Документація ліцензіата згідно з новими Ліцензійними умовами провадження медичної практики: Кадрові вимоги

Найменших змін в Ліцензійних умовах зазнали кадрові вимоги, що тепер викладені у другому розділі документа.

Як і раніше, медичну допомогу повинні надавати особи, які відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим МОЗ.

Суб’єкт господарювання забезпечує наявність щонайменше одного медичного працівника з числа працюючих за сумісництвом, зокрема, за кожною заявленою лікарською спеціальністю, спеціальністю молодших спеціалістів з медичною освітою та немедичних фахівців, що працюють у системі охорони здоров’я.

Кількість посад медичних і немедичних працівників повинна визначатись керівником закладу охорони здоров’я та фізичною особою – підприємцем. Така кількість залежить від обсягу, нормативів надання медичної допомоги відповідного рівня та заявлених спеціальностей.

Не допускається введення посад, які не передбачені переліком лікарських посад, посад молодших спеціалістів з медичною освітою та номенклатурою спеціальностей професіоналів із вищою немедичною освітою, які працюють у системі охорони здоров’я.

Відповідність спеціальним освітнім і кадровим вимогам медичних (фармацевтичних) працівників із числа лікарів і провізорів засвідчується:

• документом про отримання вищої освіти державного зразка;
• сертифікатом лікаря-спеціаліста (провізора-спеціаліста) встановленого зразка, виданим медичним ВНЗ, закладом післядипломної освіти;
• посвідченням про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії з лікарських (провізорських) спеціальностей (за наявності);
• свідоцтвом про підвищення кваліфікації (за наявності).

Відповідність спеціальним освітнім і кадровим вимогам молодших спеціалістів та фахівців з медичною освітою має бути підтверджена:

• дипломом про отримання вищої освіти (для молодших спеціалістів) державного зразка;
• свідоцтвом про проходження спеціалізації, перепідготовки, підвищення кваліфікації;

• посвідченням про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії із спеціальності молодшого спеціаліста з медичною освітою встановленого зразка (за наявності);
• свідоцтвом про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших спеціалістів з медичною освітою встановленого зразка (за наявності).

Окрема увага в Ліцензійних умовах приділена працівникам з вищою немедичною освітою.

Керівником закладу охорони здоров’я необхідно призначити особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам.

Лікарі, які не працюють більше трьох років за конкретною лікарською спеціальністю, допускаються до провадження медичної практики за цією спеціальністю після проходження стажування згідно з порядком, встановленим МОЗ.

Особи, які отримали медичну або фармацевтичну освіту в навчальних закладах за кордоном, допускаються до професійної діяльності в Україні згідно з порядком, затвердженим наказом МОЗ «Про затвердження порядку допуску до медичної і фармацевтичної діяльності осіб, які пройшли підготовку в медичних або фармацевтичних закладах іноземних держав» від 19 серпня 1994 р. № 118. Особа, яка бажає провадити медичну практику на території Україні, подає заяву (лікарі та провізори – в МОЗ, середній мед-персонал – в обласні управління охорони здоров’я) та документи, що підтверджують її кваліфікацію та досвід роботи. У результаті вона або отримує допуск до медичної практики, або повинна виконати додаткові умови, зокрема стажування.

Отже, вимоги до документації, як і організаційні вимоги до суб’єктів господарювання, були спрощені порівняно з минулою редакцією ліцензійних умов.

Зразок 1

ТОВ «ЗРАЗКОВИЙ ЗАКЛАД»                                                                       ЗАТВЕРДЖЕНО

«Затверджено»                                                                        Протоколом загальних зборів

Директор Шевченко                                                                                 трудового колективу

С.В. Шевченко                                                                           ТОВ «ЗРАЗКОВИЙ ЗАКЛАД»

«___»____________ 20___р.                                                     «___»____________ 20___р.

ПРАВИЛА ВНУТРІШНЬОГО ТРУДОВОГО РОЗПОРЯДКУ

ТОВ «ЗРАЗКОВИЙ ЗАКЛАД»

1 . Загальні положення

1.1. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Право на працю реалізується шляхом укладення між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, яка використовує найману працю (далі – Роботодавець) трудового договору, за яким працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цим договором, з підляганням правилам внутрішнього трудового розпорядку (далі – ПВТР), а Роботодавець – виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

1.2. Трудова дисципліна забезпечується створенням Роботодавцем необхідних організаційних та економічних умов для високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

1.3. Трудовий розпорядок у закладах, установах, організаціях та на підприємствах системи охорони здоров’я визначається ПВТР які мають на меті сприяти вихованню працівників (лікарів, провізорів, інженерно-технічних працівників, середнього і молодшого медичного і фармацевтичного персоналу та інших працівників і службовців), зміцненню трудової дисципліни, організації праці на науковій основі, раціональному використанню робочого часу, високій якості роботи, забезпеченню охорони здоров’я населення, у тому числі під час надання населенню медико-санітарної допомоги.

1.4. ПВТР затверджуються директором підприємства відповідно до законодавства про працю та з урахуванням умов роботи закладу і є обов’язковими для виконання.

1.5. Питання, пов’язані із застосуванням ПВТР вирішуються Роботодавцем у межах наданих йому прав, а у випадках, передбачених законодавством і ПВТР спільно або за погодженням з трудовим колективом відповідно до його повноважень.

2. Порядок прийняття та звільнення працівників

2.1. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної праці шляхом укладення трудового договору з одним або одночасно з декількома роботодавцями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

2.2. Під час прийняття на роботу працівник повинен подати:

• заяву про прийняття на роботу;
• паспорт;
• трудову книжку, оформлену в установленому порядку;
• свідоцтво про обов’язкове державне соціальне страхування;
• довідку про присвоєння ідентифікаційного коду;
• 2 фотокартки розміром 3 х 4 см;
• санітарну книжку (для медичного персоналу).

Під час прийняття на роботу, яка вимагає спеціальних знань, працівник подає такі документи:

• диплом про здобуту освіту;
• сертифікат про отримання спеціалізації;
• документи про проходження атестації та присвоєння кваліфікації (за необхідності).

Відповідно до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатись особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються Міністерством охорони здоров’я України. Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несе Роботодавець.

У випадках, передбачених законодавством, працівник повинен також подати документ про стан здоров’я та інші документи.

Під час укладення трудового договору угодою сторін може бути обумовлене випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, строком до трьох місяців. Якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній.

Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і в подальшому розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

2.З. Прийняття на роботу оформлюється наказом директора, з яким працівника ознайомлюють під підпис. У наказі має бути зазначено найменування роботи (посади) відповідно до Національного класифікатора України ДК «Класифікатор професій» та штатного розпису, умови оплати праці та інші істотні умови трудового договору.

Трудові відносини наступають з моменту допущення працівника до роботи Роботодавцем або з його відома іншою посадовою особою і це вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу оформлено належним чином.

2.4. До початку роботи працівника за укладеним трудовим договором Роботодавець зобов’язаний:

• роз’яснити працівникові його права і обов’язки та поінформувати його під підпис про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства;
• ознайомити працівника з цими ПВТР;
• визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;
• провести інструктаж працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної охорони.

Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою відповідно до вимог ст. 33 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).

2.5. На всіх працівників, які працюють у закладі понад п’ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємства, ведуться трудові книжки. Працівникам, що стають до роботи вперше, трудова книжка оформлюється в установленому законодавством порядку у термін, що не перевищує п’яти днів з дня прийняття на роботу.

На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

2.6. Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

2.7. Припинення трудових відносин може здійснюватися лише на підставах, передбачених законодавством.

Працівник має право звільнитися, попередивши про це Роботодавця письмово за два тижні. Якщо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу з поважних причин, звільнення може відбутися у строк, на який вказує працівник.

У разі якщо така заява зумовлена невиконанням Роботодавцем законодавства про працю, умов трудового договору, працівник має право розірвати трудові відносини у визначений ним строк.

Припинення трудових відносин оформлюється наказом директора. Адміністрація підприємства зобов’язана в день звільнення видати Працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок. У разі звільнення Працівника з ініціативи Роботодавця останній зобов’язаний також у день звільнення видати Працівникові копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу Працівника. День звільнення вважається останнім днем роботи.

Записи про причини звільнення в трудовій книжці необхідно робити відповідно до формулювання чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю та пункт КЗпП.

Якщо Працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після звільнення.

З. Основні обов’язки Працівника

3.1. Працівник зобов’язаний:

• працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження Роботодавця, дотримуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці;
• вчасно приходити на роботу, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, утримуватись від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їх трудові обов’язки;
• дбайливо ставитися до майна Роботодавця і вживати заходів щодо запобігання шкоди;
• дотримуватися порядку та чистоти на своєму робочому місці, у кабінеті, а також у приміщенні і на території закладу;
• після закінчення зміни передавати своє робоче місце, інструменти і обладнання у належному стані;
• дотримуватися професійних обов’язків медичних працівників, зокрема щодо дотримання вимог професійної етики і деонтології, збереження лікарської таємниці, надання першої невідкладної медичної допомоги особам у разі нещасного випадку та інших екстремальних ситуацій, пропагування, у тому числі власним прикладом, здорового способу життя, надання консультативної допомоги своїм колегам;
• знати і виконувати інструкції з користування інструментами, обладнанням, офісною технікою;
• використовувати засоби колективного та індивідуального захисту;
• дотримуватись інструкції про порядок оформлення, зберігання та видачі медичної документації та інформації, а також інших інструкцій і правил, які діють на підприємстві;
• дотримуватися правил охорони праці;
• проходити в установленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;
• своєчасно проходити атестацію на визначення знань та практичних навиків для присвоєння (підтвердження) спеціалізації (для медичного персоналу);
• співпрацювати з Роботодавцем у справі організації безпечних та нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров’ю, життю чи здоров’ю людей, які його оточують, і довкіллю, повідомляти про небезпеку безпосереднього керівника або іншу посадову особу;
• систематично підвищувати рівень своїх професійних знань та майстерності;
• не розголошувати стороннім особам інформацію, що стосується діяльності закладу і становить комерційну таємницю чи є конфіденційною, та інформацію про пацієнтів, що є лікарською таємницею;
• уважно ставитися до колег, сприяти створенню нормального психологічного мікроклімату в колективі.

3.2. Коло обов’язків (робіт), які виконує працівник за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, визначається професійними обов’язками медичних працівників, наведеними у Випуску 78 «Охорона праці» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, а також посадовими інструкціями, технічними правилами та іншими документами, затвердженими в установленому порядку.

3.3. Працівник несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну розкраданням, нестачею, умисним знищенням або псуванням матеріальних цінностей, а також їх знищенням або псування через недбалість.

4. Основні обов’язки Роботодавця

4.1. Роботодавець зобов’язаний:

• ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудовою розпорядку;
• забезпечити робоче місце відповідними матеріальними та енергетичними ресурсами, інструментом і приладдям, а працівника – спецодягом, спецвзуггям та засобами індивідуальною захисту відповідно до нормативно-правових актів;
• ознайомити працівника з його робочим завданням;
• організовувати своєчасне проведення інструктажу працівника щодо вимог охорони праці, протипожежної безпеки та інших правил безпеки проведення робіт;
• вживати необхідних заходів для профілактики виробничого травматизму, професійних та інших захворювань працівників;
• у зв’язку зі шкідливими умовами праці у випадках, передбачених законодавством, вчасно надавати працівникам пільги та компенсації (скорочений робочий день, додаткові відпустки, лікувально-профілактичне харчування тощо);
• видавати працівникам заробітну плату двічі на місяць – 5 та 20 числа;
• забезпечувати своєчасний поточний та капітальний ремонт обладнання на робочих місцях;
• контролювати дотримання працівниками трудової дисципліни;
• організовувати облік робочого часу і табелювання працівників;
• надавати працівникам можливості та створювати умови для підвищення їх кваліфікації, освіти;
• дотримуватися вимог законодавства про працю під час вирішення соціально-трудових питань на підприємстві;
• створювати умови для відпочинку працівників.

5. Права працівника та Роботодавця

5.1. Працівник має право:

• на отримання заробітної плати відповідно до посади;
• на просування по службі відповідно до чинного законодавства з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов’язків;
• на здорові, безпечні та належні умови праці;
• на соціальний і правовий захист відповідно до чинного законодавства;
• звертатися до керівництва з пропозиціями щодо поліпшення організації праці та виробництва, щодо підвищення ефективності виробництва;
• захищати свої законні права й інтереси в порядку, передбаченому чинним законодавством.

5.2. Роботодавець має право:

• вимагати від працівника дотримання положень цих ПВТР та вживати необхідних заходів щодо притягнення порушників трудової дисципліни до відповідальності;
• вживати відповідних заходів для морального та матеріального заохочення за сумлінне дотримання вимог цих ПВТР.     

6.Робочий час і час відпочинку

6.1. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» від 25 травня 2006 р. № 319 тривалість робочого тижня для керівників закладів охорони здоров’я, їх заступників, головних медичних сестер, головних бухгалтерів, їх заступників та працівників адміністративно-управлінського обслуговуючого персоналу становить 40 годин.

Для головного лікаря, директора встановлюється такий розпорядок роботи:

• початок роботи – 8:00, закінчення роботи – 17:00;
• перерва для відпочинку і харчування – з 12:00 до 13:00.

Для заступника директора, головною бухгалтера, головної медичної сестри, водія та інших працівників адміністративно-управлінського обслуговуючого персоналу встановлюється п’ятиденний робочий тиждень і такий розпорядок роботи:

• початок роботи – 9:00, закінчення роботи – 18:00;
• перерва для відпочинку і харчування – з 13:00 до 14:00.

Адміністратори-касири здійснюють роботу в змінному режимі згідно з графіками.

6.2. Тривалість щоденної роботи медичних працівників, у тому числі час початку і закінчення щоденної роботи, перерви для відпочинку і харчування, визначається графіками змінності, які розробляються Головним лікарем та затверджуються директором з дотриманням норм тривалості робочого часу, передбачених статтями 50 та 51 КЗпП. Працівники чергують по змінах рівномірно. Перехід з однієї зміни в іншу має відбуватися, як правило, через кожен тиждень в години, визначені графіками змінності. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою за подвійну тривалість часу роботи в попоредній зміні (включаючи і час перерви для відпочинку і харчування).

Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається до робочого часу. Для медичних працівників, які мають 6,5-годинний або меншої тривалості робочий день, перерва для відпочинку і харчування можлива на прохання працівників.

У разі неможливості надання перерви для харчування працівникові має бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу.

6.3. Відповідно до ст. 53 КЗпП напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у ст. 51 КЗпП, скорочується на одну годину як при п`ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

6.4. Відповідно до ст. 51 КЗпП, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня» (розділ «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога») від 21 лютого 2001 р. № 163, наказу МОЗ України від 25 травня 2006 р. № 319 норми робочого часу становлять:

• для лікарів що зайняті виключно на амбулаторному прийомі, – 33 години на тиждень;
• середнього медичного персоналу – 38,5 години на тиждень;
• молодшого медичною персоналу – 40 годин на тиждень.

6.5. Робота здійснюється у змінному режимі:

Для лікарів:

Перерва для відпочинку і харчування визначається працівником самостійно в рамках його робочої зміни.

Для середнього медичного персоналу:

Перерва для відпочинку і харчування визначається працівником самостійно в рамках його робочої зміни.

Для санітарки-прибиральниці:

Для адміністраторів-касирів:

6.6. Працівник зобов’язаний відмітити свій прихід на роботу до початку роботи, а по закінченні робочого дня залишати своє робоче місце у порядку.

Час, витрачений на переодягання перед початком і після закінчення робочого дня (зміни), не включається до обліку робочого часу.

У разі невиходу працівника на роботу в свою зміну він повинен повідомити про це свого безпосереднього керівника або головну медичну сестру, які зобов’язані негайно вжити заходів щодо заміни його іншим працівником.

6.7. При прийнятті працівника на роботу за угодою сторін може встановлюватися неповний робочий час з оплатою, пропорційною до відпрацьованого часу.

6.8. За згодою сторін Роботодавець може запроваджувати для працівників гнучкий режим робочого часу (далі – ГРРЧ) з визначенням початку, закінчення та загальної тривалості робочого дня. При цьому сторонами повинно забезпечуватися відпрацювання нормальної тривалості робочого часу за відповідний обліковий період (робочий день, тиждень, місяць тощо). ГРРЧ може запроваджуватися на прохання працівників або за ініціативою Роботодавця за згодою працівників.

Рішення про переведення працівників на ГРРЧ здійснюється за їх згодою і оформлюється відповідним наказом (розпорядженням) директора із зазначенням у ньому конкретних параметрів ГРРЧ (термін, порядок, умови застосування).

Робочий день (зміна) в умовах ГРРЧ складається з:

• фіксованого часу – часу, протягом якого працівник обов’язково повинен бути на робочому місці і виконувати виробничі функції;
• змінного часу – часу, у який працівник на власний розсуд може починати та закінчувати свій робочий день (зміну). Це, як правило, одна-дві години перед початком зміни та час після перерви на відпочинок та харчування;
• часу перерви на відпочинок і харчування, який може становити від 30 хвилин до 2 годин на зміну і використовуватися працівником на власний розсуд, включаючи можливість бути відсутнім на робочому місці.

В умовах ГРРЧ тривалість робочого часу (зміни) не може перевищувати 10 годин, а час перебування працівника на підприємстві (робочому місці) з урахуванням часу на відпочинок і харчування – 12 годин на добу.

Відсутність працівника на робочому місці у фіксований час без поважних причин вважається порушенням трудової дисципліни. Працівники, які порушують трудову дисципліну або інші умови праці, передбачені ГРРЧ, можуть бути позбавлені права користуватися цим режимом.

Роботодавець може тимчасово, на термін до одного місяця, переводити працівників з ГРРЧ на загальновстановлений на підприємстві режим роботи відповідно до ст. 33 КЗпП. Під час виконання роботи поза межами закладу (службове відрядження тощо) працівник працює в режимі, загальновстановленому для підприємства, на яке він відряджений.

6.9. Чергування працівників на підприємстві після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові та неробочі дні провадиться тільки у виняткових випадках. Графік і тривалість чергування затверджуються Роботодавцем за погодженням із представницьким органом. Залучення працівників до чергування провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) директора закладу, в якому зазначаються умови та порядок роботи в дні чергування.

Не допускається залучення до чергування працівників більше одного разу на місяць, крім випадків, передбачених законодавством, а також чергування у вихідні, святкові та неробочі дні вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, і працівників, молодших за вісімнадцять років. Жінки, які мають дітей-інвалідів або дітей віком від трьох до чотирнадцяти років, не можуть залучатися до чергування у вихідні, святкові та неробочі дні без їхньої письмової згоди. Чергування у вихідні, святкові та неробочі дні компенсується наданням додаткового відпочинку такої самої тривалості. Графіками чергування повинні передбачатися дні такого відпочинку.

Якщо працівникові належить чергувати після закінчення робочого дня, він приходить на роботу пізніше. Це положення поширюється на осіб як з нормованим, так і з ненормованим робочим днем. Тривалість чергування або роботи разом із чергуванням не може перевищувати нормальної тривалості робочого дня.

Працівник зобов’язаний відмітити свій прихід на роботу до початку роботи, а по закінченні робочого дня залишати своє робоче місце у порядку.

Залучення працівників до надурочних робіт дозволяється лише у випадках і в порядку, передбачених законодавством.

6.10. Графік роботи закладу – з 8:00 до 21:00 без вихідних днів.

Вихідні (неробочі) дні можуть встановлюватись окремим наказом директора.

Святковими днями вважаються: 1 січня – Новий рік; 8 березня – Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня – День Перемоги; 28 червня – День Конституції України; 24 серпня – День незалежності України, 14 жовтня – день захисника України; дні релігійних свят: 7 січня – Різдво Христове; один день (неділя) – Пасха (Великдень); один день (неділя) – Трійця.

6.11. Забороняється у робочий час:

• відволікати працівників від їхньої безпосередньої роботи, викликати або знімати їх з роботи для виконання громадських обов’язків і проведення різного роду заходів;
• скликати збори, засідання і наради з питань, що не пов’язані з виробничим процесом.

6.12. Усі працівники, які перебувають у трудових відносинах з підприємством незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, мають право на щорічну відпустку.

Щорічна основна відпустка надається працівникові тривалістю 30 календарних днів. На час відпустки за працівником зберігається місце роботи і середня заробітна плата.

Черговість надання щорічних відпусток визначається графіками, які в термін до 15 січня затверджуються директором закладу. При складанні графіків враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна ії частина становитиме не менше 14 календарних днів.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпусток.

За сімейними обставинами та з інших причин працівникові може надаватися відпустка без збереження заробітної плати загальною тривалістю не більше 15 календарних днів на рік.

7.Відповідальність працівників за порушення Правил

7.1. Працівник несе відповідальність за порушення трудової, технологічної та виробничої дисципліни, у тому числі за:

• невиконання або неналежне виконання з власної вини покладених на нього трудових обов’язків, визначених посадовими інструкціями та цими Правилами;
• прогул (у тому числі відсутність на роботі більше З годин протягом робочого дня) без поважних причин;
• появу на роботі у нетверезому стані або стані наркотичного (токсичного) сп’яніння;
• розпивання спиртних напоїв на робочому місці;
• недотримання інструкцій, які діють у закладі;
• вчинення за місцем роботи розкрадання (у т.ч. дрібного) майна власника.

7.2. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне з таких заходів стягнення:

• догана;
• звільнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються адміністрацією одразу після виявлення проступку, але не пізніше одного місяця від дня виявлення, не враховуючи часу хвороби працівника або перебування його у відпустці.

Для застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від працівника письмовою пояснення проступку. Відмова працівника надати пояснення не може бути перешкодою для застосування стягнення. За кожне порушення трудової дисципліни дозволяється застосовувати тільки одне дисциплінарне стягнення. При накладанні дисциплінарного стягнення необхідно враховувати ступінь тяжкості скоєного проступку, обставини, за яких порушено правила поведінки, попередні досягнення в роботі та вчинки працівника. Дисциплінарне стягнення оголошується в наказі та доводиться до відома працівника під підпис. Із цим наказом ознайомлюються всі працівники лікарні.

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення до працівника не застосовуватимуть нового дисциплінарного стягнення, то такого працівника вважають таким, що не має стягнення.

Адміністрація може видати наказ про зняття накладеного стягнення, не чекаючи закінчення річного терміну, у разі якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і показав себе добросовісним.

Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівників не застосовуються.

8.Заохочення за успіхи в роботі

8.1. За зразкове виконання своїх обов’язків, ініціативу, тривалу і бездоганну роботу, значні трудові досягнення до працівників застосовуються такі заходи заохочення:

• оголошення подяки;
• видача премії;
• нагородження цінним подарунком;
• підвищення на посаді;
• нагородження грамотами, іншими відзнаками підприємства.

Правила внутрішнього трудового розпорядку набирають юридичної чинності з моменту затвердження їх трудовим колективом на загальних зборах. Зміни в Правила вносять аналогічним чином.

Правила внутрішнього розпорядку вивішують у відділеннях у доступному для нагального ознайомлення місці.

Директор                                               Шевченко                                            С.В. Шевченко

Вперше в Ліцензійних умовах значну увагу приділено спеціалістам з вищою немедичною освітою, яких багато серед персоналу в лабораторіях закладів охорони здоров’я.

Згідно з Ліцензійними умовами відповідність спеціальним освітнім і кадровим вимогам інших співробітників, що працюють у сфері охорони здоров’я має бути підтверджена:

• документом державного зразка про отримання вищої освіти за спеціальностями «Біологія» або «Хімія» згідно з чинним на момент видання диплому про вищу освіту, переліком напрямків і спеціальностей, за якими здійснюють підготовку фахівців у ВНЗ;
• сертифікатом спеціаліста за спеціальностями «Генетика лабораторна»,  «Клінічна біохімія», «Біологія», «Бактеріологія»,  «Мікробіологія та вірусологія», «Лабораторна імунологія», «Клінічна лабораторна діагностика»  встановленого зразка, виданим медичним ВНЗ, закладом післядипломної освіти;
• посвідченням про присвоєння (або підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії за спеціальностями: «Бактеріологія», «Клінічна лабораторна діагностика», «Біологія», «Генетика лабораторна», «Мікробіологія та вірусологія», «Клінічна біохімія», «Лабораторна імунологія»  встановленого зразка (за наявності).

Невідомо чому, але вимагається наявність диплому про вищу освіту державного зразка тільки за спеціальностями (а не напрямами підготовки) «Біологія» або «Хімія». При чому абсолютно поза увагою залишилися інші спеціальності фахівців з вищою немедичною освітою, зокрема така спеціальність як «Генетика». Такі фахівці працевлаштовані у багатьох закладах охорони здоров’я, що займаються, наприклад, допоміжними репродуктивними технологіями. Вимоги до працівників з вищою немедичною освітою та перелік спеціальностей, за якими вони можуть пройти спеціалізацію, також встановлено наказом МОЗ «Про атестацію професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють в системі охорони здоров’я» від 12 серпня 2009 р. № 588.

Цей наказ встановлює значно ширший перелік спеціальностей. Відповідно до п. 2.4 документа фахівцем однієї із спеціальностей, що затверджена номенклатурою спеціальностей, може вважатися особа з повною вищою немедичною освітою за спеціальностями: «Генетика», «Біологія», «Зоологія», «Біохімія», «Мікробіологія-вірусологія», «Ентомологія». Така особа повинна пройти курси спеціалізації, мати сертифікат спеціаліста та необхідну теоретично-практичну підготовку з відповідної спеціальності.

Можливо, в ліцензійних умовах щодо зазначеного вище наявна технічна помилка, тому основний документ, що регулює здійснення медичної практики в закладах охорони здоров’я, має бути приведено у відповідність до чинного законодавства.