. 2022;35:323–328. doi: 10.1016/j.jpag.2021.10.017. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Laine K., Skjeldestad F.E., Sanda B., Horne H., Spydslaug A., Staff A.C. Prevalence and risk factors for anal incontinence after obstetric anal sphincter rupture. Acta Obstet. Gynecol. Scand. 2011;90:319–324. doi: 10.1111/j.1600-0412.2010.01057.x. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Mahony R., Behan M., Daly L., Kirwan C., O’Herlihy C., O’Connell P.R. Internal anal sphincter defect influences continence outcome following obstetric anal sphincterinjury. Am. J. Obstet Gynecol. 2007;196:217.e1–217.e5. doi: 10.1016/j.ajog.2006.09.012. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Norderval S., Markskog A., Rossaak K., Vonen B. Correlation between anal sphincter defects and anal incontinence following obstetric sphincter tears: Assessment using scoring systems for sonographic classification of defects. Ultrasound Obstet. Gynecol. 2008;31:78–84. doi: 10.1002/uog.5155. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Nichols C.M., Nam M., Ramakrishnan V., Lamb E.H., Currie N. Anal sphincter defects and bowel symptoms in women withand without recognized anal sphincter trauma. Am. J. Obstet. Gynecol. 2006;194:1450–1454. doi: 10.1016/j.ajog.2006.01.059. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Nichols C.M., Lamb E.H., Ramakrishnan V. Differences in outcomes after third- versus fourth-degree perineal laceration repair: A prospective study. Am. J. Obstet. Gynecol. 2005;193:530–534. doi: 10.1016/j.ajog.2005.03.045. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Richter H.E., Fielding J.R., Bradley C.S., Handa V.L., Fine P., FitzGerald M.P., Visco A., Wald A., Hakim C., Wei J.T., et al. Endoanal ultrasound findings and fecal incontinence symptoms in women with and without recognized anal sphincter tears. Obstet. Gynecol. 2006;108:1394–1401. doi: 10.1097/01.AOG.0000246799.53458.bc. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Dietz H.P. Ultrasound in the investigation of pelvic floor disorders. Curr. Opin. Obstet. Gynecol. 2020;32:431–440. doi: 10.1097/GCO.0000000000000659. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Falkert A., Willmann A., Endress E., Meint P., Seelbach-Göbel B. Three-dimensional ultrasound of pelvic floor: Is there a correlation with delivery mode and persisting pelvic floor disorders 18–24 months after first delivery? Ultrasound Obstet. Gynecol. 2013;41:204–209. doi: 10.1002/uog.11214. [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Gardella B., Scatigno A.L., Belli G., Gritti A., Visoná S.D., Dominoni M. Aging of Pelvic Floor in Animal Models: A Sistematic Review of Literature on the Role of the Extracellular Matrix in the Development of Pelvic Floor Prolapse. Front. Med. 2022;9:863945. doi: 10.3389/fmed.2022.863945. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Lin W., Lin L., Dong B., Chen L., Lei H., Gao Y., Chen Y., Sun P. The Role of Obstetric Factors, miRNA-30d and miRNA-181a in Postpartum Women with Pelvic Organ Prolapse. Risk Manag. Health Policy. 2020;13:2309–2316. doi: 10.2147/RMHP.S268235. [PMC free article] [PubMed] [CrossRef] [Google Scholar]

Статті з Міжнародного журналу екологічних досліджень та громадського здоров’я надані з люб’язності Мультидисциплінарного цифрового видавничого інституту (МЦВІ)