АВТОР: Carolyn Y. Johnson / The Washington Post
Якби лікарі-чоловіки робили б те саме, що і їхні колеги-жінки в лікарні при лікуванні літніх пацієнтів, вони могли б врятувати життя 32 тисяч пацієнтів на рік, що показало дослідження 1,5 мільйона відвідувань лікаря.
Через місяць після того, як пацієнти були госпіталізовані, визначалася невелика, але суттєва різниця в ймовірності того, що вони ще були живі, чи повинні були бути повторно госпіталізовані, в залежності від статі лікаря, який проводив їм лікування, згідно з дослідженнями, опублікованими в журналі внутрішньої медицини JAMA. Хоча аналіз і не може довести, що стать лікаря є визначальним фактором, дослідники доклали значних зусиль, щоб виключити інші можливі пояснення.
“Якби у нас була схема лікування, яка знижувала б смертність на 0,4 відсотка, або на половину відсотка, то ми б це лікування використовували повсюдно”. “Ми думали про наше дослідження, як про клінічно важливе у лікуванні, яке ми хочемо використовувати для наших пацієнтів”, сказав Ashish Jha, професор політики охорони здоров’я в Гарвардській школі охорони здоров’я. Те припущення, що життя 32000 пацієнтів могли б бути збережені в популяції, знаходиться на одному рівні з числом смертей від транспортних пригод щорічно.
Протягом багатьох років дослідження показали, що медична практика у чоловіка і жінки протікає по-різному. Жінки більш схильні дотримуватися клінічних рекомендацій і проводити пацієнтам профілактичне лікування. Вони більш товариські, ніж чоловіки. Але чи роблять ці відмінності істотний вплив на стан здоров’я пацієнтів? До цих пір було незрозуміло.
Нове дослідження, засноване на аналізі даних Medicare за чотири роки, виявили, що у пацієнтів в групі, які лікувалися у жінки-лікаря, ймовірність того, що вони помруть протягом місяця від моменту госпіталізації, була менше на трохи менше половину відсотка. Була аналогічна статистика у пацієнтів, яким було необхідно повторно повернутися до лікарні через місяць. Ці відмінності не великі, але Jha зазначає, що основна політика в галузі охорони здоров’я, спрямована на зменшення смертності в лікарнях і підвищення рівня безпеки пацієнтів, призвела до аналогічного зниження смертності за останнє десятиріччя.
Щоб спробувати виключити інші можливі пояснення різниці, такі як кращий вибір більш здорових пацієнтів лікарями-жінками, дослідники провели аналіз, де вони індивідуально оцінювали лікарів, які обстежують пацієнтів, госпіталізованих в лікарні і які, як правило, не вибирають пацієнтів. Автори також впевнені, що пацієнти мали схожі характеристики в обох групах. Вони порівнювали лікарів в одних і тих же лікарнях для того, щоб уникнути різниці в даних. Наприклад, при порівняннях жінок, які працюють в сільських лікарнях, з чоловіками, які працюють в міському центрі травматології.
Vineet Arora, доцент медицини в Університеті Чикаго, схвалює дослідження, але закликає з обережністю приймати дані висновки, вказуючи на те, що необхідно пам’ятати, кінцевий результат може випливати з декількох чинників.
“Це може бути наслідком того, що робить лікар. Це може бути як результат того, як пацієнт реагує на лікаря” – сказав Arora. “Дуже важко сказати конкретно. Це, ймовірно, багатофакторна проблема”.
Те, що дослідження однозначно показало Arora, який працює лікарем у шпиталі, це те, що жінки, однозначно, не поступаються в роботі лікарям чоловікам, і вони повинні оцінюватися за принципом справедливості. У дослідженні, опублікованому раніше в цьому році, виявлена різниця в оплаті праці в розмірі $ 20,000 між чоловіками і жінками лікарями після врахування інших факторів, таких як: вік, спеціальність і категорія, які також можуть впливати на компенсацію.
Він також зазначив, що жінки лікарі, які часто приходять на роботу в дітородному віці, можуть стикатися з тонкими формами дискримінації, в зв’язку з думкою, що вони менш виконавчі або не можуть виконувати складну роботу в той час, коли у них є діти.
“Наявність лікаря жіночої статі є активом” – сказав Arora.
William Weeks, професор психіатрії в школі медицини Дартмута, каже, що дослідники провели хорошу роботу, намагаючись проконтролювати інші чинники, які могли б вплинути на кінцевий результат. Але він зазначив один нюанс: лікування в лікарні є результатом роботи команди лікарів. Цей фактор був не врахований дослідниками при ідентифікації лікаря, який проводив лікування пацієнтів в дослідженні. Для того, щоб визначити стать згідно зі схемою дослідження, вони шукали лікаря, відповідального за найбільший внесок у виставленому рахунку за послуги, проведені в лікарні – що в середньому становило близько половини. Це означає, що майже половина наданих послуг з лікування, була надана іншими лікарями.
Він говорить про те, що результат заслуговує подальшого вивчення. Але в короткостроковій перспективі, дослідження підкреслює ідею того, що жінки лікарі повинні оплачуватися в рівній мірі, зокрема, в зв’язку з тим, що існує тенденція в системі оплати, яка оцінює лікування в цілому, а не кількість тестів або процедур, які отримали пацієнти.
Judith Hall, професор психології Північно-східного університету, яка вже давно вивчає навички спілкування і ставлення лікарів обох статей, говорить про те, що дослідження показало важливий факт. Лікарі жіночої статі, за її словами, мають тенденцію бути більш орієнтованими на пацієнта, більше уваги приділяють психологічним і емоційним чинникам, краще оцінюють невербальні сигнали. Вона не думає, що тільки стиль спілкування впливає на результати відмінностей клінічних даних, але вона впевнена, що це також не можна скидати з рахунків.
Два десятиліття тому, Hall говорила з групою, в якій були в основному чоловіки лікарі, і навела докази того, що жінки можуть бути кращими лікарями. Тоді це не було прийнято позитивно.
«Необхідно провести велике дослідження для того, щоб переконати кого-небудь в цьому, тому що це дуже напружена тема», сказала Hall. «Жінки є новачками в цій області».
