Результати лікування раку передміхурової залози після ультразвукового дослідження всієї залози та вогнищевого високоінтенсивного фокусованого ультразвуку

Резюме

Мета

Повідомити про 5-річну безрецидивну виживаність (БВ) після високоінтенсивного фокусованого ультразвуку (ВІФУЗ).

Пацієнти та методи

У цьому обсерваційному когортному дослідженні були використані дані Національного канцер-реєстру, дані про променеву терапію, адміністративні дані лікарень і записи про смертність 1381 чоловіка, які отримували лікування ВІФУЗ з приводу клінічно локалізованого раку передміхурової залози в Англії. Первинний результат, БВ, визначався як відсутність необхідності в місцевому рятівному лікуванні і смертність від раку. Вторинними результатами були відсутність повторних ВІФУЗ, специфічна виживаність при раку простати (СВР) і загальна виживаність (ЗВ). Регресія Кокса була використана для визначення того, чи були базові характеристики, включаючи вік, рік лікування, Т-стадію та групу за класифікацією Міжнародного товариства урологічної патології (МТУП), пов’язані з БВ.

Результати

Медіана (міжквартильний розмах [МКР]) спостереження становила 37 (20-62) місяців. Середній вік (МКР) становив 65 (59-70) років, 81% мали групу 1-2 за шкалою МТУП. БВ становила 96,5% (95% довірчий інтервал [ДІ] 95,4%-97,4%) через 1 рік, 86,0% (95% ДІ 83,7%-87,9%) через 3 роки і 77,5% (95% ДІ 74,4%-80,3%) через 5 років. 5-річна ВР для груп 1-5 за шкалою МТУП становила 82,9%, 76,6%, 72,2%, 52,3% і 30,8% відповідно (P < 0,001). Відсутність повторного ВІФУЗ становила 79,1% (95% ДІ 75,7%-82,1%), СВР – 98,8% (95% ДІ 97,7%-99,4%) і ОС – 95,9% (95% ДІ 94,2%-97,1%) через 5 років.

Висновки

Чотири з п’яти чоловіків не потребували місцевої радикальної терапії через 5 років, але невдачі лікування значно відрізнялися залежно від групи за класифікацією МТУП. Пацієнти повинні бути належним чином поінформовані щодо рятівного радикального лікування після ВІФУЗ.

Абревіатури

СВР

специфічна виживаність при раку

БВ

безрецидивна виживаність

СЛЕ

Статистика лікарняних епізодів

ВІФУЗ

Високоінтенсивний фокусований ультразвук

ППЯЗ

Партнерство з покращення якості охорони здоров’я

КР

Коефіцієнт ризику

МКХ

Міжнародна класифікація хвороб

МКР

Міжквартильний розмах

МТУП

Міжнародне товариство урологічної патології

OPCS-4

Управління переписів населення та обстежень Класифікація хірургічних операцій та процедур, четверта редакція

ЗВ

Загальна виживаність

РП

Радикальна простатектомія

ПТ

Променева терапія

НДПТ

Набір даних з променевої терапії

ППС

Подія, пов’язана зі скелетом

Вступ

Національні настанови рекомендують радикальне лікування пацієнтів з клінічно значущим раком передміхурової залози з використанням хірургічного втручання або променевої терапії (ПТ) [1, 2]. Зазвичай ці методи лікування спрямовані на всю залозу і можуть мати значні побічні ефекти, зокрема нетримання сечі та еректильну дисфункцію, а променева терапія також спричиняє проктит і ректальну кровотечу [3].

Вогнищева терапія, така як високоінтенсивний сфокусований ультразвук (ВІФУЗ), має на меті зменшити побічні ефекти, пов’язані з лікуванням, зберігаючи при цьому контроль над раком. Існують докази того, що ВІФУЗ має значно менше побічних ефектів, ніж хірургічне втручання або променева терапія, але порівняльних даних щодо результатів лікування раку мало [4, 5]. У дослідженні Guillaumier та співавт. [6] повідомляється про 5-річну безрецидивну виживаність (БВ) 88% у 599 чоловіків, які отримували вогнищеве лікування в період між 2006 і 2015 роками в Англії. Випадки, включені в це дослідження, були проспективно введені в клінічний реєстр, що охоплює дев’ять центрів. У нещодавньому дослідженні Reddy та співавт. [7] на основі того ж клінічного реєстру повідомили, що 5- і 7-річна БВ становила 82% і 69% відповідно у 1379 чоловіків, які отримували вогнищеве лікування в період між 2005 і 2020 роками. Використовуючи той самий клінічний реєстр, Shah та співавт. [8] повідомили, що онкологічні результати через 8 років після вогнищевого лікування у 501 пацієнта були подібними між вогнищевою терапією і радикальною простатектомією (РП) у пацієнтів з раком передміхурової залози низького або проміжного ризику.

У цій статті ми повідомляємо про результати лікування раку у пацієнтів з клінічно локалізованим раком передміхурової залози, які проходили лікування ВІФУЗ в Національній службі охорони здоров’я Англії в період з 2010 по 2018 рік. Чоловіки були ідентифіковані на основі даних Національного канцер-реєстру в Англії. Це дослідження більш ніж удвічі перевищує за обсягом попередні дослідження, про які повідомляли Guillaumier та співавт. [6] і Shah та співавт. [8], і порівнянне з дослідженням Reddy та співавт. [7], включаючи більшість пацієнтів, про яких повідомлялося в цих попередніх дослідженнях. Ключова відмінність полягає в тому, що ми використовували результати, отримані з пов’язаних наборів клінічних адміністративних даних, які регулярно збираються на рівні лікарень, а не з подій, про які повідомляли клініцисти в конкретних лікувальних центрах ВІФУЗ.

Пацієнти та методи

Контингент пацієнтів

Оскільки в цьому дослідженні використовувалися дані реєстру та рутинні дані, апріорні розрахунки обсягу вибірки не проводилися. Ми використовували дані Англійського канцер-реєстру [9] та Статистики лікарняних епізодів (СЛЕ) [10], пов’язані на рівні пацієнта, для спостереження за чоловіками з раком передміхурової залози, які отримували лікування з використанням ВІФУЗ в період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2018 року. Для ідентифікації чоловіків, хворих на рак передміхурової залози, використовували код “С61” Міжнародної класифікації хвороб 10-го видання (МКХ-10) [11] в даних канцер-реєстру. Управління переписів населення та обстежень Класифікація хірургічних операцій та процедур, четверта редакція (OPCS-4), код “M711” в СЛЕ вказує на лікування ВІФУЗ, але не уточнює, чи було це лікування цілої залози, чи вогнищеве. Завдяки додатковому зв’язку з Національним набором даних з променевої терапії (НДПТ) [12] когорта була обмежена первинними випадками ВІФУЗ шляхом виключення чоловіків, які лікувалися променевою терапією або брахітерапією. В результаті остаточна когорта складалася з 1381 чоловіка, які проходили лікування в 31 лікарні.

Первинний результат

Безрецидивне виживання визначалося як уникнення рятівної РП або ПТ та будь-якої смерті від раку передміхурової залози після первинної ВІФУЗ. Повторна ВІФУЗ не була включена в первинний показник результату. Випадки РП були ідентифіковані з використанням коду OPCS-4 “M61” в рамках СЛЕ. Пацієнти, які отримували ПТ з приводу раку передміхурової залози, були ідентифіковані в рамках НДПТ за наявності первинного коду МКХ “C61”. Національна статистична служба Великої Британії (НСС) надала дані про причину та дату смерті. Смерть від раку передміхурової залози визначалася як будь-яка смерть, в якій рак передміхурової залози був ідентифікований у свідоцтві про смерть як частина послідовності, що призвела до смерті.

Вторинні результати

Наші вторинні результати включали специфічну виживаність при раку передміхурової залози (СВР) та загальну виживаність (ЗВ). Виникнення подій, пов’язаних зі скелетом (ППС), визначали за допомогою системи кодування, раніше розробленої та валідованої дослідницькою групою [13]. Коротко кажучи, ППС визначалися як патологічний перелом, компресія спинного мозку, кісткова хірургія або паліативна ПТ на основі діагностичних і процедурних кодів у даних СЛЕ та кодів ПТ у НДПТ. Ми також вимірювали свободу від повторних ВІФУЗ, визначених як подальша поява будь-якого додаткового коду OPCS-4 для ВІФУЗ в СЛЕ після дати первинної ВІФУЗ (‘M711’).

Пояснюючі та контрольні змінні

Т-стадія, N-стадія, класифікація Міжнародного товариства урологічної патології (МТУП) та ПСА були визначені на основі даних Національного канцер-реєстру [14]. Вік на момент госпіталізації у ВІФУЗ був взятий з даних СЛЕ на основі віку на момент госпіталізації.

Статистичний аналіз

Аналіз даних проводився за допомогою програми Stata версії 15 (StataCorp LLC, Коледж Стейшн, Техас, США). Вихідні характеристики представлені у вигляді медіани (міжквартильного розмаху [МКР]) або частки, залежно від обставин. Оцінки часу до події за Капланом-Мейєром описані з 95% ДІ для всіх чоловіків. Час спостереження визначався як час з моменту госпіталізації до 31 грудня 2018 р., якщо результат не спостерігався [15]. Для аналізу результатів, які включають смерть від раку передміхурової залози, пацієнти, які померли від інших причин, оброблялися як цензуровані спостереження [16]. Для аналізу свободи від повторної ВІФУЗ пацієнти, які пройшли радикальне лікування або померли від будь-якої причини, розглядалися як цензуровані спостереження.

Для визначення зв’язку вихідних характеристик з невдачею використовували багатовимірну регресію Кокса з поправкою на вік (як безперервну змінну), рік лікування, групу за класифікацією МТУП та стадію Т (останні три – як категоріальні змінні). Аналіз чутливості був використаний для чоловіків з діагнозом, встановленим з квітня 2014 року, для яких ми мали дані ПСА. Ця багатовимірна регресійна модель Кокса була додатково скоригована на ПСА. Моделі були скориговані на кластеризацію результатів у межах лікарень з використанням надійних стандартних помилок на рівні лікарень. Відношення ризиків (ВР) оцінювали з 95% ДІ, а для розрахунку значень Р використовували критерій Вальда. Цей аналітичний підхід був обраний для того, щоб зробити наші результати максимально порівнянними з дослідженнями Guillaumier та співавт. [6] і Reddy та співавт. [7].

Відсутні значення для груп за класифікацією МТУП та Т стадію були імпліковані за допомогою методу множинної імплікації за допомогою ланцюгових рівнянь [17]. Загалом було створено 10 імпліцитних наборів даних, а для об’єднання оцінок досліджень використовувалися правила Рубіна. Відсутні значення ПСА були додатково обчислені для аналізу чутливості для чоловіків з діагнозом, встановленим у квітні 2014 року.

Результати

Основні демографічні показники

Загалом 1381 чоловік отримав первинну ВІФУЗ в період з 2010 по 2018 рік, з медіаною (МКР) спостереження після лікування 37 (20-62) місяців. Загалом 31 окрема лікарня в Англії була визначена як провайдер ВІФУЗ, з яких 10 лікарень лікували ≥10 пацієнтів і п’ять лікарень лікували ≥30 пацієнтів. На одну лікарню припадає 62% усіх випадків лікування у ВІФУЗ. Загалом 625 (50%) пацієнтів мали групу 2 за шкалою МТУП і 392 (31%) – групу 1 за шкалою МТУП. Середній вік (МКР) становив 65 (59-70) років. У 309 (81%) чоловіків з діагнозом, встановленим з квітня 2014 року, рівень ПСА був <10 нг/мл (Табл. 1).

Таблиця 1. Вихідні характеристики 1381 пацієнта, які проходили ВІФУЗ.

Первинний результат

Після первинного лікування у ВІФУЗ 145 чоловікам було виконано зовнішню променеву ПТ, а 111 – рятівну РП протягом періоду спостереження (Табл. 2). БВ становила 96,5% через 1 рік, 86,0% через 3 роки і 77,5% через 5 років (Табл. 2). БВ варіювала залежно від групи за МТУП, з найбільш помітною різницею між чоловіками з групами 1, 2 і 3, а також чоловіками з групами 4 і 5 (5-річна БВ становила 82,9% у чоловіків з групою 1 за МТУП, 76,6% у чоловіків з групою 2, 72,2% у чоловіків з групою 3 за МТУП, 52,3% у чоловіків з групою 4 і 30,8% у чоловіків з групою 5; Табл. 2, Зобр. 1).

Таблиця 2. Оцінки Каплана-Мейєра для ЗВ, СВР простати, БВ і свободи від повторного ВІФУЗ.

• ГО, група оцінки.
• * Для розрахунку P-значень використовували критерій Вальда багатофакторної регресійної моделі Кокса (з поправкою на вік, рік лікування, МТУП ГО та Т стадію) для перевірки гіпотези про те, що кожна змінна результату через 5 років суттєво змінювалася залежно від МТУП ГО.

Зображення. 1

Криві Каплана-Мейєра, що відображають БВ.

Використовуючи багатовимірну регресію Кокса, ми виявили статистично значущий зв’язок між збільшенням групи МТУП та частотою БВ згідно з коефіцієнт Вальда (P < 0,001). Порівняно з групою 2 за класифікацією МТУП, БВ був статистично значуще нижчим у групах 3 (КР 1,50, 95% ДІ 1,02-2,20), 4 (КР 3,04, 95% ДІ 1,58-5,85) та 5 (КР 9,86, 95% ДІ 4,45-21,87). Не було статистично значущої різниці у показнику БВ між групами 1 і 2 за шкалою МТУП (ВР 0,76, 95% ДІ 0,56-1,03). Це також спостерігалося при аналізі чутливості для чоловіків з діагнозом, встановленим з квітня 2014 року, де ми також могли скоригувати рівень ПСА (P < 0,001).

Вторинні результати

Через 5 років 21% чоловіків пройшли принаймні одне повторне лікування ВІФУЗ (всього 187 пацієнтів: одне повторне лікування у 172, два повторних лікування у 13 і три повторних лікування у двох; Табл. 2). Відсутність повторної ВІФУЗ через 1 рік становила 98,6% (95% ДІ 97,8%-99,1%), через 3 роки – 89,1% (95% ДІ 86,8%-90,9%) і через 5 років – 79,1% (95% ДІ 75,7%-82,1%).

Загалом, дев’ять чоловіків перенесли ППС і було 44 смерті, 13 з яких були пов’язані з раком передміхурової залози (Табл. 2). СВР простати становила 99,8% через 1 рік, 99,6% через 3 роки і 98,8% через 5 років. ЗВ становила 99,6% через 1 рік, 98,2% через 3 роки і 95,9% через 5 років.

Обговорення

Це одна з найбільших серій досліджень, опублікованих на сьогоднішній день, що описує результати лікування раку передміхурової залози після первинного лікування ВІФУЗ. Ми прагнули включити всіх чоловіків, які пройшли первинне лікування ВІФУЗ в період з 2010 по 2018 рік у Національній службі охорони здоров’я Англії. Наші результати мають важливі наслідки. По-перше, вони вказують на те, що приблизно один з кожних 100 чоловіків з цим типом раку передміхурової залози помре від своєї хвороби, а приблизно один з п’яти чоловіків, які пройшли ВІФУЗ, зазнає невдачі лікування, що вимагає рятівного втручання протягом 5 років після первинного лікування ВІФУЗ. По-друге, БВ тісно пов’язана з групою за шкалою МТУП, причому чоловіки у двох найвищих групах за шкалою МТУП мали погані результати лікування. Наприклад, ми виявили, що лише половина чоловіків у 4-й групі МТУП і лише третина чоловіків у 5-й групі МТУП не зазнали невдачі лікування протягом 5 років.

Ключовою перевагою нашого дослідження є те, що воно спрямоване на опис результатів у всіх пацієнтів, які проходили лікування в Національній службі охорони здоров’я Англії протягом останнього періоду. Наше дослідження включає будь-якого пацієнта, який має код ВІФУЗ в СЛЕ, і, таким чином, включає всі лікарні НСС в Англії, а не тільки ті лікарні, які надають дані в клінічний реєстр ВІФУЗ. Точність адміністративних даних лікарень виявилася високою (84%) у порівнянні з клінічною документацією, і ці типи даних вважаються достатньо надійними для підтримки їх використання в дослідженнях [18].

Крім того, наші джерела даних здатні ідентифікувати випадки невдач, які трапляються в місцевих лікарнях, розташованих на периферії від спеціалізованого центру, де спочатку проводилося ВІФУЗ. Це одне з можливих пояснень того, чому ми повідомляємо про дещо нижчий показник 5-річного БВ – 78% порівняно з 88% у дослідженні Guillaumier та співавт. [6]. Більш масштабне дослідження Reddy та співавт. [7] включало 1379 чоловіків і показало 5-річну БВ 82%, що ближче до 5-річної БВ, про яку ми повідомляємо, а також до 7-річної БВ 69%. Однак незрозуміло, якою мірою національне охоплення наших даних пояснює відмінності у показниках БВ між нашим дослідженням і дослідженнями, які використовують клінічні реєстри, що включають пацієнтів у вибраних лікарнях. Наше дослідження, що базується на пов’язаних національних клінічних та адміністративних даних лікарень, не в змозі дослідити походження цих відмінностей.

Іншим можливим поясненням різниці є те, що пацієнти в нашому дослідженні включали деякі випадки ВІФУЗ цілої залози, оскільки код процедури для ВІФУЗ не розрізняє ВІФУЗ цілої залози та вогнищеву ВІФУЗ, що є обмеженням адміністративної бази даних лікарні, яку ми використовували. Однак важливо також зазначити, що наш аналіз чутливості, який виключав випадки до квітня 2014 року, коли у Великобританії значно рідше застосовували операцію ВІФУЗ цілої залози, ніж вогнищеву ВІФУЗ, показав подібні результати БВ, як і наш основний аналіз.

Інші потенційні причини різниці можуть полягати в різних лікарнях і періодах часу, які були включені в дослідження. Наше дослідження охопило всі лікарні НСС в Англії, і ми зафіксували додаткові випадки, які не були включені в клінічний реєстр, про який повідомляють Guillaumier та співавт. [6] і Reddy та співавт. [7]. При цьому 1214 з 1389 пацієнтів (87%), включених у цю статтю, отримували ВІФУЗ в одній з п’яти лікарень НСС, які вносили пацієнтів до клінічного реєстру ВІФУЗ, використаного в роботах Guillaumier та співавт. [6] і Reddy та співавт. [7]. Однак слід зазначити, що в цей клінічний реєстр автори включили невелику кількість пацієнтів з чотирьох приватних лікарень, які не були включені в наше дослідження.

Нарешті, наше визначення БВ не включало уникнення системної терапії або розвиток метастазів, оскільки вони не були точно зафіксовані в наших базах даних. Однак, оскільки це рідкісні події протягом 5 років після встановлення діагнозу у пацієнтів з раком передміхурової залози, які отримували радикальне місцеве лікування, ми вважаємо, що їх виключення мало вплинуло на наші результати. Більше того, будь-який вплив зменшив би наведені нами оцінки БВ, що ще більше збільшило б різницю між нашими результатами та дослідженнями Guillaumier та співавт. [6] і Reddy та співавт. [7].

Що стосується СВР, то наші результати, які показують 98,8% виживання протягом 5 років, узгоджуються з дослідженнями Guillaumier та співавт. [6] і Reddy та співавт. [7]. Це обнадіює, оскільки немає жодних доказів того, що первинна ВІФУЗ призводить до погіршення виживаності при СВР протягом 5 років. Однак, згідно з нашими даними, 21% пацієнтів, які отримували ВІФУЗ як первинне лікування, потребували більше одного лікування ВІФУЗ, а 22% потребували рятівного лікування або померли від раку простати протягом 5 років. У майбутніх дослідженнях зв’язок даних клінічних реєстрів з даними, отриманими з рутинно зібраних канцер-реєстрів та адміністративних лікарняних баз даних, допоможе усунути розбіжності між джерелами даних.

Важливою буде звітність про результати через 10 років і далі, враховуючи, що СВР при локалізованому раку передміхурової залози є високою в короткостроковій і середньостроковій перспективі, незалежно від методу лікування, особливо при активному спостереженні за групами 1 і 2 за класифікацією МТУП [19–21]. Очікуються результати дослідження “Часткова абляція передміхурової залози проти радикальної простатектомії” (PART), які будуть важливими для оцінки цінності ВІФУЗ при раку передміхурової залози проміжного ризику [22].

З огляду на наші дані, що п’ята частина чоловіків, які отримують первинну ВІФУЗ, потребуватимуть місцевого рятівного лікування протягом 5 років, очевидно, що відбір пацієнтів для ВІФУЗ є ключовим, і наші результати підкреслюють важливість врахування побажань пацієнта та відповідного консультування при початковому плануванні лікування.

Ще одним аспектом, який потребує розгляду, є профіль побічних ефектів після первинного лікування ВІФУЗ. Звіти вказують на те, що вогнищева терапія має мінімальний вплив на якість життя і що сечостатева функція добре зберігається [4, 5], що узгоджується з результатами дослідження Guillaumier та співавт. [6], яке показало, що 98% чоловіків були без прокладок і 80% були без прокладок, без протікання через 2-3 роки. Однак, в дослідженні з використанням даних СЛЕ 1742 пацієнтів, пролікованих з 2007 по 2018 рік в англійській НСС, повідомляється, що частота виникнення стриктур уретри після ВІФУЗ становила 10%, а у 1,3% розвинулася сечова нориця (без уточнення тривалості спостереження) [23]. Це дослідження також вивчало подальше лікування після ВІФУЗ і показало, що серед пацієнтів з принаймні 5-річним періодом спостереження 18% отримали рятівне лікування (або ПТ, або хірургічне втручання, або і те, і інше) протягом 5 років після первинного лікування ВІФУЗ. Його результати більше відповідають 5-річній БВ 78%, про яку повідомлялося в нашому дослідженні, і БВ 82%, про яку повідомляли Reddy та співавт. [7], а не БВ 88%, про яку повідомляли Guillaumier та співавт. [6].

На закінчення, наш аналіз пов’язаних рутинно зібраних національних даних показав, що 5-річна БВ після первинної ВІФУЗ в Англії становить 78%, що нижче, ніж в інших серіях досліджень з використанням клінічних реєстрів. Пацієнти повинні бути належним чином поінформовані про можливу потребу в повторній ВІФУЗ і рятівному лікуванні, частота якого пов’язана зі ступенем раку. Для повної оцінки впливу ВІФУЗ на контроль раку в довгостроковій перспективі необхідне подальше спостереження після 5 років.

Посилання на джерела

1. European Association of Urology. Guidelines on Prostate Cancer. 2017. Available at: http://uroweb.org/guideline/prostate-cancer/. Accessed December 2022.
2. National Institute for Health and Care Excellence. Prostate Cancer: Diagnosis and Management. 2019. Available at: https://www.nice.org.uk/guidance/ng131/resources/prostate-cancer-diagnosis-and-management-pdf-66141714312133. Accessed December 2022.
3. National Prostate Cancer Audit. Annual Report 2018: Results of the NPCA Prospective Audit in England and Wales for Men Diagnosed from 1 April 2016–31 March 2017. Available at: https://www.npca.org.uk/reports/npca-annual-report-2018/. Accessed December 2022.
4. Valerio M, Ahmed HU, Emberton M et al. The role of focal therapy in the management of localised prostate cancer: a systematic review. Eur Urol 2014; 66: 732–751
5. Valerio M, Cerantola Y, Eggener SE et al. New and established technology in focal ablation of the prostate: a systematic review. Eur Urol 2017; 71: 17–34
6. Guillaumier S, Peters M, Arya M et al. A multicentre study of 5-year outcomes following focal therapy in treating clinically significant nonmetastatic prostate cancer. Eur Urol 2018; 74: 422–429
7. Reddy D, Peters M, Shah TT et al. Cancer control outcomes following focal therapy using high-intensity focused ultrasound in 1379 men with nonmetastatic prostate cancer: a multi-institute 15-year experience. Eur Urol 2022; 81: 407–413
8. Shah TT, Reddy D, Peters M et al. Focal therapy compared to radical prostatectomy for non-metastatic prostate cancer: a propensity score-matched study. Prostate Cancer Prostatic Dis 2021; 24: 567–574
9. National Cancer Intelligence Network. National Cancer Data Repository. Available at: http://www.ncin.org.uk/collecting_and_using_data/national_cancer_data_repository/. Accessed December 2022.
10. National Health Service. Hospital Episode Statistics. Available at: http://www.hesonline.nhs.uk. Accessed December 2022.
11. World Health Organisation. International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems (10th Revision). Available at: http://www.who.int/classifications/icd/ICD10Volume2_en_2010.pdf. Accessed December 2022.
12. National Cancer Registration and Analysis Service. National Radiotherapy Dataset (RTDS). Available at: http://www.ncin.org.uk/collecting_and_using_data/rtds. Accessed December 2022.
13. Parry MG, Cowling TE, Sujenthiran A et al. Identifying skeletal-related events for prostate cancer patients in routinely collected hospital data. Cancer Epidemiol 2019; 63: 101628
14. Epstein JI, Egevad L, Amin MB, Delahunt B, Srigley JR, Humphrey PA. The 2014 International Society of Urological Pathology (ISUP) Consensus Conference on Gleason grading of prostatic carcinoma: definition of grading patterns and proposal for a new grading system. Am J Surg Pathol 2016; 40: 244–252
15. Schemper M, Smith TL. A note on quantifying follow-up in studies of failure time. Control Clin Trials 1996; 17: 343–346
16. Mariotto AB, Noone AM, Howlader N et al. Cancer survival: an overview of measures, uses, and interpretation. J Natl Cancer Inst Monogr 2014; 2014: 145–186
17. White IR, Royston P, Wood AM. Multiple imputation using chained equations: issues and guidance for practice. Stat Med 2011; 30: 377–399
18. Burns EM, Rigby E, Mamidanna R et al. Systematic review of discharge coding accuracy. J Public Health (Oxf) 2012; 34: 138–148
19. Gnanapragasam VJ, Lophatananon A, Wright KA, Muir KR, Gavin A, Greenberg DC. Improving clinical risk stratification at diagnosis in primary prostate cancer: a prognostic modelling study. PLoS Med 2016; 13: e1002063
20. Gnanapragasam VJ, Bratt O, Muir K et al. The Cambridge Prognostic Groups for improved prediction of disease mortality at diagnosis in primary non-metastatic prostate cancer: a validation study. BMC Med 2018; 16: 31
21. Hamdy FC, Donovan JL, Lane JA et al. 10-year outcomes after monitoring, surgery, or radiotherapy for localized prostate cancer. N Engl J Med 2016; 375: 1415–1424
22. Oxford Clinical Trials Research Unit. PART: Partial Ablation versus Radical ProsTatectomy 2020. Available at: https://part.octru.ox.ac.uk/. Accessed December 2022.
23. Dosanjh A, Harvey P, Baldwin S et al. High-intensity focused ultrasound for the treatment of prostate cancer: a national cohort study focusing on the development of stricture and fistulae. Eur Urol Focus 2020; 7: 340–346