Комітет безпеки Світової Федерації з Використання Ультразвуку у Медицині та Біології рекомендує використання доплерографії під час першого триместру вагітності, задля визначення ризику появи анеуплоїдій та діагностування ембріональних деформацій. Однак висновки деяких вчених доводять, що ультразвукові апарати можуть завдавати шкоди.
ВСТУП
За останнє десятиліття помітним серед лікарів, які здійснюють ембріональну ультразвукову діагностику задля визначення ризику появи анеуплоїдій та діагностування ембріональних деформацій, став інтерес до використання доплерографії у період першого триместру вагітності.
Враховуючи можливість вивільнення потужної ультразвукової енергії у ході застосування кольорової та спектральної доплерографії, а також іноді тривалий термін перевірки, теперішня практика її використання у клінічних умовах призведе до того, що ембріон може знаходитись під ультразвуковим випромінюванням на ранніх стадіях свого розвитку, коли він чутливий до зовнішніх впливів. Зважаючи на це, важливо ретельно прорахувати усі плюси та мінуси, поки доплерографічний огляд не почне широко застосуватись медиками у період раннього дозрівання плоду.
Влітку 2009 року група експертів з питань біологічних впливів та безпеки діагностичного ультразвуку зібралась на триденний семінар з метою обговорити використання доплерографії на ранньому періоді вагітності. Даний семінар створив базу для подальшої роботи Комітету безпеки Світової Федерації з Використання Ультразвуку у Медицині та Біології (СФВУМБ – World Federation for Ultrasound in Medicine and Biology), результатом чого стали рекомендації для використання доплерографії під час першого триместру вагітності, схвалені СФВУСБ та Міжнародною Спілкою з Використання Ультразвуку у Акушерстві та Гінекології (International Society for Ultrasound in Obstetrics and Gynecology). Дана стаття узагальнює передумови, а також причини для появи вищезгаданих рекомендацій.
Аргументи на користь використання ембріональної доплерографії під час першого триместру вагітності
Під час ембріонального періоду людське серце розвивається у кардіогенній пластинці, яка, в свою чергу, походить від спланхномезодерми. Через три тижні після зачаття (тобто, через п’ять тижнів після першого дня останнього менструального циклу) починає пульсувати первинна серцева трубка. У ході послідовного розвитку серцева трубка росте та згинається, починають рости перегородки, формуються чотири камери й, нарешті, відділяються 2 шляхи відтоку. Розвиток серця завершується через 8 тижнів після зачаття.
Серцеву активність можна визначити у режимі реального часу як двовимірне зображення вагітної матки при трансвагінальному ультразвуковому скануванні за умови, якщо тім’яно-куприковий розмір ембріона сягає від 5 і більше міліметрів. Це відбувається у період, коли внутрішньоутробний вік плоду дорівнює від 5 тижнів і 3 днів до 6 тижнів і 3 днів, що вираховується починаючи від останнього менструального циклу. Сигнали спектральної та кольорової доплерографії, які відображають пульсування крові у серці плоду та у великих судинах, проявляються після 6-ти тижнів дозрівання ембріона. Наприкінці першого триместру вагітності отримання ультразвукового зображення та доплерографічний запис можуть виконуватись трансабдомінально (через живіт).
Акушерські ультразвукові обстеження, метою яких є виявлення порушень розвитку ембріона, зазичай проводяться у ході другого триместру вагітності. Протягом минулої декади завдяки технологічному розвитку вдалось значно покращити ультразвукові зображення, тим самим дозволяючи виявляти ембріональні аномальності із високою точністю на 11-13-му тижні. Перші дані про ультразвукове виявлення скупчення рідини у потиличній зоні плоду із синдромом Дауна (Трисомією 21) під час першого триместру показали, що завдяки вимірюванню ширини шийної складки за допомогою ультразвуку можливо обстежити плоди на наявність анеуплоїдій (Трисомій 21, 13, 18) на даному періоді вагітності. Окрім того, було виявлено, що збільшення шийної складки пов’язано із вадами серця. Дослідження довели, що обстеження на наявність синдрому Дауна чи інших серйозних анеуплоїдій у період між 11 тижнем та 13 тижнем і 6 днем розвитку плоду, що полягає у використанні даних про вимірювання ширини шийної складки разом із материнським віком та аналізом біохімічних маркерів у материнській сироватці (альфа-фетопротеїн і вільний бета хоріонічний гонадотропін людини), мало ефективність виявлення, яка дорівнювала приблизно 90%, із можливістю помилкового результату, що сягала 5% (включаючи необхідність інвазійної процедури, як наприклад хоріонбіопсія чи амніоцентез). На сучасному етапі у багатьох країнах та регіонах ультразвукове вимірювання ширини шийної складки пропонується вагітним жінкам у плановому порядку, як спосіб визначити ризик хромосомних патологій.
Перші дослідження, опубліковані у 1998 році, продемонстрували наявність аномальної циркуляції крові у венозній протоці у значного відсотка ембріонів із анеуплоїдіями, що було визначено завдяки даним спектральної доплерографії. Венозна протока (ВП) – наявна у ході ембріонального розвитку судина, яка з’єднує пуповину із нижньою порожнистою веною. Зазвичай циркуляція у ВП є пульсуючою, із стабільною швидкістю руху крові протягом серцевого циклу. Хвиля, що реагує на атріальне скорочення (передсердна хвиля А), відсутня або ж направлена у зворотному напрямку майже у 90% анеуплоїдійних ембріонів. Декілька досліджень підтвердили існування аномальної циркуляції у венозній протоці серед ембріонів із трисомією. Надійшла, також, інформація про те, що серед анеуплоїдійних плодів почастішали випадки трикуспідальної регургітації. Окрім того, за результатами доплерографічних оглядів інших ембріональних судин можна провести певні паралелі між аномальними виявами у печінкових артеріях (посилена циркуляція) та синдромом Дауна, звуженням інтраабдомінального відділу пупкової вени (сповільнена циркуляція) та поступовим розвитком внутрішньоутробної гіпотрофії, а також порушенням циркуляції у венозній протоці та ускладненнями під час виношування однояйцевих близнюків.
Збільшення ширини шийної складки та порушення циркуляції у венозній протоці у трьохмісячних ембріонів із нормальним набором хромосом (еуплоїдних ембріонів), які були виявлені у ході доплерографічного обстеження, можуть вказувати на високий ризик появи вроджених вад серця. Дану небезпеку згодом підтвердили ті ж дослідники, щоправда для ширшого кола пацієнтів. Автори висунули ідею про те, що доплерографічний огляд циркуляції у венозній протоці міг би вдосконалити результати обстеження на наявність пороку серця.
Аргументи проти застосування ембріональної доплерографії у першому триместрі вагітності
Врахування ролі ультразвукової енергії
Для проведення двовимірної діагностики (В-режим) та доплерографії використовуються різні імпульсні режими з різною кількістю вивільненої енергії відповідно. Якщо брати до уваги можливість поширення шкідливих термальних впливів, то важливе значення має максимальна у просторі та середня у часі інтенсивність випромінювання (ISPTA). Раніше проведені огляди показали, що дана інтенсивність була помітно вищою під час застосування імпульсної або кольорової доплерографії, аніж при В-режимі [Whittingham, 43]. Більш сучасні дані, основою для яких стали висновки виробників, виявили, що ці показники у різних режимів співпадають, проте у випадку імпульсного та кольорового режимів доплерографії інтенсивність залишається вищою. Середня інтенсивність В-режиму відповідає 36% повної інтенсивності імпульсної та 61% кольорової доплерографії. Шкала виміряних показників інтенсивності зображена на Рисунку 1. Дані дослідження включали як трансабдомінальне, так і трансвагінальне обстеження.
Інформація стосовно безпеки під час використання сучасних діагностичних пристроїв представлена у вигляді механічних та теплових індексів. Останні визначені у Стандарті відображення вихідних сигналів, документі, який був спільно створений Американським Інститутом Ультразвуку у Медицині (АІУМ – American Institute of Ultrasound in Medicine/AIUM) та Національною Асоціацією Виробників Електричного Обладнання (НАВЕО – National Electrical Manufacturers Association/NEMA) у 1992 році. Тепловий індекс (ТІ – Thermal Index/TI) позначає підняття температури, яке може відбутись у тканині під час появи зображення на екрані, тоді як механічний індекс (МІ – Mechanical Index/MI) відображає можливість появи механічних впливів, до прикладу, утворення каверн. Існує три форми ТІ: тепловий індекс м’яких тканин (ТІМ – Soft Tissue Thermal Index/TIS), який відображає підняття температури у м’якій тканині, тепловий індекс кісткової тканини (ТІК – Bone Thermal Index/BTI), що показує температуру у момент, коли ультразвук фокусується на кістці, а також тепловий індекс черепа (ТІЧ – Cranial Thermal Index/CTI) – вказує на близьке розташування кістки до шкіри (н. д. у черепі немовляти). Базуючись на даних індексах, Британська Спілка Медичного Ультразвуку (The British Medical Ultrasound Society) сформулювала певні норми для безпечного використання медичного ультразвуку (www.bmus.org). У них, зокрема, зазначено, що необхідно здійснювати моніторинг ТІМ аж до 10 тижня після останнього менструального циклу, а ТІК – після цього. Коли ТІ перевищить 0.7, тривалість сканування варто обмежити. До прикладу, для 1.5 < TI < 2 рекомендований час дорівнює менше 15 хвилин ( Таблиця 1).
Рис.1. Шкала максимальних у просторі та середніх у часі інтенсивностей випромінювання, представлених виробниками ультразвукових апаратів. Саме ці інтенсивності найбільше пов’язані із тепловим індексом. Середні показники також зображено.
Нещодавно оприлюднені дослідження біологічних впливів
Три актуальні дослідження вивчали вплив ультразвуку на плід та ембріон. Серед іншого також розглядались впливи на нейроміграцію у корі головного мозку ембріонів мишей, які знаходились під ультразвуковим випромінюванням від 4 хвилин до 7 годин. Випробування над тваринами почали на останніх трьох днях вагітності (16-19 дні), а тоді їх умертвили на 10 день після пологів. Огляд мозку більше ніж 335 малюків показав, що у випадку ультразвукового впливу, який тривав протягом 30 хвилин чи довше, невелика, проте статистично важлива кількість нейронів, не спромоглась зайняти відповідне місце у мозку. Кількість нейронів, які були неправильно розсіяні, збільшувалась аналогічно із збільшенням тривалості перебування піддослідних під ультразвуковими променями. Відбувалось також збільшення темпів аномальної міграції клітин у тих тварин, які брали участь у 420-ти хвилинному симульованому експерименті, порівняно із тими, які живуть у нормальному середовищі. Дане відкриття може бути пов’язане із стресом, якого зазнають вагітні тварини через тривале знаходження у експериментальних умовах. У порівнянні із результатами, отриманими за нормальних умов, скорочення тривалості експерименту жодним чином не вплинуло на клітинну міграцію. В ході незалежного експерименту з симульованим ультразвуковим випромінюванням було визначено, що воно не вплинуло на насичення киснем чи внутрішню температуру тіла вагітної миші; у зв’язку із цим автори дійшли думки, що механізм порушеної нейроміграції, спричиненої ультразвуком, є нетепловою, непорожнинною, механічно спричиненою дією, яка, можливо, включає також і силу радіації, мікротечії або ж ефект зсуву на клітинних стінках. Ці механічні дії можуть також впливати на слабке зрощування між мігруючими нейронами та поверхнею мігруючих субстратів, серед яких променеві нейрологічні стержні, що виконують роль провідників.
Таблиця 1. ALARA = (настільки мінімально, як можливо – as low as reasonably achievable) *Моніторинг термального індексу м’яких тканин, починаючи від останнього менструального циклу, до 10 тижня вагітності. Дані взято із норм для безпечного використання медичного ультразвуку, визначених Британською Спілкою Медичного Ультразвуку (The British Medical Ultrasound Society)
Schneider-Kolsky, зокрема, досліджував чи B-режим або ж режим імпульсної доплерографії може впливати на пам’ять новонароджених курчат, якщо застосовувати їх у близький до появи виводку період. Результати вказують на те, що тривале перебування під випромінюванням імпульсної доплерографії може негативно вражати когнітивну функцію курчати. На 19 день 21-о денного інкубаційного періоду мозок курчати знаходився від 5 до 10 хв. під експериментальним ультразвуковим випромінюванням, 5 або 10 хв. під ультразвуковим випромінюванням B-режиму, або ж 1, 2, 3, 4, чи 5 хвилин під імпульсною доплерографією у зародку. Знижена інтенсивність датчика дорівнювала 97,2 мВт/см² для В-режиму і 576 мВт/см² для імпульсного режиму доплерографії. ТІ становила 0,1, а МІ – між 0,39 та 0.55. Функції навчання та пам’яті (показані у ході перевірки на сприймання) були оцінені через 2 дні після народження. Курчатам дали червоні та сині намистини, перші з яких були змочені у гірку рідину. Новонароджені швидко навчились асоціювати червоний колір із гірким присмаком. За умов, що формування пам’яті відбувається у нормальному темпі, курчата не дзьобатимуть червоні намистини у майбутньому. Застосування B-режиму тривалістю до 10 хвилин не погіршило функцію пам’яті у піддослідного курчати, тоді як ультразвук імпульсної доплерографії, що тривав не більше 4-х хвилин, спричинив істотні порушення для довгочасної пам’яті. Коротко- та середньотривала пам’ять разом із здатністю перевчатись, значно постраждали у результаті п’ятихвилинного перебування під доплерографічним випромінюванням.
Головна мета дослідження Pellicer полягала у виявленні того, чи перебування ВП ембріонів щурів під ультразвуковим випромінюванням може пошкодити їхню печінку, що буде визначатись шляхом проведення тесту cleaved caspase 3 apoptosis test [Pellicer, 33]. Важливість даного дослідження для медичної практики полягає у тому, що до показників наявності синдрому Дауна, що їх визначають за допомогою доплерографії на ранній стадії вагітності, належить циркуляція крові у малих судинах, зокрема у ВП й через трикуспідальний клапан. Вагітним самкам щурів (на 18-й гестаційний день) було зроблено анестезію, а плоди, які знаходились у центральній позиції по відношенню до рогів матки піддались ультразвуковому випромінюванню, для чого використали імпульсну та кольорову доплерографію. У випадку імпульсної доплерографії частота дорівнювала 5,8 МГц, а кадрова частота – 26,5 Гц. Контрольний об’єм становив 0,5 мм. За даних умов показники зниженої інтенсивності (ISPTA), надані виробниками, складали 40,6 мВт/см². Кут ультразвукового опромінення (insonation angle) становив < 30°. МІ та ТІ дорівнювали <1. Кольорова доплерографія використовувалась для виявлення першого плоду у правому розі матки та його венозної протоки в серединній сагітальній площині чи косо-поперечній площині живота. Венозні протоки плоду знаходились під дією імпульсної доплерографії протягом 3-600 секунд, для того, щоб визначити мінімальний час, необхідний для пошкодження клітин. Матері загинули через 2-24 години після дії ультразвуку. Помітні прояви апоптозу були характерні для печінок усіх ембріонів, які померли через 7 годин, перебуваючи під ультразвуковим випромінюванням тривалістю 20 секунд чи довше. У тварин, які знаходились під опроміненням довше 300 секунд, такі наслідки проявились через 4 години. Таким чином, було виявлено лінійну залежність між активністю апоптозу та тривалістю проведення імпульсної доплерографії; чим довший час перебування під ультразвуковим випромінюванням, тим серйознішими були пошкодження печінки. З часом ці прояви зникли, а печінка виявилась здоровою коли піддослідних тварин вбили через 12 або 24 години після проведення експерименту, доводячи тим самим лише його тимчасовий влив. У ході даного дослідження жодних наслідків не було виявлено після опромінення тривалістю 10 хв., чи менше. Ґрунтуючись на отриманих результатах, автори рекомендують обмежити маніпуляції із доплерографією до найкоротшої можливої тривалості, а повторні ультразвукові сканування здійснювати із найдовшими інтервалами, якщо вони відбуваються у межах доби.
Не зважаючи на те, що усі три вищезгадані дослідження не є повними, а значення рівнів ультразвукового опромінення для людських ембріонів складно визначити, все ж вчені вказують на те, що комерційні ультразвукові апарати можуть завдавати певної шкоди. Кожне із досліджень представило зв’язок між тривалістю перебування під дією доплерографічного випромінювання та потенційно безповоротними біологічними впливами. Хоча й існує певна неточність стосовно, власне, роду тих біологічних змін, які можуть бути спричинені внаслідок перебування ембріона чи плоду під дією імпульсної доплерографії, проте надзвичайно важливим є дотримання принципу ALARA (настільки мінімально, як можливо – as low as reasonably achievable/ ALARA).
ВИКОРИСТАННЯ ДОПЛЕРОГРАФІЇ У ОБСТЕЖЕННІ НА НАЯВНІСТЬ АНЕУПЛОЇДІЙ: ЧИ ВАРТИЙ РЕЗУЛЬТАТ МОЖЛИВИХ РИЗИКІВ?
Включаючи додаткові ультразвукові показники (відсутність носової кістки) до протоколу обстеження на наявність анеуплоїдій, можливо досягти якості виявлення, яка б перевищувала 90%, із можливістю помилкового результату, що сягала би 5% чи менше. Подібні результати вдалось отримати тоді, коли до моделей обстеження були додані ультразвукові огляди ВП, тристулкового клапана, або обох разом.
Шляхом використання різноманітних комбінацій біохімічних тестів та ультразвукових показників, було розроблено декілька моделей для виявлення ризику появи Трисомії 21 (синдрому Дауна) у першому триместрі вагітності (Таблиця 2). Сукупність даних про материнський вік та біохімічні показники у материнській сироватці забезпечує відносно низьку якість виявлення патологій. Включення показників ультразвукового вимірювання товщини шийної складки (ШС) у модель обстеження може значно поліпшити ефективність тесту. Нещодавно модель, яка у два етапи поєднала дані про ширину шийної складки та біохімічні тести, досягла якості виявлення, що дорівнювала 92%, а хибно-позитивний результат сягав 1,4%. Здійснюючи ультразвукове обстеження циркуляції у ВП, тристулковому клапані чи в обох, яке стосувалось усіх ембріонів, вдалось досягти 96% якості виявлення. Однак, використання результатів доплерографічних обстежень у довільному порядку (тобто у попередньо підібраній групі вагітних жінок із середнім ризиком анеуплоїдій [від 1:51 до 1: 1000]), які базувались на результатах основних обстежень (материнський вік,ширина шийної складки, серцебиття плоду та біохімічні показники сироватки) принесло майже аналогічні результати. У даному випадку, показники виявлення недостатності тристулкового клапана дорівнювали 96%, ВП – 97%, а випадки виявлення патологій у, начебто, здорових пацієнтів – 2,6% та 2,4% відповідно. Що стосується двох останніх моделей, то якщо б огляди ВП та тристулкового клапана проводились на другому етапі перевірки, лише 15% вагітних жінок проходили б процедуру Доплерографії у першому триместрі (Таблиця 2). І навпаки, якщо б біохімічні показники використовувались лише як другорядний тест, то усі були б змушені пройти доплерографічний огляд, як складову першого етапу діагностики.
Таблиця 2. Ефективність обстеження на наявність Трисомії 21 (синдрому Дауна) у першому триместрі вагітності DV = доплерографія венозної протоки; FHR = серцебиття плоду; MA = материнський вік; NT = шийна складка плоду; TD = доплерографія трикуспідального клапана;
Дані дослідницької групи з King’s College Hospital, отримані шляхом попереднього застосування різноманітних моделей ультразвукової діагностики для обстеження 19,614 вагітних жінок * Біохімічні тести: альфа-фетопротеїн і вільний бета хоріонічний гонадотропін людини † Обстежуваний контингент: вагітні жінки із помірним ризиком появи анеуплоїдій (1:51–1:1000), виявленим у ході першого етапу скрінінгу, які повинні також пройти другий ета
БЕЗПЕЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ДОПЛЕРОГРАФІЇ ПІД ЧАС ПЕРШОГО ТРИМЕСТРУ ВАГІТНОСТІ
Задля того, аби дотримуватись принципу ALARA (настільки мінімально, як можливо – as low as reasonably achievable/ ALARA), потрібно розуміти доступну інформацію про ультразвукові енергетичні впливи, знати де її можна отримати, а також як контролювати енергетичні потоки, вивільнені ультразвуковим обладнанням. На жаль, досвід показує, що обізнаність у даній сфері серед спеціалістів із ембріонального ультразвуку у Європі, США та Азії аж ніяк не є задовільною. Без сумніву, існує необхідність інтенсивного та тривалого вивчення правил ультразвукової безпеки для тих, хто користується ультразвуковими приладами. Міжнародні та національні спілки медичного ультразвуку повинні скоординувати свої зусилля у сфері навчання, а також визначити певні принципи для безпечного використання діагностичного ультразвуку, і зокрема доплерографії, під час вагітності.
Одним із можливих способів заохотити отримати необхідні знання про заходи безпеки тих, хто користується ультразвуковими приладами, а особливо, робить доплерографію у першому триместрі вагітності, полягає у необхідності поширення відповідної інформації про ультразвукові впливи, шляхом оприлюднення звітів про дослідження у журналах, та на конференціях. Якщо доплерографію використовуватимуть належним чином, включаючи заходи безпеки у контексті дослідження, то, можливо, досягнені результати надалі знайдуть практичне застосування у догляді за пацієнтами.
Існує ще декілька досліджень, які присвячені оцінці рівнів ТІ та МІ, а також тривалості перебування під ультразвуковим впливом під час стандартних акушерських обстежень. Дані дослідження показали, що у випадку застосування кольорової або спектральної доплерографії показники ТІ іноді перевищують 2,0. Це не зважаючи на те, що у ході більшості акушерських оглядів за низьких рівнів ТІ та МІ можна отримати цілком задовільні зображення і/або доплерографічні сигнали. Обстеження, опубліковані у цій статті, виконувались із метою огляду у ході другої половини вагітності; варто зазначити, що аналогічні дослідження для доплерографічного огляду у першому триместрі не проводились.
Щоб виконати рекомендації ТІ ≤ 1,0 у використанні доплерографії під час ембріонального огляду у проміжку між 11 тижнем та 13 тижнем і 6 днем, оператор ультразвукового апарату повинен контролювати фактори, які впливають на потужність ультразвукового випромінювання: розмір контрольного об’єму, глибина його розташування, а також шкала швидкості (частота повторення імпульсів, PRF).
Рекомендується завжди використовувати низькі, попередньо визначені налаштування (пресети), звертаючись до збільшення загальної вивільненої енергії лише у тому випадку, якщо оптимізація «приймаючих параметрів» зображення та сигналів доплера не приносить задовільних результатів.
Тривалість обстеження важлива для кінцевих показників вивільнення ультразвукового випромінювання. Практичний досвід доводить, що більшість доплерографічних обстежень, передбачених у першому триместрі, займають від 5 до 10 хвилин, відповідно до рекомендацій Міжнародної Спілки з Використання Ультразвуку у Акушерстві та Гінекології (МСВУГ – ISUOG/ International Society of Ultrasound in Obstetrics and Gynecology). Однак, іноді може виявитись достатньо складно отримувати хороший сигнал від крихітних судин тримісячного плоду. До прикладу, якщо причиною виступає надмірна вага матері, то контрольоване і короткотривале збільшення вихідної інтенсивності може бути виправдане; така маніпуляція може сприяти появі хорошого сигналу і, як наслідок, скороченню загальної тривалості огляду. Час, необхідний для здійснення доплерографічного огляду, залежить від досвіду та вмінь лікаря. Доведено, що задля того, аби досягти 95% успішності у виявленні ВП на ранній стадії вагітності, у середньому необхідно провести мінімум 80 оглядів. Зважаючи на це, необхідною є широка контрольована підготовка, що вказує на неможливість включення обстеження ВП та тристулкового клапана як стандартних процедур для усіх оглядів у першому триместрі.
Як уже згадувалось раніше, вчасно проведені доплерографічні огляди плодів на ранніх стадіях розвитку можуть принести важливі та корисні, у медичному плані, результати. Обстеження ВП та тристулкового клапана могли б підвищити шанси виявлення синдрому Дауна, якщо б проводились під час кожної вагітності як звична складова огляду. Однак, цілком аналогічні результати були отримані і за умов, коли доплерографічні обстеження проводились на другому етапі скрінінгу в експериментальній моделі, серед попередньо вибраних вагітних жінок із помірними шансами на наявність анеуплоїдій, що було зроблено із причин безпеки. Варто також відзначити, що у найближчому майбутньому обстеження на наявність хромосомних дефектів на ранньому періоді розвитку плоду базуватимуться цілком на іншій концепції (наприклад, на аналізі вільних ДНК ембріона у материнській крові), роблячи таким чином ультразвукову діагностику анеуплоїдій непотрібною. Нещодавно оприлюднена інформація показує, що доплерографія у першому триместрі вагітності може сприяти покращенню показників раннього виявлення вад серця, до чого ми прагнемо. Питання безпеки, а також потреба у експертах для проведення відповідних оглядів, знову ж виступають проти використання доплерографії на ранньому періоді вагітності, як звичної складової обстеження на наявність вад серця. Ультразвукові обстеження, напевно, принесли б користь під час повторного огляду ембріонів із високим ризиком, як от плодів із нормальним набором хромосом та збільшеною шириною шийної складки.
Представлені тут зауваження стосовно використання доплерографії у першому триместрі вагітності, сформували основу для спільної заяви СФВУМБ (Світової Федерації з Використання Ультразвуку у Медицині та Біології/The World Federation for Ultrasound in Medicine and Biology) /МСВУГ (Міжнародної Спілки з Використання Ультразвуку у Акушерстві та Гінекології/ International Society of Ultrasound in Obstetrics and Gynecology) стосовно безпечного використання доплера під час ультразвукового огляду плоду у період між 11 та 13 тижнем і 6 днем. Своє занепокоєння даним питанням Комітет біологічних впливів та безпеки МСВУГ сформулював у критичній статті таким чином: «Основна причина пропагування обережного використання доплерографії на ранній стадії розвитку з нашого боку не пов’язана із тим, що це, начебто, шкідливо, а з тим, що ми не впевнені чи це безпечно й з тим, що у першому триместрі плід є надзвичайно вразливим».
УЗД апарат GE Voluson E8 – сканер експертного класу з високою якістю зображень для досліджень в областях акушерство/гінекологія.
14.10.2019
Юлия