Продовжуючи використовувати сайт, Ви приймаєте нашу політику використання cookies, детальніше

OK
  1. Головна
  2. Статті
  3. ЕЛАСТОГРАФІЯ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ: ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

ЕЛАСТОГРАФІЯ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ: ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

11.04.2014 "Статті"


Еластографія молочної залози – це новий сонографічний метод візуалізації, котрий дозволяє отримати додаткову інформацію про стан органу на додаток до УЗД та мамографії. Метод еластографії дозволяє неінвазивно визначити щільність новоутворень. На сьогодні в клініці доступні два методи еластографії:  компресійний та метод зсувної хвилі.

РЕЗЮМЕ

Еластографія молочної залози – це новий сонографічний метод візуалізації, котрий дозволяє отримати додаткову інформацію про стан органу на додаток до УЗД та мамографії. Метод еластографії дозволяє неінвазивно визначити щільність новоутворень. На сьогодні в клініці доступні два методи еластографії:  компресійний та метод зсувної хвилі.  Початкові дані про застосування цих методів в клінічній практиці свідчать, що ця методика може істотно поліпшити можливості диференційної діагностики доброякісних та злоякісних пухлин молочної залози, тим самим уникнути біопсій доброякісних новоутворень. У цій статті розглядаються основні положення цієї методики, вирішується питання як виконати обстеження та інтерпретувати отримане зображення, а також результати великих клінічних досліджень. Хоча методика еластографії достатньо проста, потрібні практичні навички для правильної інтерпретації отриманих даних. Ця стаття буде присвячена техніці та найпоширенішим помилкам, що виникають в роботі.

ВСТУП

Мамографія та ультрасонографія – діагностичні методи, які володіють найбільшою чутливістю при діагностуванні раку молочної залози. Проте, для обох методів існують певні обмеження. Коли мамографія виконується на ущільнених молочних залозах, то це часто дає помилково негативні результати.  УЗД – чутливий метод, який здатен виявити новоутворення, але часто щільні вузли є доброякісними, що свідчить про недостатню специфічність цього методу. Для того, щоб отримати високу специфічність, всі характеристики методу повинні бути у відповідності до стандартів BI-RADS Американського об’єднання радіологів. На жаль ці критерії провокують значну кількість хибно позитивних результатів. Це призводить до збільшення кількості біопсії та виявлення раку лише у 10–30 % випадків. Дуже часто біопсії виконуються пацієнтам з доброякісними новоутвореннями, що призводить до певного дискомфорту та збільшує витрати на діагностику.

Для того, щоб обійти ці обмеження та отримати більш точні характеристики уражень молочної залози, застосовується методика ультразвукової еластографії. Цей метод поєднує у собі техніку УЗД та основні фізичні принципи еластографії. УЗ еластографія – це неінвазивний метод, який дозволяє оцінити тканинні переродження, визначивши їх еластичність (щільність).

Еластографія виявилася досить специфічним методом для оцінки новоутворень в різних органах: молочній залозі, простаті, щитоподібній залозі, у лімфатичних вузлах та яєчках. Однак цей метод є все ще досить новим, і його роль у клінічній практиці все ще потрібно визначити.  Основною метою нашого огляду літератури є  визначити роль цього методу в діагностиці захворювань молочної залози.

ТЕХНІКА ЕЛАСТОГРАФІЇ

Еластичність – характеристика тканини або речовини, що призводить до її деформації при застосування зовнішньої сили та по закінченню дії цієї сили, еластичність дозволяє відновити первинну форму та розміри. Різні тканини мають різну еластичність.  Деформація тканин обернено пропорційна жорсткості матеріалу, і час повернення до початкової форми змінюється в залежності від гістологічного типу тканин. Загалом жирова тканина підлягає більш легкій деформації, а фіброзна тканина повертається до початкового стану повільніше ніж жирова або м’язова тканина. Також для цих досліджень можемо порекомендувати апарат – SIEMENS S2000.

В еластографії використовуються різні методи стиснення тканин (отримання зображення шляхом механічного стиснення тканин, та силового ультразвукового імпульсу (acoustic radiation force impulse (ARFI) та реєстрації швидкості зсуву у режимі реального часу), що є похідним від двох технічних рішень, які відомі як компресійний метод  та метод зсувної  хвилі.

Компресійний метод – метод стиснення тканин, що відбувається у напрямку поширення ультразвукового пучка. Найбільш поширений спосіб деформації тканин – це використання невеликої поздовжньої компресії/декомпресії рукою з  використанням звичайного датчика, і також як альтернатива – деформацію можна отримати за допомогою дихальних рухів.

Абсолютне значення поздовжньої деформації пропорційне інтенсивності стиснення, що застосовується. Проте сила стиснення невідома, тому деформація обчислюється виключно шляхом вимірювання радіочастотних змін уздовж осі датчика до і після стиснення. Ступінь деформації тканин перетворюється, щоб отримати зображення, яке називається еластограма. Неможливість визначити інтенсивність сили що застосовується, дозволяє розрахувати тільки співвідношення деформації різних тканин, а не абсолютну еластичність тканин. Ось чому метод компресійної еластографії дозволяє отримати якісні, а не кількісні результати.

Альтернативним рішенням зовнішньої компресії є застосування сили акустичного стиснення (acoustic radiation force impulse, ARFI), яка створюється за допомогою сфокусованого ультразвукового імпульсу.

ARFI можна використовувати двома різними способами. Якісний метод (як і компресійна еластографія) полягає у використання короткого ультразвукового імпульсу високої інтенсивності, що деформує тканину і створює статистичну карту (еластограму), яка дає інформацію про жорсткість тканин.  Інший метод є кількісним, де використовується сфокусований акустичний імпульс, який формує поперечні хвилі, що деформують тканини, що цікавлять дослідника. Основний імпульс генерує поперечні хвилі зсуву, що поширюються в навколишніх тканинах, далі за допомогою додаткових імпульсів визначається їх [хвилі зсуву] швидкість. Швидкість поширення та затухання залежать від жорсткості та пружності тканин. УЗ хвилі швидше поширюються в жорстких тканинах. Методика ARFI дозволяє отримати кількісні, але лише статичні показники щільності, на відміну від компресійної еластографії [яка дає дані в режимі реального часу, проте лише якісні].

На відміну від ARFI, методика RSV (real-time shear velocity, реєстрація швидкості зсувної хвилі в реальному часі) в реальному часі дає інформацію про хвилі зсуву, що деформують тканину. Це можливо завдяки оригінальному технічному рішенню: одночасна генерація акустичного силового імпульсу та виявлення руху [зміщення] тканин шляхом реєстрації більше тисячі кадрів за секунду за допомогою спеціального датчика. Після того, як виміряні швидкості хвиль зсуву, утворюється двовимірне зображення, що представляє собою розподіл тиску зсуву. Точні значення жорсткості тканин визначаються в кПа. Метод ARFI та RSV забезпечують кількісні показники жорсткості (еластичності) тканин із меншим ступенем помилки.


ЕЛАСТОГРАФІЧНІ ЗОБРАЖЕННЯ 

Метод еластографії реального часу (компресійної еластографії), який найчастіше використовують в клініці, генерує зображення при компресії тканин. Компресійна еластографія може виконуватися на звичайному обладнанні для УДЗ з спеціальним програмним забезпеченням. Цей метод оцінює відносну еластичність тканин в ділянках, що  порівнюються. Створена еластограма, що накладається на УЗД, створює зображення в режимі реального часу з частотою 10-15 Гц.

Відображення в реальному часі дозволяє швидко оцінити ступінь ураження тканин. Просторова роздільна здатність компресійної еластографії, що = 1мм, залежить від ряду факторів, зокрема від тривалості та частоти УЗ імпульсу та розміру ділянок порівняння. Еластограма, яка відображає відносну еластичність тканин, створена як кольорова карта, де тканини з більшою жорсткістю зображені синім кольором, а тканини з меншою жорсткістю – червоним. Легкі відтінки основного кольору відображають різні ступені деформації та корелюють з динамічним діапазоном аналітичної системи. Деякі типи УЗ установок дозволяють генерувати зображення в одному кольорі, де тканини з меншою жорсткістю кодуються в світліший колір, а з високою жорсткістю – у темний колір. Незалежно від типу апарата, еластичність може варіюватися в залежності від типу тканини яка досліджується, розміру ділянок порівняння та прикладеного тиску.

Методика ARFI забезпечує якісне зображення у сірих відтінках, що показує відносну жорсткість тканин в досліджуваній області. З міркувань безпеки ARFI може створювати тільки статичні зображення, а не динамічні послідовності як RSV. Метод ARFI зображує поперечну хвилю зсуву, дає чисельні характеристики її швидкості і корелює створеному тиску в області тканин, що обстежуються. Слід підкреслити, що це значення вказує на жорсткість тканин тільки в тій області, що досліджується.

Цей метод RSV оцінює поширення хвилі зсуву і дає двовимірне зображення, яке показує розподіл жорсткості тканин у кольоровій гаммі (червоний колір свідчить про зону високої жорсткості, синій – про малу жорсткість, а зелений – про проміжний рівень еластичності). Технічне обладнання здатне генерувати еластографічне зображення із частотою 3-4/сек одночасно із УЗД зображенням. Коли досліджуються тканини з патологічною жорсткістю, максимальну та середню жорсткість і  стандартне відхилення також можна розрахувати. Отже, метод RSV забезпечує якісну та кількісну оцінку.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЕЛАСТОГРАФІЇ

Еластографія заснована на тому припущенні, що щільність тканин збільшується із їхнім злоякісним переродженням. Krouskop та ін. повідомляють, що існують різні коефіцієнти еластичності в нормальних тканинах та злоякісних новоутвореннях у молочній залозі та простаті.

При діагностиці уражень молочної залози, еластографія дозволяє оцінити ступінь тканинної деформації (жирової, фіброзної, кістозної). Компресійна еластографія свідчить про те, що зазвичай доброякісні новоутворення легко деформуються, тоді як злоякісні переважно є жорсткими. На жорсткість злоякісних пухлин можуть впливати такі фактори, як фіброзні переродження, пухлинна інфільтрація інтерстиціальної тканини або інфільтрація внутрішньопротокового компоненту (карцинома in situ). І звичайно є винятки, наприклад пухлини із низьким ступенем злоякісного перетворення такі як медулярний, мукозний та папілярний рак, інфільтративна протокова карцинома, що зустрічається значно рідше.

Коли при дослідженні виявляються рідини та прості кісти, що не стискаються, вони не відображаються на компресійній еластографії. Проте артефакти можуть мати вигляд мішені або псевдотришарову структуру. У деяких кіст ефект звукового потоку отримується на відповідь ARFI.

Щодо хвиль зсуву при еластографії молочної залози, різна швидкість поширення цих хвиль буде спостерігатися в різних тканинах. Це дає змогу для диференціації середньої еластичності, виміряної в жировій тканині (3 кПа), паренхімі (45 кПа), доброякісних утвореннях (<80 кПа) та злоякісних переродженнях (> 100 кПа). Взагалі, чим жорсткіша тканина, тим більша швидкість з якою хвиля зсуву проходить через неї. Проте кісти дають значення швидкості 0, оскільки поперечні хвилі зсуву не поширюються у в’язких рідинах.

ЕЛАСТОГРАФІЧНІ КРИТЕРІЇ

При компресійній еластографії оцінюються найбільш важливі характеристики: розмір та жорсткість тканини. Розмір вузлів на еластограмі більший, ніж в В-режимі УЗД. Це явище обумовлене тим, що існує розвиток тканинної фіброзної реакції, яка відбувається в багатьох пухлинах молочної залози. Відмінність лінійних розмірів В-режиму та еластографії наводить на думку, що це саме злоякісний процес. Існують різні системи/критерії оцінки щільності/еластичності, які базуються на наявності, розподілу та поширеності ділянок патологічної деформації тканин. Еластографічна оцінка дозволяє вибрати оптимальне лікування підозрілих чи доброякісних при звичайному УЗД уражень.

Itoh та ін. запропонували шкалу від 1 до 5, в залежності від ступеня деформації. 1 вказує на те, що вся ділянка ураження еластична (деформується), 2  – більша частина ураження еластична, менша – жорстка, 3  – ураження еластичне по периферії з жорстким центром, 4  – що все новоутворення жорстке, 5  – новоутворення та навколишні тканини жорсткі. Новоутвори, які відповідають критеріям 1-3 – вважаються доброякісними, 4-5 – злоякісними.

Під час багатоцентрового італійського дослідження було запропоновано іншу класифікацію, яка характеризує як щільні (солідні), так і кістозні новоутворення. Ця система також має 5 рівнів, 1 тип – тришарова структура (синій, зелений та червоні кольори на еластрограмі), характерна для кіст, 2 тип – це в основному еластичні новоутворення, 3 тип – новоутворення з кількома зонами жорсткості, 4 тип – більша частина новоутворення не деформується, щільна, 5 тип – щільне новоутворення з  жорстким переродженням оточуючих тканин, які візуалізуються синім кольором на еластограмі. 

Обидва методи оцінки не враховують об’єм грудей, глибину та діаметр пухлини. Вони вважаються точними, але вимагають інтеграції із результатами УЗД та мамографії.

Для того щоб зменшити оператор-залежність та покращити диференціацію доброякісних та злоякісних утворень деякі автори запропонували використовувати “індекс напруженості”– (strain ratio, strain index, SR). Його розрахунок заснований на визначенні середньої жорсткості(здатності до деформації), що вимірюється у новоутворенні та порівнюється із середньою жорсткістю в області здорової жирової чи залозистої тканини молочної залози. Цей індекс відображає відносну жорсткість новоутворень. Деякі дослідження показують, що середній показник деформації пов’язаний із ступенем злоякісного переродження, проте порівнювати дослідження важко через різні порогові значення індексу SR. Напівкількісний метод (зокрема компресійна еластографія) важко стандартизувати, що є певним недоліком.

Інтерпретація даних, отриманих шляхом ARFI, проводиться за допомогою тих самих характеристик, що і компресійної еластографії. Злоякісні пухлини є більшими у діаметрі на еластографії ніж на УЗД і вони зображуються у більш темних відтінках. Крім того цей метод забезпечує більш кращу візуалізацію країв вузлів, у порівняні з УЗД. Слід зауважити, що фіброаденоми гірше діагностуються методом ARFI ніж звичайним В-режимом УЗД, це тому що ці пухлини не відокремлені від сусідніх тканин (при ARFI), але в деяких випадках вони характеризуються вищою жорсткістю, ніж навколишні тканини.

Критерії жорсткості тканин засновані на трирівневій системі, що була нещодавно запропонована. Ця система оцінює, чи новоутворення, що виявлене при звичайному УЗД, підтверджене ARFI еластографією. Якщо діагноз злоякісного новоутворення підтверджено на ARFI, то воно відносить до 1 або 3 групи, в залежності від інтенсивності ехотіні (слабко чи сильно виражена), 2 група – діагноз не підтверджений на ARFI. Ураження, віднесені до груп 1-2 вважаються доброякісними, 3 група – злоякісними. Проте, на сьогодні ці критерії ще не були перевірені у великій групі пацієнтів.

Критерієм класифікації, що використовується в ARFI методі, є швидкість зсувної хвилі. Середня швидкість зсуву поперечних хвиль коливається від 4,49 до 8,22 м/с у злоякісних пухлинах та у доброякісних – від 2,25 до 3,25 м/с. Ці значення можуть відрізнятися в різних дослідженнях, що зумовлено розміром вузлів та їх гістологічним типом. Пороговим значенням, що забезпечує достатню специфічність та чутливість методу було запропоновано величину 3,065 м/с.

Запропоновані критерії RSV засновані на візуальній класифікації зображень та на вимірюванні індексу Young’s, що виражається в кПа. Для цього використовується чотирирівнева оцінка: 1 – що характеризується однорідним синім кольором та вказує на відсутність аномалій, 2 – наявність артефактів у вигляді вертикальних смужок, 3 – кольорова область, розташована на краю новоутворення, 4 – гетерогенна кольорова ділянка у центрі новоутворення. Тип 1 і 2 вважаються доброякісними, 3 і 4 підозра на злоякісність [49]. Кількісна оцінка заснована на обчисленні індексу Young в області з більшою жорсткістю. Отримані результати : 42–45,3 ± 41.1 кПа – у доброякісних новоутвореннях, та 146 ± 40.05 кПа у злоякісних ураженнях. Деякі автори запропонували середнє значення, що б відділяло доброякісні та злоякісні пухлини, це 50 кПа.

Слід зазначити, що деякі типи пухлин з підвищеною жорсткістю не коректно кодуються в еластографічну карту, що не дозволяє виміряти індекс Young’s. Однак, більшість з них характеризуються збільшенням показників швидкості зсуву поперечної хвилі в оточуючих тканинах. Прості кісти легко класифікувати, тому що зсувні хвилі не поширюються на не в’язкі рідини і індекс еластичності = 0.

КЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Цей огляд літератури включає тільки ті дослідження, що мали позитивний внесок в клінічну практику.

Еластографічне дослідження в режимі реального часу

Itoh та ін. одні із першим опублікували клінічне випробування, яке було спрямоване на діагностичні можливості компресійної еластографії, де вивчалося 111 новоутворень (59 доброякісних та 52 злоякісних, які підтверджені гістологічно), розміром <30 мм в діаметрі. УЗ зображення були класифіковані у відповідності до критеріїв BI-RADS та у відповідності до 5 бальної шкали, яка була запропонована авторами. Середня оцінка еластичності при злоякісному ураженні була 4,2±0,9, коли при доброякісних утвореннях оцінка була 2,1±1. При використанні порогового критерію між 3 і 4 цієї методики досягнуто показників чутливості, специфічності та точності, що дорівнює 86,5%, 89,8%, 88,3% відповідно.  При порозі 4-5, отримано показники, відповідно: 71.2%, 96.6% та 84.7%.

Giuseppetti ін. оцінювали потенційну користь компресійної еластографії при вивченні 91 вузла (27 з яких виявилися доброякісними, а 64 – злоякісними, що підтверджено гістологічно) на основі Ueno системи оцінки, яка ідентична системі Itoh. Дані дослідження продемонстрували чутливість компресійної еластографії і її специфічність у 79% та 89% відповідно. Автори підкреслюють, що гістологічний тип та розмір пухлини мають безпосередній вплив на її еластичність.

Rizzatto ін. представили багатоцентрове дослідження, де вивчали ураження молочних залоз, які представлені 874 новоутвореннями (614 доброякісних та 260 злоякісних, підтверджених цитологічно), що були класифіковані за 5 ти бальною шкалою, розробленою Itoh. Вони виявили високу специфічність при виявленні доброякісних пухлин з негативним прогнозтичним показником у 98% пацієнтів, пухлини котрих були розміром  більшу 5 мм. Автори також визначили принципи належного використання компресійної еластографії та інтерпретації зображень.  

Zhi та ін. порівняли дані компресійної еластографії, УЗД та мамографії для диференціювання доброякісних та злоякісних новоутворень  у пацієнток із щільними молочними залозами. Вони вивчали 296 випадків, 209 з яких характеризувалися доброякісним процесом, 87 – злоякісним, з використанням системи оцінки, розробленою Itoh та ін. Еластографія досягла найвищої специфічності (95,7%), а відсоток хибно позитивних результатів був найнижчим у порівнянні з іншими методами (4,3%). Діагностична точність та позитивний прогнозтичний показник при еластографії  були вищі ніж при УЗД: 88,2% проти 72,6% і 87,1% проти 52,5% відповідно, в той час, коли чутливість, негативний прогностичний показник та рівень хибно негативних результатів були аналогічними до двох інших методик.  Найбільш помилково негативних результатів було одержано при діагностиці протокової карциноми в початковій стадії та інвазивного раку з великою центральною зоною некрозу. Поєднання компресійної еластографії та УЗД забезпечує високу чутливість (89,7%), точність (93,9%), специфічність (98,7%) і позитивне прогностичне значення (89,7%) та зменшення кількості хибнонегативних результатів (9,2%).

Barr та ін. представили результати багатоцентрового дослідження, яке було спрямоване на визначенні чутливості та специфічності методу компресійної еластографії, в ньому прийняли участь 635 пацієнток з новоутвореннями молочної залози (413 доброякісні та 222 злоякісні пухлини, що були гістологічно підтверджено). Критерієм дослідження була різниця в лінійних розмірах новоутворень, виміряні при еластографії та при звичайному В-режимі УЗД. При цьому були отримані наступні результати: загальна чутливість дорівнювала 98,6% та загальна специфічність – 87,4%. Чутливість та специфічність, отримані різними центрами дослідження, коливалися в межах 96,7- 100%, 66,7-95,4% відповідно. Зважаючи на високу чутливість при виявленні пухлин та різницю між даними, які були отримані в різних дослідницьких центрах, можна стверджувати, що це пов’язано із оператор-залежністю методики та  вимагає подальшої стандартизації обстеження. Chung та ін. також піднімали ці питання, твердячи про те, оператор-залежність може призводити до зниження ефективності методу та сповільнення його поширення.

Kumm та ін. в поєднанні даних кольорової еластографії та коефіцієнта деформації strain rate вивчали доброякісні новоутворення молочної залози для того, щоб зменшити число біопсій.  У дослідженні брали участь 310 пацієнтів із пухлинами молочної залози (223 доброякісні та 87 злоякісні, що було підтверджено гістологічно), чутливість цього методу дорівнювала 76% при кольоровій еластографії та 79% при вивченні показника strain rate, а специфічність 81% та 76% відповідно. Негативний прогностичний показник отриманий у 90% пацієнтів при обох методиках. Ці результати були нижчими, ніж результати, отримані в інших дослідженнях, що продемонструвало погану точність коефіцієнта деформації.

Yerli та ін. представили дослідження 78 новоутворів (62 доброякісні та 16 злоякісні, що було підтверджено гістологічно), діагностованих за допомогою УЗД та комперсійної еластографії, для того щоб оцінити користь від поєднання кольорової еластографії та коефіцієнта деформації strain rate для диференціювання доброякісних та злоякісних пухлин. Чутливість та специфічність оцінки за допомогою кольорової компресійної еластографії склали 80% та 95% відповідно, 87,5% та 72,6% при звичайному УЗД, та 80%  і 93% при аналізі показника strain rate. Використовувалося порогове значення 3.52 для strain rate  . Автори дійшли висновку, що поєднання напівкількісного методу оцінки (strain rate) з кольоровою еластографією не збільшує її точність.

МЕТОДИКА ARFI

Tozaki та ін. вивчали 40 пухлин (18 доброякісних та 22 злоякісні, які були підтверджені гістологічно) для визначення ефективності кількісної еластографії ARFI в оцінці щільних (солідних) новоутворень молочної залози. Класифікація була заснована на 3-х рівневій системі оцінки, 1 і 2 тип характеризували доброякісні пухлини, 3 – злоякісні процеси. Негативний прогностичний показник склав 100%, що наштовхнуло авторів до висновку, що цей метод є перспективним у діагностиці доброякісних новоутворень, особливо кіст без кістозного компоненту в В-режимі.

 Tozaki ін. провели ще одне дослідження у 50 хворих, проаналізувавши швидкість зсуву поперечних хвиль у здоровій та хворій молочній залозі за допомогою методу ARFI. Середня швидкість в підшкірній жировій клітковині та паренхімі залози була 2,66 м/с та 3,03 м/с відповідно. Середня швидкість зсуву поперечних хвиль в злоякісних пухлинах була значно вищою, ніж в доброякісних (4,46 м/с проти 2,68 м/с). У 23,5% пацієнтів, які страждали на злоякісні пухлини, було не можливо визначити швидкість зсуву поперечної хвилі. Автори підкреслюють, що метод ARFI може бути використаний для діагностики доброякісних пухлин, але подальші дослідження повинні оптимізувати цей метод.

Bai та ін. досліджували еластографію зсувної хвилі та ARFI для диференціації уражень молочної залози. Вони дослідили 143 пухлини (102 доброякісні та 41 злоякісні, що було підтверджено гістологічно), де виявили значну різницю між доброякісними (2,25 м/с) та злоякісними (5,96 м/с) пухлинами. Чутливість та специфічність були 75,6% та 95,1% відповідно. У 63,4% злоякісних новоутворень вимірювання швидкості зсуву поперечної хвилі було неможливим.

Швидкість зсуву поперечної хвилі в режимі реального часу (RSV)

Tozaki та ін. вивчали 100 випадків уражень пухлинами із гістологічною характеристикою для оцінки користі візуальної класифікації еластографічних зображень і вимірювання індекса Young’s для диференціювання доброякісних та злоякісних пухлин. Всі зображення були розділені на 4 типи: 1 та 2 типи були інтерпретовані як доброякісні, 3 і 4  – як злоякісні. Чутливість та специфічність цього методу були 91,3% та 80,6% відповідно. Середнє значення індексу Young’s склало 42 кПа та 146 кПа відповідно. Автори дійшли висновку, що поєднання цих двох методів може поліпшити діагностику щільних уражень молочної залози.

Athanasiou та ін. використали метод RSV для порівняння кількісного значення жорсткості тканин з гістологічним дослідженням 48 пухлин молочної залози (28 доброякісних та 20 злоякісних, що були гістологічно підтверджені) з середнім розміром біля 14,7 мм. Новоутворення були окультними на мамографії та ідентифікувалися за допомогою УЗД. Середня еластичність злоякісних пухлин склала 146,6±40,05 кПа, тоді як доброякісних – 45,3±41,1 кПа. При дослідженні кіст показник склав 0 кПа. Метод RSV був більш специфічний ніж УЗД (96% проти 63%), в той же час ці два методи представляли високу чутливість (95% та 96% відповідно). Кількісні показники, отримані при RSV дають додаткову інформацію в оцінці новоутворень молочної залози. Автори підкреслили, що існують деякі обмеження у визначенні еластичності карцином.

Evans і співавт. встановили середнє порогове значення еластичності, що дорівнювало 50 кПа для методи RSV, вивчивши 53 пухлини (23 доброякісні та 30 злоякісні, що було підтверджено гістологічно). Вони порівняли метод RSV та УЗД і отримали наступні результати: чутливість першого методу дорівнювала 97%, тоді як другого 87%, а специфічність 83% проти 78%. Позитивна прогностична цінність: 88% проти 84%, негативна прогностична цінність була 95% проти 82%, точність методів дорівнювала 91% проти 83%. Отже метод зсувної поперечної хвилі в реальному часі (RSV) має більш високу діагностичну точність ніж традиційне УЗД.

ВИСНОВКИ

Метод еластографії у поєднанні із УЗД  молочної залози привернув до себе увагу, оскільки він володіє високою специфічністю і високим негативним прогнозуванням можливого ракового переродження. Користь еластографії молочної залози була підтверджена при діагностиці малих новоутворень та кіст. Еластографія може зменшити потребу у проведенні біопсії новоутворень типу BI-RADS 3. Еластографія відіграє важливу роль у діагностиці утворень  <5 мм, які візуалізуються на УЗД, але є невидимими на мамографії, при цьому,  підвищена їх щільність може вимагати проведення біопсії, а не простого обстеження.

 Компресійна еластографія корисна в оцінці щільності тканин завдяки тому, що зображення відтворюється в режимі реального часу, що дозволяє одразу інтерпретувати отримані дані через наявність адекватних критеріїв діагностики. Вартість цього дослідження достатньо не висока, що зумовило широке застосування його в клінічній практиці. Однак метод має певні недоліки, такі як можливість лише якісної або напівкількісної характеристики пухлини, що при певних гістотипах та розмірах пухлини може давати неоднозначні дані. Важливим є також оператор-залежність методики.

Недоліки компресійної еластографії можуть компенсуватися за рахунок еластографії зсувної хвилі (shear wave) – ARFI та RSV, що є кількісним методом та забезпечує більш точну просторову оцінку щільності тканин. Проте цей метод також має певні недоліки, зокрема неможливість визначити швидкість зсуву поперечної хвилі в наджорстких пухлинах. В цьому випадку компресійна еластографія продемонструвала високу чутливість, що компенсує недоліки еластографії зсувної хвилі.

Враховуючи,що ці дві методики можуть доповнювати одна одну, вони повинні бути об’єднані, для компенсації своїх недоліків.  

Написати відгук