Автори:
Dr. Ghidini – професор Джорджтаунського університету, Вашингтон, округ Колумбія, директор перинатального діагностичного центру, Олександрія, Вірджинія.
Dr. Schilirò – лікар, акушер-гінеколог, Університет Мілано-Бікока, Монца, Італія.
Dr. Locatelli – доцент Університету Мілано-Бікока, Монца, Італія, директор департаменту акушерства і гінекології лікарні Carate-Giussano, Італія.
Оцінка об’єму амніотичної рідини (ОАР) є невід’ємною частиною антенатальної ультразвукової оцінки під час скринінгових обстежень, цільових анатомічних досліджень і при проведенні оцінки стану плода. Аномальний ОАР пов’язаний з підвищеним ризиком перинатальної смертності і багатьма несприятливими перинатальними ускладненнями, включаючи передчасний розрив плодових оболонок (ПРПО), аномалії плода, патологічну вагу при народженні і підвищений ризик проведення акушерського втручання.
У недавньому систематичному огляді було продемонстровано зв’язок між олігогідрамніоном, вагою при народженні <10-го процентилю і перинатальною смертністю, а також між полігідрамніоном, вагою при народженні> 90-го процентилю і перинатальною смертністю. Однак в якості предиктора, одного тільки показника ОАР, як правило, недостатньо.
Як оцінювати ОАР
Ультразвукове дослідження (УЗД) є єдиним практичним методом оцінки ОАР. Суб’єктивна оцінка ОАР повинна проводитися при кожному антенатальному УЗД, при цьому внутрішньодослідницьке і міждослідницьке узгодження становить 84% і 96% відповідно. Однак суб’єктивна оцінка не дає чисельного значення, яке можна було б використовувати для порівняння пацієнтів і динамічного спостереження за змінами ОАР протягом часу. Об’єктивні дані необхідні тоді, коли визначаються відхилення при суб’єктивній оцінці у пацієнтів з підвищеним перинатальним ризиком (таблиця 1) і у всіх пацієнтів, які обстежуються в кінці третього триместру або в післяпологовому періоді.
Таблиця 1. Показання для антенатальної об’єктивної оцінки об’єму амніотичної рідини
| Показання з боку матері |
| Гіпертензія |
| Гіпертиреоїдизм |
| Гемоглобінопатія |
| Захворювання серця з ціанозом, системний червоний вовчак |
| Хронічна ниркова недостатність |
| Цукровий діабет |
| Антифосфоліпідний синдром |
| Показання, пов’язані з вагітністю |
| Гіпертензія вагітних |
| Зниження активності плода |
| Внутрішньоутробна затримка росту плода |
| Ізоіммунізація |
| Анамнез антенатальної загибелі плоду |
| Багатоплідна вагітність |
| Гестаційний діабет |
| Передчасний розрив плодових оболонок |
| Хронічне відшарування плаценти |
Індекс амніотичної рідини (ІАР) і вимір глибини найбільшої кишені (ГНК) є найбільш використовуваними напівкількісним методами. Кольорова доплерографія не покращує діагностичну точність ультразвукової оцінки ОАР. Однак ця методика може бути ефективною тоді, коли візуалізація вільних від пуповини кишень рідини утруднена (наприклад, при ожирінні).
ІАР розраховується шляхом підсумовування глибини в сантиметрах 4 різних кишень рідини, які не містять пуповини або кінцівок плода, в 4 квадрантах живота, при цьому датчик розташовується перпендикулярно підлозі, а пупок використовується в якості контрольної точки.
ГНК є вертикальним розміром найбільшої кишені з амніотичною рідиною (з горизонтальним виміром не менше 1 см), яка не містить пуповини або кінцівок плода і вимірюється під прямим кутом до контуру матки і перпендикулярно підлозі. ГНК є критерієм, який використовується в біофізичному профілі для документування відповідності ОАР.
Найбільш часто використовуваними діагностичними ультразвуковими критеріями для відхилень ОАР є полігідрамніон: ГНК> 8 см або ІАР> 25 см, і олігогідрамніон: ГНК <2 см або ІАР <5 см.
Ультразвукова оцінка ОАР погано корелює з прямими вимірами амніотичної рідини. У таблиці 2 перераховані діагностичні показники вимірювання ОАР щодо фактичного об’єму, виміряного за допомогою додавання барвника (олігогідрамніон визначається при ОАР <500 мл, полігідрамніон визначається при ОАР> 1500 мл).
Таблиця 2. Взаємозв’язок між ультразвуковою оцінкою відхилень ОАР і фактичного вимірювання ОАР в мл.
| Чутливість | Специфічність | ППЗ | НПЗ | ||
| Полігідрамніон, (багатоводдя) | ІАР ≥ 20 см | 29 % | 97 % | 62 % | 89 % |
| ГНК ≥ 8 см | 29 % | 94 % | 45 % | 89 % | |
| Олігогідрамніон | ІАР ≤ 5 см | 10 % | 96 % | 60 % | 63 % |
| ГНК ≤ 2 см | 5 % | 98 % | 60 % | 62 % | |
Скорочення: ІАР – індекс аміотичної рідини, ГНК – глибина найбільшого карману
Використання процентилей, а не фіксованих граничних значень, при визначенні низького або високого рівня ОАР не покращує точність ІАР. У таблиці 3 показані найбільш поширені «підводні камені» при оцінці ОАР.
Таблиця 3. «Підводні камені» при оцінці ОАР
|
Скорочення: ІАР – індекс амніотичної рідини, ГНК – глибина найбільшої кишені
Переваги та обмеження ІАР і ГНК
В огляді, в якому порівнювалися ІАР і ГНК, було показано, що використання ІАР призводить до гіпердіагностики олігогідрамніону, що призводить до непотрібних втручань (наприклад, стимуляції родової діяльності), що часто пов’язано зі збільшенням кількості ускладнень, без поліпшення результатів в перинатальному періоді. Таким чином, вимірювання ГНК може бути більш підходящим методом оцінки ОАР під час динамічного спостереження за плодом в передродовому періоді, особливо в тому випадку, коли хибнопозитивна діагностика може призводити до ятрогенного передчасного розродження.
У недавньому систематичному огляді повідомлялося про поліпшення позитивного коефіцієнта правдоподібності (КП) ГНК в порівнянні з ІАР для прогнозування несприятливого перебігу перинатального періоду (КП 6.2, 95% ДІ = 2.3-16.9 проти 2,7, 95% ДІ = 1.3-5.7), але не для ваги при народженні <10-й процентиль (КП 2,6, 95% ДІ = 1,7-4,0 проти 2,6, 95% ДІ = 1,9-3,5) в присутності олігогідрамніону.
Для підвищення надійності результатів може бути корисним проведення повторних вимірювань при наявності патологічних показників. Результати оцінки ОАР слід оцінювати спільно з іншими клінічними і ультразвуковими показниками для більш точної інтерпретації їх значень і оптимального ведення вагітності.
ОЛІГОГІДРАМНІОН (МАЛОВОДДЯ)
Поширеність і причини
Поширеність зниженого ОАР варіює від 0,5% до 5%, в залежності від досліджуваної популяції і самого поняття олігогідрамніону. Етіологія варіює залежно від тяжкості та триместру, в якому діагностується олігогідрамніон.
У першому триместрі олігогідрамніон є досить рідкісною знахідкою, яка зазвичай пов’язана з поганим прогнозом. Причини його розвитку включають: вроджену аномалію серця, хромосомну анеуплоїдію, внутрішньоутробну загибель плоду і передчасний розрив плодових оболонок. На цьому етапі олігогідрамніон також може бути викликаний ятрогенними причинами (наприклад, після проведення біопсії ворсин хоріона), також його причина може бути невідомою.
Олігогідрамніон – рідкісна знахідка в другому триместрі. Причини на цьому етапі розвитку включають: вроджену обструкцію сечових шляхів (51%), передчасний розрив плодових оболонок (34%), відшарування плаценти, амніохоріонічну сепарацію (7%) і ранню і важку затримку внутрішньоутробного розвитку плода (5%). У 3% випадків причина розвитку невідома.
У третьому триместрі частота діагностики олігогідрамніону становить 3%-5% в передпологових термінах вагітності і 5%-11% в терміні між 40 тижнями і 41,6 тижнями гестації. Причини розвитку на цьому етапі включають: передчасний розрив плодових оболонок, затримку внутрішньоутробного розвитку плода (ЗВРП), відшарування плаценти, амніохоріонічну сепарацію і аномалії плоду. На цій стадії олігогідрамніон також може бути обумовлений ятрогенними причинами (наприклад, застосуванням інгібіторів АПФ або інгібіторів простагландинсинтази), також його причина може бути невідомою.
Наслідки
У другому триместрі тривала наявність олігогідрамніону збільшує ризик гіпоплазії легеневої артерії, аномалій розвитку грудної клітки, деформації кінцівок і контрактур.
В строк пологів наявність олігогідрамніону збільшує ймовірність застосування методів індукції родової діяльності, ризик частоти серцевих скорочень плода (ЧССП) II категорії під час пологів і частоту вибору методу розродження шляхом кесаревого розтину. Вплив цього стану на несприятливий неонатальний прогноз в літературі описано не достатньо.
ТАКТИКА ВЕДЕННЯ ВАГІТНИХ
Порогове значення ІАР (5,1 см-8 см)
Не існує чіткої доказової бази, на підставі якої можна було б рекомендувати будь-яке втручання при наявності порогового значення ІАР (від 5,1 см до 8 см) в третьому триместрі вагітності. Сонографічна оцінка біометричних показників плода може бути предметом дискусії, оскільки ЗВРП може бути пов’язана зі зменшенням ОАР.
Звичайною практикою є моніторинг цього стану (наприклад, повторна оцінка ОАР два рази в тиждень), оскільки з часом показники можуть погіршуватися. Якщо при динамічному дослідженні параметри ОАР нормальні, спостереження може бути припинено.
Олігогідрамніон (ІАР ≤ 5 см або ГНК <2 см)
Виключення наявності ембріональних аномалій сечовивідної системи, ЗВРП і ПРПО є важливим завданням, яке може бути вирішено шляхом оцінки анатомії плода (якщо це не було виконано раніше), вимірювання біометричних показників і проведення відповідних тестів вагінального секрету для підтвердження або виключення ПРПО (наприклад, експрес тест з індикаторними смужками). Метод оцінювання залежить від строків гестації в той період, коли діагностується олігогідрамніон. Наприклад, візуалізація нормальних сечовивідних шляхів з сечовим міхуром під час анатомічного сканування на 16-20 тижні вагітності може вказувати на інші причини розвитку олігогідрамніону, такі як ПРПО, ніж при діагностиці даного стану після 20 тижнів. Якщо візуалізація анатомії плода утруднена в зв’язку з олігогідрамніоном, додатково може розглядатися трансабдомінальна амніоінфузія (табл. 4).
Таблиця 4. Трансабдомінальна амніоінфузія
| ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ:
Діагностичні: • дозволяє оцінити анатомію плода; • дозволяє виключити або підтвердити ПРПО (з використанням індиго карміну). Терапевтичні • при ранньому ПРПО і розвитку олігогідрамніону або агідрамніону в середньому триместрі, дана процедура сприяє стимуляції розвитку легенів і зменшує смертність |
| ТЕХНІКА:
Амніоінфузія схожа на амніоцентез, за винятком того, що рідина вводиться, а не видаляється. Протоколи розрізняються між різними установами, при цьому не існує доказів того, що який-небудь з методів має перевагу за рівнем безпеки, ефективності або кількості ускладнень.
|
| УСКЛАДНЕННЯ:
Найбільш поширеним ускладненням є амніохоріонічна сепарація. Повідомляється про емболію матки навколоплідними водами. |
Олігогідрамніон, пов’язаний з супутньою патологією
У цьому випадку тактика лікування диктується супутніми захворюваннями.
- Аномалії сечовивідної системи: якщо аномалії несумісні з перинатальним виживанням (наприклад, двостороння ниркова агенезія), а пацієнтка вважає за краще не переривати вагітність, слід скасувати моніторинг плоду. Якщо стан сумісний з перинатальним виживанням, консультація з дитячим урологом може пролити світло на оптимальні строки розродження в залежності від розміру плоду і типу аномалії. Однак аномалії сечовивідної системи зазвичай не впливають на строки пологів.
- ЗВРП: наявність олігогідрамніону є клінічно важливим предиктором виживаності, особливо в поєднанні з передбачуваною вагою плода менше третього процентилю (P = 0,007). Однак є дані про хибно-негативні результати при клінічній або сонографічній оцінці передбачуваної ваги плоду. При нормальній по строках вагітності, ризик зниження ваги при народженні нижче 10-го процентилю був зареєстрований у плодів з ультразвуковими даними, які відповідали гестації, і наявністю ізольованого олігогідрамніону (ІАР <5 см). Доплерографія пупкової артерії була запропонована для виявлення випадків олігогідрамніону, які б визначали більш поганий прогноз, незалежно від передбачуваної ваги плоду.
- ПРПО: при наявності ПРПО залишковий ОАР не повинен впливати на пренатальне ведення пацієнток до 34 тижня вагітності, коли зазвичай рекомендується розродження. Найбільш загрозливим ускладненням ПРПО до 22 тижнів є легенева гіпоплазія, яка пов’язана з раннім ангідрамніоном.
Ізольований олігогідрамніон
Якщо не виявлені супутні захворювання у плода, який за всіма ознаками зростає нормально, необхідно переглянути гестаційний вік.
Передчасні пологи: як обговорювалося вище, ГНК, а не ІАР, слід використовувати при плануванні передчасних пологів. У більшості випадків значення ГНК <2 см не слід використовувати в якості одного показника для розродження. Пролонгація вагітності під ретельним наглядом є варіантом вибору. Повний і постійний ангідрамніон зазвичай вважається показанням до пологів після 32-34 тижня, хоча кількості досліджень недостатньо для вироблення тактики ведення таких пацієнток.
Можливе проведення спроби гідратації матки (Таблиця 5), при цьому ОАР може бути переоцінений через кілька годин. При наявності ізольованого і постійного олігогідрамніону, огляд плода слід проводити два рази на тиждень. Розродження може бути прискорене при непереконливих показниках плода або досягнення терміну вагітності, коли потенційний ризик, пов’язаний з олігогідрамніоном більше, ніж ризик, пов’язаний з пологами.
Таблиця 5. Гідратаційна терапія матки при ізольованому олігогідрамніоні
Кілька неконтрольованих і рандомізованих контрольованих досліджень показують поліпшення кількості амніотичної рідини після гідратації:
|
Пологи в строк і переношена вагітність: ізольований олігогідрамніон не є незвичайною знахідкою. Когортні дослідження показали зв’язок між олігогідрамніоном і більш високою частотою застосування індукції родової діяльності і кесаревого розтину через не обнадійливу частоту серцевих скорочень плода, а також можливого несприятливих перинатальних наслідків. Тенденції щодо ОАР в межах нормального діапазону не мають прогностичного значення. Деякі фахівці намагаються індукувати пологи при олігогідрамніоні в строк, мотивуючи це зниженням перинатальних ускладнень і смертності, хоча якість доказів низька, а рекомендація є слабкою.
Насправді в літературі відсутні рандомізовані клінічні дослідження, які б відповіли на питання: чи приводять дані втручання до поліпшення перинатальних наслідків. Виявлення зменшеного ОАР слід завжди зіставляти з іншими прогностичними факторами (включаючи шкалу ступеня зрілості шийки матки по Бішопу), щоб забезпечити більш точний прогноз і скорегувати план ведення пацієнтки.
ПОЛІГІДРАМНІОН (БАГАТОВОДДЯ)
Поширеність і причини
Поширеність полігідрамніону коливається від 1% до 2%. У таблиці 6 показані найбільш часто використовувані порогові значення для ОАР щодо тяжкості полігідрамніону.
Таблиця 6. Тяжкість полігідрамніону відповідно до напівкількісного вимірювання ОАР
| Ступінь | ГНК (см) | ІАР (см) | Частота | ЧПС | Відхилення |
| Легкий | • 8 | • 24 (а); 25-30 (в) | 68 % | 50 | ≤ 6 % |
| Середній | • 11 | • 32 (а); 30-35 (в) | 19 % | 190 % | • 45 % |
| Важкий | • 15 | • 44 (а); 35.1\ (в) | 13 % | 540 | • 65 % |
ЧПС – частота перинатальної смертності (число перинатальних смертей на 1000 новонароджених)
Ідіопатичний полігідрамніон – найчастіше легкого ступеня (55%). Причини полігідрамніону включають: неконтрольований діабет; плід великого розміру для свого гестаційного віку або вага при народженні> 90-го процентилю, рухові розлади (нервово-м’язові порушення), які впливають на здатність плода заковтувати амніотичну рідину, багатоплідна вагітність (найчастіше в контексті фето-фетального трансфузійного синдрому, пов’язаного з олігогідрамніоном однояйцевих близнюків).
Деякі аномалії плода (пов’язані чи не пов’язані з генетичними змінами) частіше пов’язані з важким полігідрамніоном. Поєднання ЗВРП з полігідрамніоном вказує на хромосомну анеуплоїдію (наприклад, трисомію 18 або 13). У таблиці 7 показані аномалії плода, які були описані на тлі полігідрамніону. Візуалізація анатомії плода може бути утруднена надмірним об’ємом амніотичної рідини (плід може бути розташований далеко від ультразвукового датчика або рухи плода можуть бути надмірними). Положення пацієнтки на боці або виконання амніоредукції може полегшити і покращити ультразвукову візуалізацію (таблиця 8).
Рідкісні стани, які можуть бути пов’язані з полігідрамніоном, включають: анемію плода і/або серцеву недостатність (наприклад, полігідрамніон з водянкою), пухлини плаценти (наприклад, хоріоангіоми) і вроджені інфекції. Майже у 25% новонароджених діагностуються аномалії, які пренатально вважалися ідіопатичними.
Таблиця 7. Найбільш поширені вади розвитку плода, пов’язані з полігідрамніон
| Центральна нервова система | Дефекти нервової трубки (аненцефалія, іненцефалія, енцефалоцеле) |
| Шлунково-кишковий тракт | Атрезія стравоходу, діафрагмальна грижа, дуоденальний стеноз (атрезія) |
| Дихальні шляхи | Кістозна аденоматоїдна аномалія розвитку легенів, хілоторакс |
| Серцево-судинна система | Аномалія Ебштейна, інші аномалії з атріовентрикулярною клапанною регургітацією, аритмії (тахікардії, брадикардії) фето-фетальний трансфузійний синдром |
| Кістково-м’язова система | Кістякова дисплазія (наприклад, танатофорічна дисплазія), міотонічна дистрофія, синдром Піна-Шокеіра, синдром акінезії/гіпокінезії плоду |
Наслідки
Розвиток полігідрамніону пов’язаний з підвищеним ризиком несприятливих наслідків при вагітності (крім пов’язаних з ними морфологічних аномалій): респіраторний дистрес-синдром вагітних, ПРПО, передчасні пологи, прееклампсія («дзеркальний синдром»), неправильне передлежання плода, макросомія, пролапс пуповини, відшарування плаценти при розриві плодових оболонок, післяпологова атонія матки.
Ці ускладнення підвищують ймовірність кесаревого розтину і надходження новонароджених у відділення інтенсивної терапії. Загальна перинатальна смертність при ізольованому полігідрамніоні збільшується в 2-5 рази в порівнянні з вагітностями з нормальним ОАР. Нещодавно було опубліковано, що частота несприятливих наслідків була нижче при наявності підвищеного показника ГНК (> 8 см), але нормального ІАР (<25 см), ніж в разі, коли обидва вимірювання були патологічними. Це спостереження передбачає, що діагностика полігідрамніону на основі ІАР є більш точною.
ТАКТИКА ВЕДЕННЯ ВАГІТНИХ
Первісна оцінка
Проведіть комплексну ультразвукову оцінку біометричних показників плода, скринінг аномалій і ознак внутрішньоутробної інфекції (наприклад, спленомегалії, гепатомегалії, внутрішньопечінкових або внутрішньочерепних кальцифікацій) а також водянки. Для виключення неврологічної патології необхідне спостереження за рухами плода. Оцініть пікову систолічну швидкість в середній мозковій артерії, для виключення анемії плода. Досліджуйте плаценту за допомогою кольорової та енергетичної доплерографії, щоб виключити наявність гемангіоми плаценти.
Важливим елементом є скринінгова діагностика цукрового діабету, оскільки відомі дані про лінійну залежність між ІАР і вагою при народженні у вагітних з погано контрольованим діабетом.
Полігідрамніон, пов’язаний з супутньою патологією
Якщо виявлені вроджені аномалії і/або ЗВРП, необхідно провести хромосомний аналіз плода або тестування за допомогою ДНК мікрочипів, а також дослідженні вагітної, щоб виключити вроджені інфекції (наприклад, цитомегаловірус, токсоплазмоз і т. п.).
Якщо виявлена водянка плода, необхідно проведення непрямої реакції Кумбса для виключення імунної етіології, а також дослідженні вагітної, щоб виключити вроджені інфекції. Також оцінюються ознаки серцевої недостатності (наприклад, трикуспідальної регургітації, пульсації в пупкової вені). Якщо полігідрамніон пов’язаний з іншими змінами, тактика лікування ґрунтується на базовій патології.
ІЗОЛЬОВАНИЙ ПОЛІГІДРАМНІОН
Моніторинг стану плода
Через вищезгаданий зв’язок між полігідрамніоном і несприятливими акушерськими наслідками, деякі експерти запропонували проводити спеціальне спостереження за плодом при наявності полігідрамніону (наприклад, тижневик NST до пологів). Необхідно оцінювати ОАР не менше, ніж кожні 2-3 тижні і проводити біометрію плода кожні 4 тижні.
Іноді може знадобитися оцінка біофізичного профілю (БФП), якщо виникають труднощі при реєстрації ЧССП. Будьте обережні при інтерпретації параметрів БФП при наявності полігідрамніону, так як 2 бали для ОАР при цьому стані не завжди є нормою. Наприклад, БФП може досягати 8/10 (мінус 2 бали за непереконливий NST) у випадку з гіпоксією плода і встановленим неконтрольованим діабетом у матері.
Лікування важкого і симптоматичного полігідрамніону
На додаток до моніторингу стану плода, можуть бути вжиті заходи для зменшення кількості амніотичної рідини, включаючи амніоредукцію (таблиця 8). До 34 тижня, цій процедурі може передувати профілактичне призначення вагітній стероїдів для поліпшення зрілості легенів плода (у разі, якщо сама процедура може призвести до передчасних пологів або викликати відшарування плаценти).
Таблиця 8. Декомпресійний амніоцентез (амніоредукція)
| ТЕХНІКА:
• Підготуйте місце ін’єкції; • Виконайте місцеву анестезію; • Введіть спинномозкову голку 18-G таким чином, щоб наконечник голки був спрямований каудально, а канюля голки – краніально; необхідно не допустити контакту голки зі стінкою матки, коли матка стає менше при декомпресії. Артеріальний катетер з жорсткими стінками з 3-ходовим краном прикріплюється до голки і підключається до вакуумної пляшки аспіратора. Процедура припиняється, коли ІАР нормалізується (при одноплідній) або ГНК <8 см (при багатоплідній вагітності). Іноді процедура повинна бути припинена раніше через дискомфорт у пацієнтки, обструкції голки, передчасних пологів або мембранної сепарації. Необхідно проводити токолітичну терапію (в ідеалі – індоцин) профілактично або терапевтично (якщо виникають перейми). В середньому потрібно 2 процедури щоб скоротити ОАР, хоча деяким пацієнткам потрібна більша кількість процедур. |
| ТАКТИКА ПІСЛЯ ПРОЦЕДУРИ:
• Контролюйте ОАР кожні 1-3 тижні; • Повторюйте декомпресійний амніоцентез, якщо повторюється симптоматичний важкий полігідрамніон; • Декомпресія зменшує симптоми, але немає доказів того, що вона подовжує вагітність. |
| УСКЛАДНЕННЯ
Розвиваються приблизно в 1%-3% випадків і включають передчасні пологи, розрив плаценти, ПРПО, внутрішньоматкову інфекцію і гіпопротеїнемію. |
Хоча тести на зрілість плода можуть бути проведені під час амніоредукції після 34 тижня гестації, ефективність їх обмежена, оскільки строки пологів в основному залежать від супутніх аномалій (з можливою необхідністю неонатальної хірургічної корекції) і симптомів матері.
Строки пологів
При легкому та помірному полігідрамніоні, з обнадійливими результатами ембріонального тестування, немає необхідності міняти стандартну акушерську тактику ведення вагітної.
При важкому полігідрамніоні слід дотримуватися обережності під час розриву плодових оболонок, щоб уникнути пролапсу або відшарування пуповини. Одним з можливих рішень є виконання амніоредукції при ранніх пологах; альтернативно можна пунктувати плодові оболонки для забезпечення більш рівномірного витікання амніотичної рідини, інакше вони можуть розірватися при ранньому відкритті шийки матки, оскільки пролапс петлі пуповини частіше зустрічається при збільшенні відкриття шийки матки.
РЕЗЮМЕ
Відхилення в об’ємі амніотичної рідини, як в сторону зменшення, так і збільшення, вимагають оцінки, з метою визначення причин, які лежать в їх основі. Рівень оцінки та можливі етіологічні чинники залежать від гестаційного строку на момент постановки діагнозу, супутніх змін при ультразвуковій діагностиці та стану матері.
