«Вогнищева тиреоїдна пожежа» на кольоровій доплерографії: специфічна особливість вогнищевого тиреоїдиту Хашимото

АВТОРИ: Xianshui Fu a, Limei Guo b, Huabin Zhang a, Weiqiang Ran a, Peng Fu a, Zhiqiang Li a, Wen Chen a,Ling Jiang a, Jinrui Wang a, Jianwen Jia a

a Відділення ультразвукових досліджень, третя лікарня Пекінського університету, Пекін, Китай

b Відділення патології, третя лікарня Пекінського університету, Пекін, Китай

Ключові слова: тиреоидит Хашимото, доплерографія, вузли щитоподібної залози

Резюме

Мета: оцінити специфічні характеристики кольорової доплерографії, що прогнозують вогнищевий тиреоїдит Хашимото.

Матеріали і методи: всього в дослідження було включено 521 пацієнт з 561 вузлом щитоподібної залози, які зазнали хірургічних втручань або біопсії. Ці вузли були розділені на три групи: вогнищевий тиреоїдит Хашимото (104 вузла у 101 пацієнта), доброякісні процеси, відмінні від фокального тиреоїдиту Хашимото (73 вузол у 70 пацієнтів) і злоякісні вузли (358 вузол у 350 пацієнтів). На кольоровій доплерографії було визначено чотири типи васкуляризації: гіповаскулярність, виражений внутрішній потік, виражений периферичний потік і фокальна тиреоїдна «пожежа». Хi2 тест проводився для пошуку потенційного типу васкуляризації, який був би здатний прогнозувати певну патологію щитоподібної залози. Крім того, були вивчені також особливості кожного вузла в відтінках сірого.

Результати: тип судинного малюнка I (гіповаскулярність) частіше спостерігався при вогнищевому тиреоїдиті Хашимото, ніж в інших доброякісних і злоякісних новоутвореннях (46% проти 20,5% і 19%). У той час як тип II (виражений внутрішній потік) показав протилежну тенденцію (26,9% [вогнищевий тиреоїдит Хашимото] проти 45,2% [інші доброякісні вузли] і 52,8% [злоякісні]). Однак тип III (виражений периферичний потік) не міг прогнозувати будь-яку патологію щитоподібної залози. Важливо відзначити, що тип IV (фокальна тиреоїдна «пожежа») був виключно вогнищевим тиреоидитом Хашимото. Всі 8 вузлів IV типу виявилися твердими, гіпоехогенними і чітко відмежованими. Використовуючи «фокальну тиреоїдну пожежу» як показник вогнищевого тиреоїдиту Хашимото, діагностична чутливість і специфічність були 7,7% і 100% відповідно.

Висновки: тип судинного ураження «фокальна тиреоїдна пожежа» специфічний для вогнищевого тиреоїдиту Хашимото. Розпізнавання цієї особливості допоможе уникнути непотрібних інтервенційних процедур для деяких твердих гіпоехогенних, підозрілих на злоякісну пухлину, вузлових утворень щитоподібної залози.

Введення

Широке застосування ультразвукової діагностики (УЗД) з високою роздільною здатністю призвело до появи величезної кількості вузлових утворень щитоподібної залози, які виявляються у всього населення. У більшості випадків вузли є доброякісними і часто поодинокими, клінічно асимтоматичними та нешкідливими. Ґрунтуючись на літературі, лише невелика частина (4-16%) виявлених вузлових утворень щитоподібної залози злоякісна. Багато ультразвукових досліджень були зосереджені на умовах дискримінації злоякісних новоутворень від доброякісних за допомогою ультразвукового дослідження, як в відтінках сірого, так і кольорової доплерографії. Однак результати попередніх досліджень були настільки варіабельні, що ні індивідуальна шкала в відтінках сірого, ні кольорова доплерографія не відрізнялися високою чутливістю і специфічністю у виявленні злоякісних новоутворень. Це може бути частково пов’язано з великим накладенням ультразвукової картини між доброякісними і злоякісними вузлами щитоподібної залози.

У кількох дослідженнях повідомлялося про особливу форму тиреоїдиту Хашимото (Hashimoto’s thyroiditis – HT), відому як фокальна (вогнищевий) тиреоїдит Хашимото (focal Hashimoto’s thyroiditis – FHT), який може мати ультразвукову картину, як одиночних, так і множинних вузлів. Однак сонографічні особливості FHT надзвичайно різні. Це призводить до труднощів в диференціації FHT від інших вузлів щитоподібної залози, особливо злоякісних новоутворень. Проте, зусилля по розпізнаванню специфічних особливостей доброякісних вузлів (включаючи FHT) в ультразвуковій діагностиці були досягнуті в декількох дослідженнях. Мета нашого дослідження полягала в ретроспективній оцінці специфічних характеристик кольорової доплерографії, які прогнозують вогнищевий тиреоїдит Хашимото.

Матеріали та методи

2.1. Пацієнти

У дослідження були включені 521 пацієнт з 561 вузлом щитоподібної залози, яким виконана операція або біопсія в період з грудня 2006 року по квітень 2011 року. У пацієнтів, у яких було більше одного вузла, в дослідження були включені тільки вузли з гістологічним діагнозом. Критерій для вирішення проведення операції ґрунтувався на підозрі при ультразвуковому дослідженні (УЗД) на злоякісний процес (мікрокальціфікація; форма більш висока, ніж широка; виражена гіпоехогенність), пацієнти з симптомами підвищеного тиску, бажання пацієнта або патологічні результати біопсії (злоякісний процес, підозрілі результати, що включають фолікулярну ураження, нетипові і неадекватні дані, а також недиференційовані). Ці вузли були розділені на три групи:

– Сто чотири вузли у 101 пацієнта були FHT. П’ять пацієнтів були чоловіки і 96 жінок. Середній вік пацієнтів склав 41,3 роки (діапазон: 22-68 років). 30 пацієнтів зазнали біопсії і 71 – хірургічного втручання (по ретроспективним даним). Коли компоненти FHT і вузлова гіперплазія при гістологічному аналізі були присутні в окремому вузлі, цей вузол відправлявся в групу FHT. Середній максимальний діаметр вузлів становив 15,5 ± 7,39 мм.

– Сімдесят три вузла у 70 пацієнтів були доброякісними ураженнями, відмінними від FHT, включаючи 49 вузлових гіперплазій, 19 аденоматозних гіперплазій і 5 фолікулярних аденом. Двадцять п’ять пацієнтів були чоловіками, а 48 жінок. Середній вік пацієнтів склав 48,6 року (діапазон: 20-76 років). Середній максимальний діаметр вузлів становив 19,3 ± 12,73 мм. Всім пацієнтам були виконані операції з або без попередньої біопсії.

– 350 вузлів у 350 пацієнтів були злоякісними новоутвореннями, включаючи папілярну карциному щитоподібної залози (321, 89,7%), фолікулярну карциному щитоподібної залози (9,5%), фолікулярний варіант папілярної карциноми щитоподібної залози (4,1%), медулярну карциному щитоподібної залози (6, 1,7%), лімфому (3,8%), слабодиференційовану карциному (3,8%) і метастатичну карциному щитоподібної залози (12,4%). Шістдесят один пацієнт був чоловічої статі і 297 жіночої. Середній вік склав 50,2 року (діапазон: 19-81 рік). Середній максимальний діаметр вузлів становив 12,9 ± 11,15 мм. Всі пацієнти отримали хірургічне лікування.

2.2. Ультразвукове обстеження

Ультразвукове дослідження щитоподібної залози проводилося за допомогою різних апаратів, включаючи iU22 і HDI 5000 (Philips, Medical, Systems, Bothell, WA, США), Antares (Siemens, AG, Мюнхен, Німеччина) і Aloka Prosound SSD- 5000 (Aloka, Tokyo, Японія) з датчиками малих розмірів з лінійної матрицею. Ультразвукове обстеження проводилося сім’ю радіологами з більш ніж 10-річним досвідом роботи в УЗД щитоподібної залози. Біопсію проводили два радіолога (W.Q.R. і J.W.J). Інтервал часу становив менше 2 місяців з моменту ультразвукового обстеження і операцією на щитовидній залозі. Були використані стандартні настройки обладнання, призначені для щитоподібної залози. Доплерівське посилення було встановлено на рівні, на якому фонові тканини щитоподібної залози не проявляли ніякого шуму.

2.3. Інтерпретація зображень

Всі сонографічні зображення були ретроспективно розглянуті на консенсусі двома з семи радіологів з дослідницької групи (X.S.F. і H.B.Z.), які не мали даних патогістологічних результатів. У пацієнтів з множинними вузловими утвореннями щитоподібної залози були включені тільки вузол (вузли) з патогістологічними результатами після біопсії або хірургічного лікування.

Фонова паренхіма щитоподібної залози оцінювалася суб’єктивно, щоб визначити, чи присутній дифузний тиреоїдит Хашимото (diffuse Hashimoto’s thyroiditis – DHT). Типовий зовнішній вигляд DHT в ультразвуковому варіанті включав зниження ехогенності, гетерогенність, гіперваскулярність, присутність мікровузликів і ехогенних перегородок.

На кольорових доплерівських сонограмах типи судинних рисунків вузлових утворень щитоподібної залози визначалися таким чином (рис.1):

– Тип I: гіповаскулярність, що визначається як відсутність або менший потік у порівнянні з навколишньою паренхімою щитоподібної залози.

– Тип II: виражений внутрішній потік, який визначається як більший потік у порівнянні з навколишньою паренхімою щитоподібної залози з переважним центральним розподілом.

– Тип III: виражений периферичний потік, який визначається як більший потік у порівнянні з навколишньою паренхімою щитоподібної залози з переважним периферичним розподілом.

– Тип IV: вогнищева «пожежа», яка визначається як кольоровий доплерівський потік, що охоплює весь вузол, в той же час зменшення, або взагалі відсутність потоку в навколишній паренхімі щитоподібної залози.

Рис. 1. Класифікація типів кольорового потоку, які зустрічаються в вузлах щитоподібної залози. (A) Тип I: 26-річна жінка з FHT. Поперечне кольорове доплерівське сканування показує гіповаскулярний в вузол в порівнянні з сусідньою паренхімою щитоподібної залози. (B) Тип II: 39-річна жінка з FHT. Поздовжнє кольорове доплерівське сканування показує виражений внутрішній потік в межах одиночного гіпоехогенного вузла (стрілки), підозрілого на злоякісну пухлину до операції. (C) Тип III: 71-річна жінка з FHT. Поздовжнє кольорове доплерівське сканування показує виражений периферичний потік всередині твердого гіпоехогенного вузла, підозрілого на злоякісну пухлину до операції. (D) Тип IV: 55-річна жінка з FHT. (D1) Поздовжнє сканування у відтінках сірого показало невеликий гіпоехогенний вузол розміром 4,0 × 3,8 мм (мітки). (D2). Кольорове доплерографічне сканування цього вузла показує кольоровий доплерівський потік, який займає весь вузол, в той же час визначається низький, або повна відсутність, потоку в навколишній паренхімі.

2.4. Патогістологічна оцінка

Звичайна цитоспіральна фіксація заморожених інтраопераційних зрізів була виконана у пацієнтів, яким радіологи дали відповідь: «злоякісний процес не може бути виключений». Для кожного з резектованих і біоптованих вузлів були використані оброблені формаліном і парафіном ділянки тканини розміром 4 мкм для фарбування гематоксиліном і еозином для гістологічної діагностики. Гістологічні діагностичні критерії FHT відповідали таким в дослідженні Mizukami et al. Всі гістологічні зрізи FHT вузлів були переглянуті одним патологом (G.L.M.). Крім того, було проведено імуногістохімічне фарбування CD31 для двох з 8 вузлів з судинною системою типу IV (фокальна тиреоїдна «пожежа»).

2.5. Аналіз даних

Статистичний аналіз виконувався з використанням програмного пакету SPSS 12.0 (SPSS, Чикаго, Іллінойс). Були проведені Xi2 тести для того, щоб визначити, чи є відмінності типів васкуляризації серед трьох груп (FHT, інші доброякісні процеси і злоякісні вузли) статистично значущими. Для подальшої оцінки значущості кожного типу васкуляризації між будь-якими двома групами застосовувалося скориговане значення Р. Таким чином, P <0,0167 (= 0,05 / 3) вважалося статистично значущим.

Результати

3.1. Ультразвукова картина в відтінках сірого в трьох групах вузлів щитоподібної залози.

У групі FHT, 57.7% (60/104) вузлів визначалося в межах нормального ультразвукового фону, в той час як 42,3% (44/104) вузлів мали ультразвуковий фон DHT. Сімдесят п’ять (72%) вузлів виявилися гіпоехогенними, що було ознакою, що вказує на злоякісний процес, згідно з раніше опублікованими посібникам з лікування вузлових утворень щитоподібної залози, з них шістдесят вісім (65,4%) були поодинокими. Дев’ятнадцять вузлів були ізоехогенними, а 10 – гіперехогенними. З усіх FHT вузлів, ні у одного не було мікрокальцифікації, тоді як у 25% (26/104) були ознаки макрокальцифікації. У цій групі також були відсутні вузли з більш високою, ніж широкою формою.

У групі доброякісних новоутворень, відмінною від FHT, гіпоехогенність, ізохогенність і гіперехогенність були присутні в 39 (53,4%), 21 (28,8%) і 13 (17,8%) вузлах відповідно. П’ятнадцять (20%) вузлів мали макрокальцифікацію. У жодного не було мікрокальцифікації. Два вузла виявилися вищими, ніж широкими за формою.

З 358 злоякісних новоутворень, 303 вузла (84,6%) були гомоехогенними, 50 (14,0%) вузлів були ізоехогенними, і тільки 5 (1,4%) вузлів були гіперехогенними. В цілому 168 (49%) вузлів мали мікрокальцифікацію, а 24 вузла (6,7%) показали ознаки макрокальцифікації. І 28 вузлів (7,8%) мали більш високу, ніж широку форму.

3.2. Ультразвукова доплерографічна картина в трьох групах вузлів щитоподібної залози.

Розподіл типів васкуляризації в трьох групах вузлів щитоподібної залози було підсумовано в таблиці 1.

Таблиця 1. Розподіл типів васкуляризації в різних групах вузлових утворень щитоподібної залози.

Ми виявили, що I тип васкуляризації (гіповаскулярність) частіше зустрічався в групі FHT, ніж в інших групах (P <0,001). Беручи до уваги той факт, що FHT вузли мали рідко II тип васкуляризації (виражений внутрішній потік), ніж інші доброякісні та злоякісні вузли (P = 0,012 і P <0,001 відповідно). Три групи показали однакові відсотки III типу васкуляризації (виражений периферичний потік).

Крім того, 8 FHT вузлів показали специфічну картину надзвичайної гіперваскулярізації, що виходить за контури вузла, названу «фокальною тиреоїдною пожежею» (тип IV). На відміну від цього, сусідня паренхіма щитоподібної залози навколо цих вузлів зазвичай мала відносно нормальну судинну структуру на кольорових доплерограмах (рис. 2-4). Що ще більш важливо, цей конкретний тип судинного ураження ніколи не виявлявся в інших доброякісних і злоякісних вузлах. Використовуючи ознаку «фокальна пожежа» як показник FHT, діагностична чутливість і специфічність в цьому дослідженні були 7,7% і 100% відповідно. Сім з них були виявлені на тлі нормальної паренхіми щитоподібної залози (рис. 2 і 3), і тільки один мав фон DHT (рис.4).

Рис. 2. 59-річний чоловік з еутиреоїдним FHT. (A) Поздовжнє сканування у відтінках сірого показало помірно гіпоехогенний вузол з чітко вираженим краєм і заднім акустичним посиленням. (В) Кольорове доплерографічне сканування цього вузла показало, що він має посилений внутрішній потік (фокальна пожежа). (C) Гістологічний зріз хірургічного зразка показав локальні лімфоцитарні агрегації, що супроводжуються зародковими центрами, на відносно нормальному тлі (HE, 40 ×). (D) Імуногістохімічне забарвлення CD31 показало підвищену щільність кровоносних судин в межах цього ураження (100 ×).

Рис. 3. 26-річна жінка з еутиреоїдним FHT. (A) Поздовжнє сканування у відтінках сірого показало виражений гіпоехогенний вузол з чітко вираженою різницею з сонографічно нормальним фоном паренхіми щитоподібної залози. (В) Кольорове доплерографічне сканування цього вузла показало, що він має розширений потік (фокальна пожежа). (C) Гістологічний зріз хірургічного зразка показав локальні лімфоцитарні агрегації, що супроводжуються добре розвиненими зародковими центрами, на відносно нормальному тлі (HE, 400 ×).

Рис. 4. 45-річна з еутиреоїдним FHT. (A) Поздовжнє сканування у відтінках сірого показало різко гіпоехогенний вузол з чітко вираженим краєм на сонографічному тлі DHT. (В) Кольорове доплерографічне сканування цього вузла показало, що вузол має розширений потік (фокальна пожежа). Прилегла паренхіма злегка гіперваскулярна. (C) На гістологічному зрізі при біопсії виявлені масивні локальні лімфоцитарні агрегації і атрофічні фолікули (HE, 100 ×).

Всі ці 8 вузлів були поодинокими, щільними і гіпоехогенними з добре вираженими краями. Крім того, ці 8 вузлів становили 7,7% від усіх 104 FHT і 11,7% від 68 FHT, які мали солітарну гіпоехогенність. Один вузол був помірно гіпоехогенним, а 7 – гіпоехогенним. Шість з цих 8 вузлів мали невелике дистальне акустичне посилення, в той час як у 2 не було очевидних змін задньої ехогенності. Максимальні діаметри 8 вузлів були: <1 см в 2, 1-2 см в 5 і> 2 см (2,4 см) в 1 випадку. Крім того, в якості цікавого висновку ми відзначили, що один з 8 типів IV FHT вузлів зазнав різкого перетворення від легкої гіпоехогенності і вираженого периферичного потоку, до вираженої гіпоехогенності і фокальної «пожежі» під час 4-місячного спостереження (Рис.5).

Рис. 5. 33-річна з еутиреоїдним FHT. (A) Поздовжнє сканування у відтінках сірого показало помірно гіпоехогенний вузол з чітко вираженим краєм на тлі сонографічно нормальної паренхіми щитоподібної залози. (B) Кольорове доплерівське сканування цього вузла показало переважно периферичний потік (тип III), що під час обстеження наводить на думку про наявність аденоматозної гіперплазії. (C) Чотири місяці по тому, той же вузол став виражено гіпоехогенним з заднім акустичним посиленням при скануванні у відтінках сірого. (D) Між тим, поява «фокальної пожежі» спостерігалася на кольорових доплерівських сонограмах, що розцінювалося під час другого обстеження, як підозра на розвиток злоякісного новоутворення. (E) Після операції при патогістологічному дослідженні було підтверджено, що вузол є FHT (HE, 100 ×).

Під час ультразвукового дослідження всі ці 8 пацієнтів були еутиреоїдними. Тільки у одного пацієнта був виявлений підвищений рівень антитіл до щитоподібної залозі.

Обговорення

Фокальний тиреоїдит Хашимото (FHT), також відомий як фокальний лімфоцитарний тиреоїдит або вузликовий тиреоїдит Хашимото, є поширеним ураженням щитоподібної залози серед дорослого жіночого населення. У патогістологічному дослідженні за даними 146 аутопсій клінічно еутиреоїдних дорослих жінок, поширеність FHT була до 22% і зростала з віком. В цілому, прийнятним поясненням патогенезу FHT є те, що він повинен бути аутоімунним за походженням, а також є початковою або ранньою стадією і вогнищевою формою DHT.

У минулому, ураження FHT частіше виявлялися при розтині, оскільки більшість залучених до процесу пацієнтів були еутиреоїдними і клінічно безсимптомними. Однак, в останні 20 років ця ситуація була змінена, в зв’язку з широким розповсюдженням ультразвукової діагностики з високою роздільною здатністю. До 50-67% населення в цілому, можуть мати поодинокі або множинні вузли щитоподібної залози при ультразвуковій діагностиці. З них злоякісні новоутворення займають зовсім невелику частку, а найбільш поширені – доброякісні вузли, включаючи FHT. Надалі, деякі дослідження були присвячені картині FHT на ультрасонограмах. На жаль, всі вони прийшли до висновку, що розчаровує, а саме, що результати сонографії FHT уражень були вкрай варіабельні, і при цьому не було виявлено жодної специфічної особливості.

Як правило, в цьому дослідженні, ми отримували аналогічні результати. При дослідженні в сірій шкалі гіпоехогенні вузли визначаються в 84,6% (303/358) при злоякісних новоутвореннях, в 72% (75/104) при FHT і в 54% (39/53) при доброякісному процесі, відмінному від FHT, відповідно. Більшість вузлів FHT в цьому дослідженні були гіпоехогенними, що було підозрілим ознакою злоякісності відповідно з попередніми дослідженнями і посібниками асоціацій. Langer et al. повідомили, що більшість вузлів FHT проявляються як гіперехогенні структури, ґрунтуючись на тому факті, що 86% (18/21) всіх вузлів, включених в їх дослідження, визначалися на тлі ультразвукової картини DHT. Коли вузол визначається на тлі ультразвукової картини DHT, він має тенденцію проявлятися з більш високою ехогенністю, в порівнянні з гіпоехогенною паренхімою щитоподібної залози. На відміну від вищевказаного, у цьому дослідженні, 58% (60/104) всіх FHT вузлів визначалися на нормальному ультразвуковому тлі паренхіми щитоподібної залози, при цьому, можна припустити, що ураження FHT проявляється гіпоехогенним, через фокальну лимфоцитарну інфільтрацію. Ми підкреслюємо, що в нашому дослідженні дуже низький відсоток 9,6% (10/104) гіперехогенних вузлів FHT не є репрезентативним для загальної популяції, через зсув у відборі пацієнтів, в основному в напрямку хірургічного лікування. Ті вузли, які мали схильність до гіперехогенної будови, і знаходилися на динамічному спостереженні, не включені в дане дослідження.

Використання доплерографії для опису злоякісних вузлів щитоподібної залози викликало багато суперечок. У деяких повідомленнях говориться, що виражений внутрішньовузловий кровотік наводить на думку про злоякісність, і це є корисним для диференціальної діагностики, в той час як інші вважають, що ультразвукова доплерографія не є корисним методом для диференціювання злоякісних утворень від доброякісних. Однак більшість досліджень не вивчали окремо підгрупи доброякісних вузлів, і чи були включені FHT в групу доброякісних вузлів, і яка частка FHT, якщо вони були включені в дослідження. Все це не було згадано у вищевказаних дослідженнях.

До теперішнього часу проведено тільки два аналізи дослідження васкуляризації FHT за допомогою кольорової або енергетичної доплерографії. Аналогічний висновок був зроблений в двох вищенаведених дослідженнях, в яких васкуляризація FHT була вкрай різною, і не було виявлено «типової» ультразвукової особливості для розпізнавання FHT.

Проте, в цьому дослідженні при ультразвуковій кольоровій доплерографії FHT були виявлені деякі цікаві результати. Відомий термін «тиреоїдна пожежа (thyroid inferno)», вперше названий Ralls et al., спочатку описував специфічну ознаку при ультразвуковій кольоровій доплерографії активної форми базедової хвороби, а потім також спостерігався при DHT, що не лікувався. При дослідженні імуногістохімічного ангіогенезу цей висновок був пов’язаний з підвищеною мікросудинною щільністю, що спостерігається в щитоподібній залозі з базедовою хворобою і DHT. Цікаво, що в цьому дослідженні у 8 вузлів FHT був виявлений вогнищевий варіант «тиреоїдної пожежі» (рис. 2-4). Крім того, цей конкретний тип судинного ураження ніколи не виявлявся в інших доброякісних і злоякісних вузлах. Серед 68 одиночних гіпоехогенних вузлів FHT, цей кольоровий потік мав діагностичне значення з чутливістю 11,7% і 100% специфічністю. Наскільки нам відомо, про це не повідомлялося в попередніх дослідженнях.

До цих пір неясно, чому «фокальна тиреоїдна пожежа» при ультразвуковій кольоровій доплерографії з’являється тільки в деяких ділянках FHT уражень, і не з’явився в інших. Фактично, не у всіх пацієнтів з DHT при доплерографії спостерігається дифузна гіперваскулярність, так звана «тиреоїдна пожежа». Це можна пояснити тим, що інфільтрація лімфоцитів, досягаючи певного рівня, може привести до активації ангіогенезу щитоподібної залози у пацієнтів з DHT. Зверніть увагу, що всі 8 вузлів з «фокальною тиреоїдною пожежею» були поодинокими, щільними і гіпоехогенними. Таким чином, ми вважаємо, що фокальна лімфоцитарна інфільтрація може бути позитивним фактором, який сприяє гіперактивному ангіогенезу у локальній зоні щитоподібної залози, що в кінцевому підсумку призводить до появи «фокальної тиреоидної пожежі». На підтвердження цього припущення ми виявили, що один вузол FHT в нашому дослідженні зазнав стрімке перетворення від легкої гіпоехогенності і III типу васкуляризації (виражений периферичний потік), до вираженої гіпоехогенності і IV типу васкуляризації (фокальна пожежа) протягом 4-місячного спостереження (Рис. 5). Такі зміни зменшення ехогенності і підвищенням васкуляризації вузлів можуть бути результатом збільшення лимфоцитарної інфільтрації протягом часу. Солітарні гіпоехогенні FHT ураження на тлі нормальної паренхіми щитоподібної залози, можливо, являє собою початкову або ранню стадію DHT. При деяких умовах, таке фокальне ураження може розвинутися у DHT і може мати потенційну можливість розвитку гіпотиреозу. Таким чином, ймовірність того, що тип потоку «фокальна пожежа» може стати типом «дифузної пожежі» через день, за даними доплерографії, не може бути виключена, хоча все ще не підтверджена довгостроковими дослідженнями.

На додаток до цього характерного типу гіперваскулярності для FHT, ще одним вражаючим явищем є те, що FHT з більшою ймовірністю був гіповаскулярним (46%), ніж при інших доброякісних (20%) і злоякісних (19%) вузлах. Ми відзначили той факт, що гіповаскулярний тип частіше зустрічається у FHT вузлів з ультразвуковим фоном DHT, ніж у людей з фоном нормальної паренхіми щитоподібної залози. При такому стані, ураження більш схильне мати гіповаскулярний характер, в порівнянні з гіперваскулярною паренхімою DHT. У цьому дослідженні, аналогічне процентне співвідношення в вузлах з вираженим внутрішнім потоком зареєстровано в двох групах злоякісних (53%) і доброякісних новоутворень, відмінних від FHT (45%). Коли FHT відокремлені від інших доброякісних вузлів, останні не мають статистичної різниці, порівняно із злоякісними утвореннями в розподілі типів кольорового потоку. Тому такий же висновок, що доплерографія неефективна для диференціальної діагностики злоякісних від доброякісних новоутворень, був отриманий як в нашому, так і в інших дослідженнях. Звичайно, слід зазначити один факт, що ці результати, представлені в нашому дослідженні, не поширюватимуться на всю популяцію, тому що є зміщення відбору включених в аналіз вузлів, в сторону тих, які піддалися хірургічному втручанню або біопсії.

Необхідно усунути ряд обмежень. По-перше, як уже згадувалося вище, дане дослідження в основному базувалося на популяції після хірургічного лікування, тому зміщення вибору пацієнтів може вплинути на результати, особливо в групах FHT і інших доброякісних вузлів. Крім того, це було ретроспективно розроблене дослідження. Хоча цифрові копії ультразвукових зображень були ретроспективно переглянуті двома фахівцями-радіологами, відмінності між ними не виключені. Більш того, можлива нерівномірність в різних пристроях, для відображення кровотоку, могла недооцінити відсоток уражень з типом «фокальної щитоподібної пожежі». Нарешті, у цих восьми пацієнтів з ексклюзивним кольоровим типом FHT, до сих пір не отримані довгострокові наступні дані, включаючи ультразвукові прояви, сироваткові показники функції щитоподібної залози і антитіла до щитоподібної залози.

Висновки

На закінчення, тип судинного ураження «фокальна тиреоїдна пожежа» був в 100% специфічний для FHT в цьому дослідженні. Розпізнавання цієї особливості допоможе уникнути непотрібних інтервенційних процедур для деяки

х твердих гіпоехогенних, підозрілих на злоякісну пухлину, вузлових утворень щитоподібної залози. Для проведення досліджень рекомендуємо використовувати апарат від компании GE Voluson E8.