🤖 Короткий переказ від ШІ
Стаття досліджує альтернативні методи доступу до трансфеморальної імплантації аортального клапана (ТІАК), коли трансфеморальний доступ протипоказаний, аналізуючи дані з 18 досліджень.
Результати показують, що екстраторакальна ТІАК (транскаротидна, транспідключична, трансаксилярна) асоціюється зі значно нижчими ризиками госпітальної та 30-денної смертності, а також меншою частотою кровотеч та ниркової недостатності, порівняно з внутрішньогрудними методами, хоча внутрішньогрудні мають переваги щодо ризику імплантації кардіостимулятора та паравальвулярного витоку.
✅ Ключові тези зі статті:
- Діагностика: Дослідження аналізує різні шляхи доступу до ТІАК, коли трансфеморальний доступ протипоказаний, порівнюючи внутрішньогрудні та позагрудні методи.
- Лікування: Екстраторакальна ТІАК може бути альтернативою першої лінії трансфеморальному доступу, а внутрішньогрудна ТІАК рекомендується для пацієнтів з невідповідною анатомією для екстраторакальних підходів.
- Переваги: Екстраторакальна ТІАК має нижчі ризики загальної смертності, кровотеч та ниркової недостатності, а також легша у виконанні та може проводитись під місцевою анестезією.
- Обмеження: Внутрішньогрудні методи мають менші ризики імплантації кардіостимулятора та паравальвулярного витоку, що пов’язано з коротшими катетерами та кращим позиціонуванням клапана.
Останнє оновлення: 22 липня 2025 р.
Експертна перевірка: Матеріал перевірено та відредаговано експертами RH.ua
Примітка про ШІ: Цей блок створено за допомогою генеративного ШІ для швидкого ознайомлення з основними ідеями статті. Для повного розуміння теми рекомендуємо прочитати повний текст.
⚠️ Не замінює медичну консультацію
Альтернативні підходи до доступу до ТІАК, за матеріалами Interventional Cardiology Review 2018;13(3):145-50.
Коли трансфеморальний доступ не рекомендується для транскатетерної імплантації аортального клапана (ТІАК), як діяти кардіологам і решті кардіологічної команди? Команда дослідників з Університетської лікарні Лозанни (УЛЛ) у Швейцарії та Жіночої лікарні Брігама в Бостоні поставила собі за мету з’ясувати це питання, поділившись своїми висновками в American Journal of Cardiology.[1]
“Наразі не існує єдиної думки щодо визначення найбільш прийнятного підходу, коли трансфеморальна ТІАК протипоказана, а вибір судинного шляху суттєво залежить від досвіду операторів та супутніх захворювань пацієнтів”, – пишуть перший автор Christophe Abellan, доктор медичних наук, спеціаліст з УЛЛ, та його колеги.
Abellan і співавт. провели систематичний огляд і метааналіз даних з 18 різних досліджень. З майже 12 000 дорослих пацієнтів з ТІАК 57% лікували внутрішньогрудним доступом (трансапікальним або трансаортальним), а решта 43% – позагрудним доступом (транскаротидним, транспідключичним або трансаксилярним).
Загалом група виявила, що екстраторакальна ТІАК асоціюється зі значно нижчим ризиком госпітальної смертності від усіх причин, 30-денної смертності від усіх причин і однорічної смертності від усіх причин. Екстраторакальна ТІАК також була пов’язана з нижчою частотою кровотеч, що загрожують життю, 30-денної вперше виниклої фібриляції або тріпотіння передсердь і 30-денної гострої ниркової недостатності, що призводить до ниркової замісної терапії.
Однією з переваг екстраторакальних методик, як зазначила команда, є те, що вони “відносно нескладні”, частково завдяки “поверхневому розташуванню і простоті маніпуляцій” з цими артеріями. Ще однією важливою відмінністю є те, що ці методики можна виконувати під седацією з місцевою анестезією, а не під загальним наркозом.
Автори додали, що внутрішньогрудні методики ТІАК мають певні переваги, включаючи менші ризики імплантації постійного кардіостимулятора і значного паравальвулярного витоку (ПВВ).
“Незрозуміло, чому пацієнти з внутрішньогрудним доступом до ТІАК мали нижчий ризик розвитку після ТІАК помірної або важкої ПВВ,” – пишуть Abellan і співавт. “Одним з пояснень може бути те, що при внутрішньогрудному доступі використовуються коротші катетери для доставки через меншу відстань між верхівкою або висхідною аортою і кільцем аорти, що дозволяє краще маніпулювати транскатетерним серцевим клапаном (ТСК) і його системою доставки, на додаток до оптимального вирівнювання з кільцем аорти. Тип імплантованого ТСК також може відігравати певну роль. Хоча як саморозширювані, так і балонно-розширювані (БР) ТСК можуть використовуватися з екстраторакальним ТІАК, тільки використання БР ТЛК було описано при трансапікальному і трансаортальному підходах, оскільки досить короткі системи доставки існують виключно з цим типом ТСК”.
30-денний ризик інсульту суттєво не відрізнявся між цими двома методами. Це особливо помітно при розгляді екстраторакальних методик ТІАК, пояснили дослідники, оскільки нейросудинні ускладнення є ключовим ризиком транскаротидної ТІАК.
“Наші результати свідчать про те, що екстраторакальна ТІАК може розглядатися як альтернатива першої лінії трансфеморальній ТІАК, а інтраторакальна ТІАК зарезервована для пацієнтів з невідповідною локальною анатомією для екстраторакальних підходів”, – підсумували автори.
Посилання на джерела:
- Christophe Abellan, MD; Panagiotis Antiochos, MD; Stephane Fournier, MD, PhD, et al. Extrathoracic Against Intrathoracic Vascular Accesses for Transcatheter Aortic Valve Replacement: A Systematic Review With Meta-Analysis. The American Journal of Cardiology, August 2023.
Найпоширеніші запитання та відповіді щодо альтернативних методів ТІАК
Що таке ТІАК і коли трансфеморальний доступ може бути не рекомендований?
- ТІАК (транскатетерна імплантація аортального клапана) – це процедура заміни аортального клапана за допомогою катетера.
- Трансфеморальний доступ, який є найпоширенішим методом, може бути не рекомендований у випадках, коли є протипоказання з боку судин або інші анатомічні особливості пацієнта.
Які альтернативні шляхи доступу до ТІАК існують?
- Існують внутрішньогрудні (трансапікальний, трансаортальний) та позагрудні (транскаротидний, транспідключичний, трансаксилярний) методи доступу.
Які переваги екстраторакальної ТІАК порівняно з трансфеморальним доступом?
- Екстраторакальна ТІАК асоціюється зі значно нижчим ризиком госпітальної та 30-денної смертності від усіх причин, а також нижчою однорічною смертністю.
- Також спостерігається нижча частота кровотеч, що загрожують життю, нової фібриляції передсердь та гострої ниркової недостатності.
- Ці методики відносно нескладні завдяки поверхневому розташуванню артерій та можуть виконуватися під седацією з місцевою анестезією.
Які переваги внутрішньогрудних методів ТІАК?
- Внутрішньогрудні методики ТІАК мають переваги у менших ризиках імплантації постійного кардіостимулятора та значного паравальвулярного витоку (ПВВ).
- Це може бути пов’язано з використанням коротших катетерів та кращим маніпулюванням системою доставки транскатетерного серцевого клапана.
Чи відрізняється ризик інсульту при використанні різних методів доступу до ТІАК?
- За даними дослідження, 30-денний ризик інсульту суттєво не відрізнявся між внутрішньогрудним та позагрудним доступами.
- Це є важливим висновком, враховуючи, що нейросудинні ускладнення є ключовим ризиком транскаротидної ТІАК.
Який метод доступу до ТІАК рекомендується як перша лінія, коли трансфеморальний доступ протипоказаний?
- Результати дослідження свідчать, що екстраторакальна ТІАК може розглядатися як альтернатива першої лінії трансфеморальному доступу.
- Внутрішньогрудна ТІАК резервується для пацієнтів з невідповідною локальною анатомією для екстраторакальних підходів.
